22 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 120/4434/23
адміністративне провадження № К/990/13381/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 120/4434/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність адміністрації Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», що виявилась у невидачі йому талону-підтвердження після отримання його письмової заяви від 6 жовтня 2022 року;
визнати протиправною бездіяльність начальника Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)»полковника внутрішньої служби ОСОБА_2 , що виявилась у ненаданні відповіді на його письмову заяву від 6 жовтня 2022 року;
зобов'язати начальника Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_2 розглянути його письмову заяву від 6 жовтня 2022 року та дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк;
визнати протиправною бездіяльність адміністрації Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», що виявилась у ненадсиланні його письмових звернень від 24 жовтня 2022 року, 30 січня 2023 року, 31 січня 2023 року (2 звернення), 13 лютого 2023 року, 3 березня 2023 року (2 звернення) за належністю.
визнати протиправною бездіяльність адміністрації Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», що виявилась у незабезпеченні збереження його посилок: від 14 лютого 2022 року та від 24 лютого 2023 року;
стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 3775 грн. в якості компенсації вартості вмісту та доставки його посилок;
стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 10000 грн., як відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому протиправною бездіяльністю адміністрації Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність адміністрації Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)», що виявилась у надсиланні конвертів (у запечатаному конверті) засудженого ОСОБА_1 від 31 січня 2023 року адресованих: до Вінницького окружного адміністративного суду; до Вінницького міського суду Вінницької області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Оскільки позивач оскаржує рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, яке було переглянуто в порядку апеляційного провадження, оскарженню також підлягає постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року.
08 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у ній не викладені підстави з посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Верховний Суд зазначає, що зазначення у тексті скарги окремих частин статтей КАС України без чіткого зазначення саме на якій підставі подається касаційна скарга, не є обґрунтованим посиланням на підстави касаційного оскарження судових рішень.
В загальному доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 120/4434/23 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська