22 квітня 2024 року
м. Київ
справа №200/3002/23
адміністративне провадження № К/990/12353/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі № 200/3002/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому, з урахуванням заяви від 07 серпня 2023 року про збільшення підстав позову, просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві «Про накладання дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 » № 195-дс від 08 червня 2023 року (зі змінами, внесеними наказом № 197-дс від 12 червня 2023 року «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 8 червня 2023 року»);
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві «Про накладання дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 » № 198-дс від 13 червня 2023 року (зі змінами, внесеними наказом №200-дс від 15 червня 2023 року «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 13 червня 2023 року № 198-дс»);
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві «Про звільнення ОСОБА_1 » від 8 червня 2023 року № 845-о (зі змінами, внесеними наказом від 13 червня 2023 року № 878-о «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 8 червня 2023 року № 845-о «Про звільнення ОСОБА_1 »» та наказом від 19 червня 2023 року № 905-о);
- поновити на посаді головного державного інспектора сектору ведення облікових справ платників Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДПС у м. Києві;
- зобов'язати нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- зобов'язати внести до трудової книжки запис про визнання недійсним запису про звільнення з посади.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у м. Києві «Про накладання дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 » № 195-дс від 08 червня 2023 року (зі змінами, внесеними наказом № 197-дс від 12 червня 2023 року «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 08 червня 2023 року»).
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у м. Києві «Про накладання дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 » № 198-дс від 13 червня 2023 року (зі змінами, внесеними наказом № 200-дс від 15 червня 2023 року «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 13 червня 2023 року № 198-дс»).
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у м. Києві «Про звільнення ОСОБА_1 » від 8 червня 2023 року № 845-о (зі змінами, внесеними наказом від 13 червня 2023 року № 878-о «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 8 червня 2023 року №845-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказом від 19 червня 2023 року №905-о).
Поновлено позивача на посаді головного державного інспектора сектору ведення облікових справ платників Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДПС у м. Києві з 20 червня 2023 року.
Стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 червня 2023 року по 20 жовтня 2023 року у розмірі 73899,37 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми за один місяць.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
01 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі № 200/3002/23. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Посада публічної служби, яку обіймає позивач, та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір (головний державний інспектор сектору ведення облікових справ платників Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДПС у м.Києві), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до примітки статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції».
Як вбачається з рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Проте, відповідач, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не зазначає.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Не наведено в касаційній скарзі скаржником і обґрунтувань щодо винятковості цієї справи для позивача.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинам цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Як убачається із судових рішень, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення в частині задоволених позовних вимог, виходили із того, що дисциплінарний проступок у вигляді публікації позивачем статті у телеграм-каналі «ВИЙ.Ukraine» не є доведеним матеріалами дисциплінарної справи, дисциплінарне провадження здійснено без проведення службового розслідування, а застосована відповідачем кваліфікація - порушення присяги державного службовця не відповідає складу проступку, який нібито вчинила позивач.
При цьому, суди посилалися на правові висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 803/1564/16, від 31 серпня 2022 року у справі № 826/8773/18, від 25 листопада 2021 року у справі № 826/6038/15.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі № 200/3002/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
О.А. Губська