22 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 520/17605/23
адміністративне провадження № К/990/13275/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Прокопенка О.Б., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі № 520/17605/23 за позовом ОСОБА_1 до Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", Військової частини НОМЕР_1 , Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " бригадного генерала ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій заявив вимоги про:
1) невідкладне визнання незаконним і скасування пункт 17 параграфу 1 наказу від 07.06.2023 №326 командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 ) про звільнення ОСОБА_1 з посади: "Заступник командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_3 )" з посадовим окладом за 23 тарифним розрядом та призначення на посаду: "Офіцер відділення морально-психологічного забезпечення управління 143 окремої резервної стрілецької бригади (військова частина НОМЕР_4 )" з посадовим окладом за 17 тарифним розрядом;
2) невідкладне зобов'язання командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 або іншу повноважну посадову особу йому рівнозначну або вищу) видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на військової службі на попередній посаді: "Заступник командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_3 )" зі штатно-посадовою категорію "майор" та з посадовим окладом за 23 тарифним розрядом або за згодою ОСОБА_1 на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді;
3) невідкладне зобов'язання командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 або іншу повноважну посадову особу йому рівнозначну або вищу), органу, який прийме рішення про поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді: "Заступник командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_3 )" зі штатно-посадовою категорію "майор" та з посадовим окладом за 23 тарифним розрядом або за згодою ОСОБА_1 на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді, одночасно вирішити питання про виплату ОСОБА_1 недотриманого грошового забезпечення - різниці у грошовому забезпечені за попередньою та займаною посадах за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді (з 20.06.2023), які ОСОБА_1 недоотримав внаслідок незаконного переміщення;
4) зобов'язання командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 ) утримуватися від видання подальших наказів на переміщення ОСОБА_1 по службі на інші посади без вчинення дій, передбачених чинним законодавством (складання оціночних карт, атестацій, службових характеристик, планів переміщення тощо);
5) стягнення з командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 ) коштів в розмірі 720 мінімальних заробітних плат на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 його дискримінацією ОСОБА_1 як людини і громадянина;
6) стягнення з командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 ) коштів в розмірі 144 мінімальних заробітних плат на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 його протиправними рішеннями (без ознак дискримінації);
7) постановлення окремої ухвали в порядку статті 249 КАС України щодо тривалого і систематичного порушення командувачем військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Міністерства оборони України (командиром військової частини НОМЕР_1 ) та іншими службовим особами чинного законодавства, дискримінації ним ОСОБА_1 через незаконні переміщення ОСОБА_1 на рівні або нижчі посади під час проходження ним військової служби за мобілізацією у 2022-2023 роках.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, закрито провадження у справі №520/17605/23 за вимогами ОСОБА_1 до Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " бригадного генерала ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
07 квітня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Проте, в порушення вище зазначених вимог, скаржник не указав конкретні норми права які неправильно застосовані судом та не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на підстави касаційного оскарження, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Окрім цього, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункти 3, 4 частини другої та підпункт 2 частини третьої статті 353 КАС України як на підстави касаційного оскарження, оскільки у касаційній скарзі відсутнє будь-яке обґрунтування порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права передбаченими вищезазначеними нормами.
З огляду на викладене, Суд вважає недоведеним посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі № 520/17605/23 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.Б. Прокопенко