22 квітня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/4486/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 15.04.2024 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 повних календарних років служби;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, передбачену частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 повних календарних років служби.
Разом з позовною заявою позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої посилався на обставини запровадження в Україні воєнного стану, проходження військової служби та лікування від отриманої вибухової травми. Наведені обставини, на переконання позивача, перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Оцінюючи повідомлені позивачем обставини, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України у редакції на час виникнення спірних правовідносин) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Цей спір стосується нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.
З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №280/6779/22.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).".
Тобто до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 07.09.2023 у справі №620/1201/23.
Суд враховує, що позивач 24.02.2022 мобілізований до лав Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на період дії воєнного стану та до 08.07.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звільнений з військової служби з 08.07.2023, тож строк звернення до суду з цим позовом становить три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Додані до позовної заяви копії документів не містять відомостей про одержання позивачем згаданого повідомлення при звільненні.
Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2023 №192 містить положення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" за шістнадцять місяців служби (з 24.02.2022 по 08.07.2023).
Однак матеріали позову не містять відомостей про те, коли позивач ознайомлений з цим наказом.
Частина перша статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі №1.380.2019.006107, від 22.07.2021 року у справі №340/141/21, від 16.09.2021 у справі №240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.
Суд враховує, що під час проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та 23.01.2023 отримав вибухову травму, що підтверджено довідкою ВЛК від 30.06.2023 №3720.
У зв'язку з отриманим пораненням позивач неодноразово проходив лікування в закладах охорони здоров'я (зокрема, з 17.04.2023 по 02.05.2023, з 01.06.2023 по 14.06.2023, з 03.01.2024 по 12.01.2024, з 06.03.2024 по 16.03.2024), що підтверджено копіями виписок з медичної карти стаціонарного хворого.
У жовтні 2023 року позивачу встановлено другу групу інвалідності, травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини.
З огляду на повідомлені позивачем обставини, зважаючи на наявність у нього права на звернення до суду, беручи до уваги те, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, отримав бойову травму, внаслідок чого потребував постійного медичного нагляду та лікування, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду з цим позовом.
Керуючись статтями 2, 5, 44, 118, 121, 122, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з цим позовом задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя О.О. Кукоба