22 квітня 2024 рокусправа № 380/20482/23
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить :
визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №97515-13; №97514-13; №97515-13 від 03.03.2018; №0015931-5713-1312; №0015932-5713-1312; №0525525-2413-1312; №0525526-2413-1312 від 20.03.2019; №0179859-5306-1312; №0179860-5306-1312; №0179859-5306-1312; №0179860-5306-1312 від 05.05.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не отримував, про їх винесення дізнався з листа відповідача від 09.02.2023 за №3484/6/13-01-13-10 та від 21.03.2023 №101/Ш/38/13-01-24-17. Крім того зазначає, що обов'язковою умовою віднесення житлового будинку до житлового будинку садибного типу є його розташування на окремій земельній ділянці. Належна позивачу квартира АДРЕСА_1 , розташована на окремій земельній ділянці площею 20,30 кв. м., з яких 0,0894 га знаходяться, у тому числі під квартирою АДРЕСА_2 за цільовим призначенням-обслуговування житлового будинку та перебуває у власності позивача. Відтак, квартира АДРЕСА_2 є часткою житлового будинку садибного типу №10 розташованою на окремій земельній ділянці, у зв'язку з чим відноситься до об'єкту оподаткування як житловий будинок, що передбачено п. б підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05.09.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебувало : квартира за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 44,3 кв. м. та квартира за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 56 кв. м.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПКУ визначено суму податкового зобов'язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за платежем “18010300”. На підставі викладеного, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) перебували: - квартира за адресою АДРЕСА_5 , загальною площею 44,3 кв. метрів; квартира за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 56 кв. метрів.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.01.2019 року позивач продав квартиру за адресою АДРЕСА_3 . загальною площею 44,3 кв.м.
Листом від 09.02.2023 №3484/6/13-01-13-10 Головне управління ДПС у Львівській області повідомляло, що згідно даних обліку платежів ITC “Податковий блок” по ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) станом на 08.02.2023 року наявна заборгованість по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачувані фізичними особами, які є власністю об'єктів житлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010200) становить 3900,63 гривень, яка виникла 18 лютого 2019 року на підставі: - податкового повідомлення - рішення № 97515-13 від 03.03.2018 року на суму 718, 54 грн. - податкового повідомлення - рішення № 0015931-5713-1312 від 20.03.2019 року на суму 662,68 грн. - податкового повідомлення - рішення № 0015932-5713-1312від 20.03.2019 року на суму 837,69 грн. - податкового повідомлення - рішення № 0179859-5306-1312 від 05.05.2020 року на суму 742,77 грн. - податкового повідомлення - рішення № 0179860-5306-1312 від 05.05.2020 року на суму 938,95 грн.
Заборгованість виникла у зв'язку з несплатою нарахувань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної, сплаченого, фізичними особами, які є власністю об'єктів житлової нерухомості за 2018-2019 роки по :
квартирі за адресою АДРЕСА_5 , загальною площею 44,3 кв. метрів;
квартирі за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 56 кв. метрів.
25.02.2023 позивачем подано скаргу про незаконність нарахування податкового боргу.
Листом від 21 березня 2023 року за № 101/Ш/38/13-01-24-17 Головне управління ДПС у Львівській області повідомило, що згідно з наявною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) перебували:
квартира за адресою АДРЕСА_5 , загальною площею 44,3 кв. метрів;
квартира за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 56 кв. метрів.
Нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки здійснювалось згідно вимог п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу та відповідно до вищенаведеної інформації було сформовано податкові повідомлення рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: - за 2016 рік - 31.03.2017 року на суму 490,55 грн. та 620,11 грн.; - за 2017 рік - 03.03.2018 року № 97514-13 на суму 569,58 грн. та № 97515-13 на суму 720,02 грн.; - за 2018 рік - 20.03.2019 року № 0525525-2413-1312 на суму 662,68 грн. та № 0525526-2413-1312 на суму 837,69 грн.; - за 2019 рік - 05.05.2020 року № 0179859-5306-1312 на суму 742,77 грн. та № 0179860-5306-1312 на суму 938,95 гривень. Загальна сума нарахованого податку становить 5582,35 гривень.
Однак, беручи до уваги надану Вами листом від 14.11.2022 б/н (вх. ГУ ДПС у Львівській області №38936/6 від 15.11.2022) інформацію, а саме договір купівлі-продажу від 25.01.2019 року квартири за адресою : АДРЕСА_3 . загальною площею 44,3 кв.м. та враховуючи вимоги п.п.266.7.3 п. 266.7 от. 266 Податкового кодексу податкові повідомлення-рішення від 05.05.2020 року № 0179859-5306-1312 на суму 742,77 грн. та № 0179860-5306-1312 на суму 938,95 грн. вважаються скасованими (відкликаними).
Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено перерахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік шляхом сторнування нарахувань в сумі 1681,72 гривень.
Ухвалою суду від 20.02.2024 витребовано від Головного управління ДПС у Львівській області належним чином завірені копії податкових повідомлень-рішень №97515-13; №97514-13; №97515-13 від 03.03.2018; №0015931-5713-1312; №0015932-5713-1312; №0525525-2413-1312; №0525526-2413-1312 від 20.03.2019; №0179859-5306-1312; №0179860-5306-1312; №0179859-5306-1312; №0179860-5306-1312 від 05.05.2020 та докази їх направлень ОСОБА_1 .
Головним управлінням ДПС у Львівській області на виконання ухвали надано інформацію та податкові повідомлення-рішення №0179860-5306-1312, №0179859-5306-1312 від 05.05.2020, №0015931-5713-1312, №0015932-5713-1312 від 20.03.2019, №97515-13, №97514-13 від 03.03.2018.
Також представником відповідача надано додаткові пояснення у справі, в яких зазначила: “щодо позивача ОСОБА_1 були винесені податкові повідомлення-рішення: за податковий період 2017 року податкове повідомлення-рішення №97514-13 від 03.03.2018 року на суму 569,58 грн; податкове повідомлення-рішення №97515-13 від 03.03.2018 року на суму 720,02 грн; за податковий період 2018 року податкове повідомлення-рішення №0015931-5713- 1312 від 20.03.2019 року на суму 662,68 грн. та податкове повідомлення-рішення №0015932-5713-1312 від 20.03.2019 року на суму 837,69 грн; за податковий період 2019 року податкове повідомлення-рішення №0179859-5306- 1312 від 05.05.2020 року на суму 742,77 грн. та податкове повідомлення-рішення №0179860-5306-1312 від 05.05.2020 року на суму 938,95 грн.
На підставі листа ОСОБА_1 б/н від 14.11.2022 року (вх. ГУ ДПС у Львівській області №38936/6 від 15.11.2022) контролюючим органом було скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.05.2020 року № 0179859-5306-1312 на суму 742,77 грн. та № 0179860-5306-1312 на суму 938,95 грн.
Податкові повідомлення рішення за № 0525526-2413-1312 від 20.03.2019 року на суму 837,69 грн. та за № 0525525-2413-1312 від 20.03.2019 року на суму 662,68 грн. щодо ОСОБА_1 контролюючим органом не приймались.
У прохальній частині позовної заяви позивач також двічі просить скасувати податкові повідомлення №0179859-5306-1312 від 05.05.2020 року на суму 742,77 грн. №0179860-5306-1312 від 05.05.2020 року на суму 938,95 грн. Зазначила, що податкові повідомлення рішення за вказаними номерами були прийняті контролюючим органом щодо ОСОБА_1 лише один раз.
Податкове повідомлення-рішення за № 97515-13 від 03.03.2018 на суму 718,54 грн., яке позивач просить скасувати, також не приймалось контролюючим органом. Щодо ОСОБА_1 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішень №97515-13 від 03.03.2018 року на суму 720,02 грн., що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків та корінцем вказаного податкового повідомлення-рішення, які були долучені відповідачем до матеріалів справи. ”
Не погодившись із вищезазначеним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав із даною позовною заявою.
Відповідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий Кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
Згідно пп. “а” 14.1.129.1 пункту 14.1 статті 14 ПК України до будівель, що віднесені до житлового фонду входять житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень (передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо).
Відповідно до пп. 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості є будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться: будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; будівлі промислові та склади; будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; інші будівлі.
Отже, як видно із процитованого, податковим законодавством чітко розмежовано об'єкти, що за своїми технічними характеристиками підпадають під визначення об'єктів житлової нерухомості, а також об'єкти нежитлової нерухомості.
В свою чергу, відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 та пунктом 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Положенням п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України зазначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК).
За наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів “а” -“г” підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку) (пп.266.7.1-1 п. 266.7 ст. 266 ПК України).
При цьому, п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України вказано, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом визначено об'єкт оподаткування, квартира за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 44,3 кв. м. та квартира за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 56 кв. м.
Судом встановлено, що 15 січня 1993 року позивач на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом успадкував, після смерті матері - ОСОБА_2 2/5 частки житлового будинку садибного типу із з відповідною часткою земельної ділянки для обслуговування будинку по АДРЕСА_6 .
14 травня 1996 року позивач на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом успадкував 1/10 ідеальної частки житлового будинку літ. А-1 та 1/10 ідеальної частки житлового будинку літ А-ІІІ по АДРЕСА_5 .
Данні будинки були поділені між співвласниками (виділені частки) в наслідок чого позивач став власником квартири АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_3 отримавши право установчі документи на зазначені квартири, що також підтверджується листом КП Львівської обласної ради “Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та Експертизи” від 28.08.2023 року за № 3670.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 30 червня 2000 року (справа № 2-10 2000 р.) між власниками житлового будинку АДРЕСА_6 проведено перерозподіл порядку користування земельною ділянкою при будинку, за яким в користування позивача виділено земельну ділянку площею 913 кв.м.
6 червня 2002 року позивач на підставі Рішення Трускавецької міської ради Львівської області від 25 вересня 2001 року за № 373, отримав Державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0894 га. розташовану за адресою АДРЕСА_6 , з цільовим призначенням - обслуговування житлового будинку.
Відповідно плану земельної ділянки АДРЕСА_6 , яка міститься в технічному паспорті житлового будинку АДРЕСА_6 , загальна площа земельної ділянки яка виділена для обслуговування житлового будинку за цією адресою становить 20,30 кв.м.
Так, рішенням Дрогобицького міського суду Львівської області від 4 лютого 2002 року (справа № 2-8 2002 р.) позивачу в житловому будинку АДРЕСА_5 виділено квартиру АДРЕСА_3 .
25 січня 2019 року позивач за договором купівлі-продажу квартири продав квартиру АДРЕСА_3 громадянці ОСОБА_3 .
З доданих до позовної заяви доказів вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , розташованого на окремій земельній ділянці площею 20,30 кв.м., з яких 0,0894 га знаходяться, у тому числі під квартирою АДРЕСА_2 за цільовим призначенням - обслуговування житлового будинку та перебувають у власності позивача.
З наведеного вбачається, що квартира АДРЕСА_1 розташованого на окремій земельній ділянці, у зв'язку з чим відноситься до об'єкту оподаткування як житловий будинок, що передбачено пункт б) підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачу відповідачем податкових повідомлень-рішень №97514-13, №97515-13 від 03.03.2018; №0015931-5713-1312, №0015932-5713-1312 від 20.03.2019; №0179859-5306-1312, №0179860-5306-1312 від 05.05.2020.
У відповідності до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
В матеріалах справи відсутні рекомендованні повідомлення про вручення поштового відправлення спірних податкових повідомлень-рішень.
На підставі листа ОСОБА_1 б/н від 14.11.2022 року (вх. ГУ ДПС у Львівській області №38936/6 від 15.11.2022) контролюючим органом було скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.05.2020 року № 0179859-5306-1312 на суму 742,77 грн. та № 0179860-5306-1312 на суму 938,95 грн.
Податкові повідомлення рішення за № 0525526-2413-1312 від 20.03.2019 року на суму 837,69 грн. та за № 0525525-2413-1312 від 20.03.2019 року на суму 662,68 грн. щодо ОСОБА_1 контролюючим органом не приймались.
Податкове повідомлення-рішення за № 97515-13 від 03.03.2018 на суму 718,54 грн., яке позивач просить скасувати, також не приймалось контролюючим органом.
Щодо ОСОБА_1 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішень №97515-13 від 03.03.2018 року на суму 720,02 грн., що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків та корінцем вказаного податкового повідомлення-рішення, які були долучені відповідачем до матеріалів справи.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд, -
вирішив :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №97514-13 від 03.03.2018, №97515-13 від 03.03.2018, №0015931-5713-1312 від 20.03.2019, №0015932-5713-1312 від 20.03.2019.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна