22 квітня 2024 рокусправа № 380/10626/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання до вчинення дій,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі також ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (надалі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач-1), Державної податкової служби України (надалі ДПС України, відповідач-2), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 02.11.2022 №010718/2413;
- зобов'язати Державну податкову службу України відкоригувати показник SВідшкод в системі електронного адміністрування ПДВ фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та збільшити суму, на яку платник фізична особа - підприємець ОСОБА_1 має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, на суму 72363,00 грн.
Позивач просить також стягнути з відповідачів судові витрати, зокрема судовий збір та витрати позивача на професійну правничу допомогу пов'язані з розглядом цієї справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незгоду із висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, а відповідно і не погоджується із податковим повідомленням-рішенням №010718/2413 від 02 листопада 2022 року та вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що відповідач зобов'язаний був винести саме ППР за формою «В3», а не помилкове ППР за формою «В1». Під час винесення ППР за формою «В3» відповідач відмовляє у бюджетному відшкодуванні, протягом 10 робочих днів після отримання платником ППР за формою «В3» сума неправомірного бюджетного відшкодування підлягає зменшенню відповідачем в інтегрованій картці платника, в той час на суму з ППР за формою «В3» платникові відновлюється ліміт шляхом зменшення SВідшкод. Адже показник SВідшкод підлягає коригуванню в тому числі за результатами перевірок (п.200 1.3 ПКУ, п.9 Порядку №569). Однак станом на дату подання позову позивачу не відновлено ліміт шляхом зменшення SВідшкод. на суму 72363,00 грн і вказана сума в інтегрованій картці платника не врахована. Наголошує, що збої в роботі ІКС «Податковий блок», що привели до неможливості винесення в граничні терміни податкового повідомлення-рішення форми «В3» і як наслідок блокування суми податкового кредиту, що обмежує право позивача на збільшення суми, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, на суму зменшеного бюджетного відшкодування по угодженим ППР за формою «В3», підтверджує наявність порушень зі сторони податкового органу при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач проти позову заперечує повністю з тих підстав, що викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Представником позивача в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подано до суду відповідь на відзив.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 22.05.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 26.06.2023 заяву представника позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання до вчинення дій, та поновити строк звернення до адміністративного суду з цим позовом. У задоволенні клопотання представника відповідачів про залишення позову без розгляду, відмовлено.
17.08.2023 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, що аналогічні змісту позовної заяви. Просила позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила з мотивів аналогічних, наведеним у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони подали клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
У період з 23 серпня 2022 року по 05 жовтня 2022 року державним інспектором Буського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за липень 2022 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт №10574/13-01-24-13/ НОМЕР_1 від 05 жовтня 2022 року (надалі - Акт перевірки).
Згідно акту №10574/13-01-24-13/ НОМЕР_1 від 05 жовтня 2022 року перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) п.5 розділу V Порядку №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення звітності з податку на додану вартість», що призвело до порушення п.п. «б» п.200.4 ст.200 Кодексу, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно поданої податкової декларації з ПДВ за липень 2022 в сумі 72363,00 грн.
На підставі акту перевірки №10574/13-01-24-13/ НОМЕР_1 від 05 жовтня 2022 року складено податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2022 року №010718/2413 за формою «В1», згідно якого встановлено порушення глави 5, ст.200 п.200.4 Податкового кодексу України та визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 72363,00 грн.
Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2022 року №010718/2413 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V вказаного Кодексу.
У пункті 198.6 статі 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.
Згідно з пунктом 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 вказаної статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від'ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об'єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об'єкта незавершеного будівництва/майбутнього об'єкта житлової нерухомості. Суми такого від'ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов'язаннями;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Перевіряючи дотримання сторонами вимог податкового законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем - дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця 23990000000003390 від 16.01.2012, є платником ПДВ з 01.04.2021, платником єдиного податку з 01.01.2016 (ставка - 3, група - 3).
22.08.2022 Позивачем подано до Головного управління ДПС у Львівській області, Золочівська державна податкова інспекція (Золочівський район) податкову декларацію з податку на додану вартість, звітний період - липень 2022 року.
У поданій декларації за липень 2022 року: в рядку 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації) (позитивне значення)» вказана сума ПДВ 79573,00 грн в рядку 20 «Cума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1)» вказана сума ПДВ 79573,00 грн, з яких 72363,00 грн підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3) на рахунок платника у банку.
Як видно із матеріалів справи, вказана сума була розрахована Позивачем згідно поданих податкових накладних контрагентів, які були зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку в ЄРПН.
При заповненні рядка 20.2 обов'язковим є подання ДЗ (додатка 3) та Д4 (додатка 4). Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2022 року Позивачем подано ДЗ (додаток 3), в якому зазначено індивідуальні податкові номери постачальників, звітний період, у якому виникло значення та суми, сплачені постачальниками товарів/послуг. В поданому Д4 (додаток 4) Позивачем зазначено рахунок для перерахування бюджетного відшкодування суми 72363,00 грн.
Суд зазначає, що зазначена декларація була об'єктом камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2022 року, за результатами якої складено акт від 05 жовтня 2022 року №10574/13-01-24-13/ НОМЕР_1 .
За результатами цієї перевірки контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) п.5 розділу V Порядку №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення звітності з податку на додану вартість», що призвело до порушення п.п. «б» п.200.4 ст.200 Кодексу, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно поданої податкової декларації з ПДВ за липень 2022 в сумі 72363,00 грн.
До такого висновку контролюючий орган дійшов, виходячи із наступного.
Зі змісту акту від 05 жовтня 2022 року №10574-13-01-24-13/2388704030 (п.3.5 акту, сторінка 5-6) судом встановлено наступне:
«За даними поданого ФОП ОСОБА_1 додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за липень 2022 року розрахунок бюджетного відшкодування складається з наступних сум за періодами виникнення від'ємного значення:
- лютий 2022 року - 18 156,42 грн;
- березень 2022 року - 16 081,86 грн;
- квітень 2022 року - 7936,85 грн;
- травень 2022 року - 21 142,81 грн;
- червень 2022 року - 9045,02 грн.
Однак за даними перевірки залишок від'ємного значення, який виник у лютому 2022 року по контрагенту ТзОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» (ІПН - 376936213060) становить 7210,00 грн, який включений у 21р. (Д2) податкової декларації за липень 2022 року, у березні 2022 року по контрагентах ТзОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» (ІПН - 376936213060) та ТзОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» (ІПН - 371411126525) становить 0,00 грн, у травні 2022 року по контрагентах, ТзОВ «ТУБЕС Інтернешнл ТОВ» (ІПН - 335627113035), ТзОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» (ІПН - 371411126525) та ТзОВ «ЗОЛА» (ІПН - 391554826554) становить 0,00 грн, та у черні 2022 року по контрагентах ТзОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» (ІПН - 376936213060), ТзОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» (ІПН - 371411126525) та ТзОВ «ЦЕНТР СЕРТИФІКАЦІЇ КЛЮЧІВ «УКРАЇНА» (ІПН - 368657526561) становить 0,00 грн, які включені в рядках 3-12 табл. 2 ДЗ до податкової накладної за липень 2022 року із вказаним періодом виникнення від'ємного значення (графі 3 табл. 2 ДЗ) лютий, березень, квітень. травень та червень 2022 року. Таким чином, платником в порушенням п.п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Кодексу, п. 200.1.200.4 б ст. 200 Кодексу завищено суму бюджетного відшкодування по від'ємному значенню, яке виникло у липні 2022 року на суму 72 363,00 грн».
З цього приводу суд приймає обґрунтування позивача, що зазначена інформація спростовується відомостями, які включено в рядках 3-12 табл.2 ДЗ до податкової декларації Позивача за липень 2022 року про фактично сплачену суму податку у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальникам товарів/послуг підтверджуються податковими накладними постачальників Позивача. Відтак наявні законні підстави для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно висновків Верховного Суду висловлених ним у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа № 814/2412/17) згідно яких, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.
Поряд з цим, контролюючий орган у п.3.10 акту від 05 жовтня 2022 року №10574/13-01-24-13/2388704030 зазначає, що «При відображені ФОП ОСОБА_1 у декларації за липень 2022 року від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 79573 грн (рядок 19 декларації), сума від'ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст.200-1 Кодексу на момент подання податкової декларації у сумі 7210 грн (рядок 19.1 декларації), суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 7210 грн (рядок 21 декларації), бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 72363 грн (рядок 20.2.1 декларації) та у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету у сумі 0 грн (рядок 20.2.2), встановлено арифметичні та методологічні порушення, викладені в акті перевірки, що привело до порушення п.п. (б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, та завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 72363 грн. Сума бюджетного відшкодування ПДВ та рахунок платника у банку за результатами перевірки визначена у сумі 0 грн (рядок 20.2.1 декларації)».
На підставі висновків відображених у акті перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2022 року № 010718/2413 за формою «В1», згідно якого встановлено порушення глави 5, ст.200 п.200.4 Податкового кодексу України та визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 72363,00 грн.
Вирішуючи питання правомірності оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 року № 21 (із змінами та доповненнями) (далі - Наказ №21).
Пунктом 5 Розділу V Наказу №21 визначено наступне:
Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.
З рядка 19 визначається сума перевищення від'ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).
У разі якщо сума від'ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється.
Сума, обчислена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1;
Сума від'ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20;
Сума від'ємного значення (рядок 20 у декларації):
зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1);
підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).
Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).
Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.
Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації;
При заповненні рядка 20.2 обов'язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).
Залишок від'ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3;
Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.
В податковій декларації за липень 2022 року позивачем задекларовано до відшкодування суму податку, фактично сплачену у попередніх (податкових) періодах постачальниками товарів/послуг в розмірі 72363,00 грн.
Втім, як зазначено у акті перевірки контролюючим органом встановлено арифметичні та методологічні порушення, що привело до порушення п.п. (б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, однак такі арифметичні та методологічні порушення контролюючим органом не конкретизовано та не описано у акті перевірки.
Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 зі змінами (далі - Порядок № 1204).
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України, якщо за результатами перевірки проведеної контролюючими органами встановлено факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то виносяться податковіповідомлення рішення (далі - ППР) за формами затвердженими Порядком № 1204:
В1 - у разі завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі якщо заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовані платнику податку;
В3 - у разі відмови у наданні бюджетного відшкодування. У разі подання платником податку податкової декларації з ПДВ (далі - декларація), в якій платник податку декларує суму до бюджетного відшкодування ПДВ (на рахунок платника у банку (р. 20.2.1 декларації ) та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету (р. 20.2.2 декларації), показник SВідшкод збільшується на таку суму і, відповідно, зменшується показник SНакл.
При цьому показник SВідшкод підлягає коригуванню в системі електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ) за результатами перевірок контролюючих органів, що проводяться відповідно до ПКУ, шляхом зменшення показника SВідшкод відповідно до винесеного ППР за формою «В3» на дату його узгодження.
Відтак, суд погоджується із позицією позивача, що саме ППР за формою «В3» відповідач зобов'язаний був винести, а не ППР за формою «В1».
Варто зауважити, що у випадку винесення ППР за формою «В1» визначається податкове зобов'язання та штрафні санкції для платника, в той же час у платника ФОП ОСОБА_1 не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів, що підтверджується в тому числі і актом перевірки.
Як видно із листа Начальника Буського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області від 28 квітня 2023 року, контролюючим органом зазначено, що за результатами камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за липень 2022 року було складено акт від 05.10.2022 року №10574/13-01-24-13/2388704030 та винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 02.11.2022 року № 010718/2413, оскільки відбулися збої в роботі ІКС «Податковий блок», що привело до неможливості винесення в граничні терміни податкового-повідомлення рішення форми «В3».
При цьому суд наголошує, що оскаржуване рішення у формі «В1» позбавляє права позивача у збільшенні суми, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, на суму зменшеного бюджетного відшкодування по угодженим ППР за формою «В3».
Беручи до уваги наведене, зокрема і обґрунтування відповідача в частині прийняття спірного рішення у формі «В1», суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2022 року №010718/2413 не відповідає критерію правомірності, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язати Державну податкову службу України відкоригувати показник SВідшкод в системі електронного адміністрування ПДВ фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та збільшити суму, на яку платник фізична особа - підприємець ОСОБА_1 має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, на суму 72363,00 грн, суд вважає, що така вимога задоволенню не підлягає, адже заявлена позивачем передчасно, оскільки такий обов'язок виникне у відповідача у зв'язку із скасуванням спірного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, в той час як відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до КАС України, суд виходить з наступного.
Приписами ч.1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з платіжною інструкцією №492 від 11.05.2023 позивачем сплачено судовий збір в сумі 2684,00 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Вирішуючи питання щодо компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З метою підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги №15/23 від 08.05.2023.
Представник відповідачів у відзиві на позовну заяву заперечує щодо стягнення витрат пов'язаних з наданням правової допомоги. Наголошує, що в договорі про надання правничої допомоги відсутня конкретизація кожної вчиненої процесуальної дії, також відсутня інформація про вартість кожної наданої послуги та їх кількість, затраченого часу. Не зазначено жодного розрахунку чи акту здачі-приймання робіт про розподіл судових витрат.
Так, із матеріалів справи видно, що представником позивача суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, такий опис наданих послуг не відображений і у договорі про надання правничої допомоги від 08.05.2023, що унеможливлює визначення дійсного та реального розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу та стягненню на користь позивача. Відтак, суд вважає про відсутність підстав для стягнення таких витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ ВП 43968090), Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, пл. Львівська, будинок 8, ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання до вчинення дій, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 02.11.2022 № 010718/2413.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Львівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.
У задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сидор Н.Т.