справа №380/25039/23
19 квітня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Яворівської районної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у відмові (лист №04-1194 від 15.09.2023 року) позивачеві у наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати відповідне посвідчення як члену сім'ї загиблого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , з яким позивач проживала однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 05.04.2017 року до дня смерті ОСОБА_2 . Зазначила, що дана обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 та копією рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31.03.2021 року у справі №310/8874/20. Вказала, що з метою набуття статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та отримання «Посвідчення члена сім'ї загиблого» позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Яворівської районної адміністрації Львівської області з відповідною заявою. Однак листом від 15.09.2023 року №04-1194 відповідач фактично відмовив позивачеві в отриманні такого статусу, мотивуючи тим, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31.03.2021 року у справі №310/8874/20 не зобов'язано Управління встановлювати такий статус, що є обов'язковою умовою для видачі пільгового посвідчення. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 27.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Копію вказаної ухвали разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами надіслано відповідачу на його офіційну адресу електронної пошти 31.10.2023 року, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. А, відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31.03.2021 року у справі №310/8874/20 встановлено факт проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 05.04.2017 року до дня смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №28 від 27.01.2021 року, захворювання підполковника ОСОБА_2 якого захворювання підполковника ОСОБА_2 , 1982 року народження, яке призвело до смерті 13.05.2020 року, визнано таким, що пов'язане із захистом Батьківщини.
16.05.2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою про встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника та Захисниці і видачі посвідчення відповідно до ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Листом відповідача від 15.09.2023 року №04-1194 повідомлено позивачеві, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31.03.2021 року у справі №310/8874/20 не зобов'язано Управління соціального захисту населення Яворівської районної адміністрації Львівської області встановлювати їй статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника та Захисниці України та видавати відповідне посвідчення, що є обов'язковою умовою для видачі пільгового посвідчення.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.10-1 Закону №3551-XII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Частиною 4 ст.10-1 Закону №3551-XII передбачено, що до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
На виконання вимог ч.2 ст.10-1 Закону №3551-XII Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України від 23.09.2015 року №740 (далі - Порядок №740).
Згідно підп..4 п.4 Порядку №740, підставами для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, є: для осіб, зазначених в абзаці п'ятому (крім членів сімей осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади) пункту 2 цього Порядку:
свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до п.5 Порядку №740, для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м.Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.
Згідно з п.6 Порядку №740, рішення про встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів. Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. №302 (п.7 Порядку №740).
Відповідно до п.4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України».
Як підтверджено матеріалами справи, позивач має статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 29.03.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_4 державної прикордонної служби України від 18.04.2015 року №181, чоловік позивача - ОСОБА_2 у період з 30.09.2014 року по 07.10.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції - Донецька область, село Сартана.
Згідно витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №28 від 27.01.2021 року, захворювання підполковника ОСОБА_2 , 1982 року народження: «набряк головного мозку нез'ясованої етіології», яке призвело до смерті 13.05.2020 року, визнано таким, що пов'язане із захистом Батьківщини.
Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що позивач, відповідно до вимог ст.10-1 Закону №3551-XII, має право на встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Відтак, відмовляючи позивачеві у встановленні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника та Захисниці і видачі відповідного посвідчення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, визначені законодавством, а тому такі дії не можуть вважатись правомірними.
Вирішуючи питання про найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що нею дотримано всіх умов, визначених законом для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника та Захисниці, відтак, в силу вимог ст.ст.5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту її порушених прав, слід зобов'язати відповідача видати посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Яворівської районної адміністрації Львівської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України».
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Яворівської районної адміністрації Львівської області (місцезнаходження: вул.Шевченка, 8, м.Яворів, Львівська область, 81000; код ЄДРПОУ: 03194163) встановити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видати посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Яворівської районної адміністрації Львівської області (місцезнаходження: вул.Шевченка, 8, м.Яворів, Львівська область, 81000; код ЄДРПОУ: 03194163) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.