22 квітня 2024 рокусправа № 380/6808/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовський Р.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акумуляторний завод «САДА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення -
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Акумуляторний завод «САДА» до Львівської митниці, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UA209000/2023/l 00673/2 від 27.10.2023 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 27.10.2023 року №UA209230/2023/002802.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач надав митному органу разом з митними деклараціями документи, визначені ч.2 ст.53 МК України. Вказані документи містять достатньо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни. У спірних правовідносинах відповідачем не наведено причин щодо неможливості перевірки наданих позивачем документів. Зі змісту оскаржуваного позивачем рішення не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим. Вказує, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Окрім того, чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат. Ці обставини вказують на відсутність будь-яких розбіжностей та, зокрема, на те, що вартість пакування, маркування та навантаження товару входить до його вартості. Стверджує, що жодного відношення до договірних відносин позивач не має, відтак вимога митного органу про надання заявки відповідно до договору перевезення вантажів від 19.10.2023 р. № 15472 є неправомірною. Стосовно зауважень відповідача, що у Специфікації від 13.10.2023 №39 до контракту від 02.01.2020р. вказано умови поставки : 100% передплата, що являється умовою розрахунку зазначає, що в процесі митних консультацій декларантом було надано митному органу свіфт платіж від 17.10.2023 р. на суму 63553,00 дол. США, де було вказано підставу для оплати : контракт №02/01 від 02.01.2020 року та проформу інвойс PFAKB13.2023 від 13.10.2023. Зазначає, що прайс-лист не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів, жодним нормативним актом не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару. У рішенні про коригування митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення. Вказує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Стверджує, що в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару: для товару № 1 слугувала митна декларація від 03.10.2023 № UA100330/2023/152754 де вартість подібного товару становить 4,93 дол.США за кг. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації, а не будь-якої іншої. Зазначає, що позивачем вже ввозились (імпортувались) товари за цим контрактом, які були оформлені митним органом за першим методом тобто за ціною інвойсу, що підтверджується МД 23UA209230013288U9 від 14.02.2023, 23UA209230007955U1 від 30.01.2023, 23UA209230012963U1 від 11.02.2023. Просив позов задовольнити.
Відповідач у своїх запереченнях вказує, що рішення про коригування митної вартості 27.10.2023 РОКУ №UA209000/2023/100673/2 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 26.10.2023№ 23UA209230114325U6), виносилось на товари: акумулятори електричні свинцеві VRLA типу, що працюють на кислотному електроліті та виконані за технологією Hybrid Gel (AGM + GEL), електрична, напруга - 12 В : арт. UCG100-12 Батарея 12V/100AH VRLA BATTERY. Призначення: використовуються як засоби зберігання електроенергії в охоронних системах та сигналізації, кабельному телебаченні, електроінструментах, джерелах безперебійного живлення, медичному обладнанні, іграшках, контроль йому обладнанні та в обладнанні зв'язку. Не являються товарами цивільної авіації. За ціною 3,1354 дол. США за кг, на умовах поставки FCA Liverpool. За результатами здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено наступне: відповідно до п. 2.3 зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2020 №02/01 чітко визначено, що у вартість товару включаються витрати на пакування, маркування та навантаження на транспортний засіб перевізника; рахунок фактура від 26.10.2023 № 9871 а також додатково (на вимогу митного органу) надана рахунок фактура від 26.10.2023 №57 не містять інформації щодо таких витрат; відповідно до вимог п. 4.1 договору перевезення вантажів від 19.10.2023 № 15472 зазначено, що вартість послуги перевезення у кожному конкретному випадку має зазначатись у Заявці, яка є невід'ємною частиною договору. Вказаний документ декларант не надав, що являється порушенням вимог вказаного договору; у Специфікації від 13.10.2023 №39 до контракту від 02.01.2020 вказано умови поставки: 100% передплата, що являється умовою розрахунку; прайс-лист б/н від 20.09.2023 має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. На вимогу митного органу, декларантом додатково надано ряд документів. Разом з тим, документів які спростовують виявлені розбіжності, декларантом на вимогу митного органу не надано. Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості: товару №1 слугувала митна декларація від 03.10.2023 №UA100330/2023/152754 де вартість подібного товару становить 4,93 дол. США за кг. Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості становить - 415831,81 грн. просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді від 1 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
02 січня 2020 року між Компанією Ultracell (UK) Limited (Продавець) та ПрАТ «Акумуляторний завод «САДА» (Покупець, Позивач) було укладено контракт №02/01 від 02.01.2020 за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець купити акумуляторні батареї в асортименті.
Згідно з п.2.2. контракту №02/01 від 02.01.2020 ціни на товар встановлюються в специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до п.2.3 контракту №02/01 від 02.01.2020 року у вартість товару включається упаковка, маркування та навантаження товару.
Згідно з додатком №4 від 18.10.2023 року до контракту N 02/01 від 02.01.2020 року пункт 3.1 контракту викладено у редакції відповідно до якої передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Ліверпуль Велика Британія , якщо інші умови не передбачені в специфікації.
Відповідно до п.4.2 контракту N 02/01 від 02.01.2020 року Покупець здійснює 100% попередню оплату вартості Товару відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку.
19 жовтня 2023 року Продавець відвантажив на адресу Покупця товар - акумуляторні батареї в кількості та асортименті на загальну суму 63553 дол. США відповідно до комерційного інвойсу №INV0048060 від 19.10.2023.
26 жовтня 2023 року декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД 23UA209230114325U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (акумуляторні батареї в асортименті).
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією МД №23UA209230114325U6 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:
• контракт №02/01 від 02.01.2020 із специфікацією №39 від 13.10.2023 та додатком №4 від 18.10.2023;
• комерційний інвойс NINV0048060 від 19.10.2023;
• пакувальний лист DEL0048060 від 19.10.2023;
• CMR від 20.10.2023;
• Рахунок на оплату №9871 від 26.10.2023;
• Договір транспортного експедирування №913 від 11.09.2019;
• Заявка №2023-14181 від 19.10.2023.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України.
Декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: проформу інвойс PFAKB13.2023 від 13.10.2023; Свіфт від 17.10.2023; Прайс лист від 20.09.2023; Експортну декларацію MR№23GB10X86589101010 від 20.10.2023; Експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 26.10.2023 №113/804; Довідку про транспортні витрати №2023-14181 від 26.10.2023; Договір перевезення вантажів №15472 від 19.10.2023; цінову інформацію з мережі інтернет, рахунок на оплату №57 від 26.10.2023; видаткову накладну №8666 від 17.08.2023.
За результатами розгляду МД 23UA209230114325U6 (електронна митна декларація) та доданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 27.10.2023 N UA209000/2023/100673/2 та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.10.2023 №UA 209230/2023/002770802.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100673/2 від 27.10.2023 в графі 33 зазначено наступне: « Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МК України), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:
- відповідно до п. 2.3 зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2020 №02/01 чітко визначено що у вартість товару включаються витрати на пакування, маркування та навантаження на транспортний засіб перевізника. У відповідності до тлумачення цього пункту даної угоди, витрати щодо здійснення митних процедур у країні експорту не включені у вартість товару на умовах FCA, тобто дані витрати понесені Покупцем. Рахунок фактура від 26.10.2023 № 9871 а також додатково ( на вимогу митного органу) надана рахунок фактура від 26.10.2023 № 57 не містять інформації щодо таких витрат. Таким чином витрати стосовно митних формальностей понесених у країні експорту не включені до розрахунку митної вартості товару, а відповідно викликає обгрунтовані сумніви стосовно повноти нарахування митної вартості товару;
- відповідно до вимог п. 4.1 договору перевезення вантажів від 19.10.2023 № 15472 зазначено що вартість послуги перевезення у кожному конкретному випадку має зазначатись у Заявці, яка є невід'ємною частиною договору. Даний документ декларантом не надано що являється порушенням вимог даного договору;
- у Специфікації від 13.10.2023 №39 до контракту від 02.01.2020 вказано умови поставки : 100% передплата, що являється умовою розрахунку;
- прайс - лист б/н від 20.09.2023 має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб».
Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Відповідач просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;?) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ.
На вимогу митного органу декларант додатково надав витяг з мережі Інтернет що вартості ідентичних товарів; видаткові накладні; комерційні документи перевізника (рахунок-фактура, довідка про транспортні витрати); висновок експертної організації щодо вартості товару який оцінюється.
В наданому висновку Держзовнішінформу від 26.10.2023 № 113/804 експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет щодо цін на акумулятори електричні, пропозиції з яких відображають цінову інформацію з країни виробництва, проте експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено в висновку (звіті). Згідно п. 54 Національного стандарту № 1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 № 1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У Висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1 не може засвідчувати обгрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних.
Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Митний орган вважав, що документів які спростовують виявлені розбіжності, декларантом на його вимогу не надано.
Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості: - товару № 1 слугувала митна декларація від 03.10.2023 № UA100330/2023/152754 де вартість подібного товару становить 4,93 дол. США за кг.».
Не погоджуючись із згаданим рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Змістом спірних правовідносин є рішення про коригування митної вартості товарів прийняті Львівською митницею Державної митної служби України №UA209000/2023/l 00673/2 від 27.10.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.10.2023 №UA209230/2023/002802.
При вирішенні спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.
Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).
Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертій статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, №815/6827/17 від 29.01.2019 року, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Щодо порушення зазначеного у рішенні від 27.10.2023 №UA209000/2023/100673/2 про те, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.
Суд встановив, що позивач надав митному органу усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору: контракт N 02/01 від 02.01.2020 року із специфікацією №39 від 13.10.2023 та додатком №4 від 18.10.2023 року; комерційний інвойс №INV0048060 від 19.10.2023; пакувальний лист DEL0048060 від 19.10.2023; CMR від 20.10.2023; Рахунок на оплату №9871 від 26.10.2023; Договір транспортного експедирування №913 від 11.09.2019; Заявка №2023-14181 від 19.10.2023, проформу інвойс PFAKB13.2023 від 13.10.2023; Свіфт від 17.10.2023; Прайс лист від 20.09.2023; Експортну декларацію MR№23GB10X86589101010 від 20.10.2023; Експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 26.10.2023 №113/804; Довідку про транспортні витрати №2023-14181 від 26.10.2023; Договір перевезення вантажів №15472 від 19.10.2023; цінову інформацію з мережі інтернет, рахунок на оплату №57 від 26.10.2023; видаткову накладну №8666 від 17.08.2023.
У відзиві відповідач зазначає, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією, а також додатково надані документи і на підставі цього встановили невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Дальше відповідач вказує, що обов'язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. При цьому для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов'язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Однак митний орган повинен був зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття.
Зі змісту рішення від 27.10.2023 №UA209000/2023/100673/2 не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим.
Щодо твердження відповідача про те, що відповідно до п. 2.3 зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2020 №02/01 чітко визначено, що у вартість товару включаються витрати на пакування, маркування та навантаження на транспортний засіб перевізника; витрати щодо здійснення митних процедур у країні експорту не включені у вартість товару на умовах FCA, тобто дані витрати понесені Покупцем; Рахунок фактура від 26.10.2023 № 9871 а також додатково ( на вимогу митного органу) надана рахунок фактура від 26.10.2023 №57 не містять інформації щодо таких витрат; витрати стосовно митних формальностей понесених у країні експорту не включені до розрахунку митної вартості товару, а відповідно викликає обґрунтовані сумніви стосовно повноти нарахування митної вартості товару.
Згідно з Класифікатором особливостей переміщення товарів через митний кордон України у разі поставки товару у зворотній тарі у графі митної декларації « 37.Процедура» має бути зазначено «ZZ32», однак, у вказаній графі митної декларації МД 23UA209230114325U6 від 26.10.2023, поданої позивачем, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених згаданим Класифікатором.
Суд встановив, що згідно з п.2.3 контракту від 02.01.2020 №02/01 у вартість товару включається упаковка, маркування та навантаження.
Позивач стверджує, що умовами контракту не передбачено жодних спеціальних умов щодо пакування товару договором та інвойсами.
Згідно з п.1 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Окрім того, чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат.
Ці обставини вказують на відсутність будь-яких розбіжностей та, зокрема, на те, що вартість пакування, маркування та навантаження товару входить до його вартості.
Стосовно твердження відповідача про те, що відповідно до вимог п. 4.1 договору перевезення вантажів від 19.10.2023 №15472 зазначено що вартість послуги перевезення у кожному конкретному випадку має зазначатись у Заявці, яка є невід'ємною частиною договору. Даний документ декларантом не надано що являється порушенням вимог даного договору.
До митного оформлення декларант надав документи щодо підтвердження ціни перевезення вантажу: CMR від 20.10.2023; Рахунок на оплату №57 від 26.10.2023; Заявку №2023-14181 від 19.10.2023 згідно з договором №913 від 11.09.2019; Довідку про транспортні витрати №2023-14181 від 19.10.2023; Договір транспортного експедирування №913 від 11.09.2019; Договір перевезення вантажів №15472 від 19.10.2023.
11 вересня 2019 року між ПрАТ «Акумуляторний завод «САДА» та ПП «Девік» було укладено Договір транспортного експедирування №913 та інформація про надання такого договору міститься як у графі 44 МД 23UA209230114325U6 від 26.10.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.10.2023 №UA 209230/2023/00802.
Згідно з умовами зазначеного договору, зокрема п. 1.1, на умовах вказаного договору, Замовник замовляє, а Експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок Замовника протягом строку дії вказаного Договору організувати виконання визначених даним Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів Замовника автомобільним транспортом по території України та інших держав.
Відповідно до п.3.5 Договору Замовник оплачує надані Експедитором послуги протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання Замовником рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (ТТН, CMR), податкової накладної.
Згідно з п. 4.3.7. договору експедитор надає Замовнику після здійснення перевезення акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки та інші документи, що супроводжують конкретне перевезення.
Декларант додатково долучив договір перевезення вантажів №15472 від 19.10.2023, укладений між експедитором ПП «Девік» та перевізником ТОВ «Пілот-Транс».
Позивач стверджує, що жодного відношення до договірних відносин позивач не має, відтак вимога митного органу про надання заявки відповідно до договору перевезення вантажів від 19.10.2023 № 15472 є неправомірною.
Стосовно зауважень відповідача про те, що у Специфікації від 13.10.2023 №39 до контракту від 02.01.2020 вказано умови поставки: 100% передплата, що являється умовою розрахунку суд зазначає наступне.
В процесі митних консультацій декларант надав митному органу свіфт платіж від 17.10.2023 на суму 63553,00 дол. США, де було вказано підставу для оплати : контракт N 02/01 від 02.01.2020 та проформу інвойс PFAKB13.2023 від 13.10.2023, яка була надана митному органу. Асортимент та ціна товарів, зазначених у проформі інвойсі PFAKB13.2023 від 13.10.2023 аналогічна асортименту та ціні товарів наведеному у комерційному інвойсі N INV0048060 від 19.10.2023.
Щодо твердження відповідача про те, що прайс-лист б/н від 20.09.2023 має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб суд зазначає наступне.
Комерційна пропозиція - лист потенційному партнеру чи замовнику, що містить ділову пропозицію щодо подальшої співпраці.
Прейскурант (прайс-лист) - офіційно затверджений, систематизований документ, у якому міститься згрупований за певними ознаками перелік (список) товарів і послуг з обов'язковим зазначенням їх ціни (тарифу).
У контексті спірних правовідносин прайс-лист не є тим обов'язковим документом, які надаються на підтвердження митної вартості товару та не є єдиним доказом, який в кінцевому результаті впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів. При цьому, він містить необхідну для предмета доказування інформацію і у сукупності з іншими наявними у справі доказами дає змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, тобто з цих підстав є належними і достатніми доказами у даній справі.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Відповідно до ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Для товару № 1 слугувала митна декларація від 03.10.2023 № UA100330/2023/152754 де вартість подібного товару становить 4,93 дол.США за кг.
Відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації, а не будь-якої іншої. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні (обсяги поставок різняться в десятки разів), різні країни експорту, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.
Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Як вбачається з оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов'язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об'єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.
Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржених рішень.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».
Однак, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.
Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.
Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
У постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.
При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.
З огляду на викладене, оскаржувані рішення та картки відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2023/l 00673/2 від 27.10.2023 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 27.10.2023 №UA209230/2023/002802.
Стягнути з Львівської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Акумуляторний завод «САДА» (73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 15-А, ЄДРПОУ 24962494) судовий збір у розмірі 9265,48 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович