Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 квітня 2024 року Справа№200/985/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Арестової Л. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (місцезнаходження: вул. Першотравнева, буд. 54-А, м. Добропілля, Донецька область, 85000; код ЄДРПОУ 38652962) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
19.02.2024 Біленко Євген Леонідович в інтересах ОСОБА_2 , позивача, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно нарахування та виплати ОСОБА_2 компенсації втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.12.2023 - відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;
- зобов'язати Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплати ОСОБА_2 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.12.2023 - відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2024 відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
08.03.2024 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та докази по справі.
11.03.2024 відповідач надав до суду докази по справі.
Інші заяви та клопотання по розглядаємій справі не надходили.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє й на теперішній час.
02.03.2022 опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2022 №14/І-г «Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи» запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26.02.2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Отже відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.12.2023 на картковий рахунок позивача було зараховано кошти в розмірі 293778,71 грн. Як зазначено в призначені платежу кошти було виплачено навиконання рішень суду у справах №200/4960/23 та №200/4961/23. 04.01.2024 на адресу відповідача було надіслано адвокатський запит №01/2024-01 від 04.01.2024 з вимогою повідомити чи проводив відповідач нарахування та виплату компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та надати інформацію про розміри індексації грошового забезпечення, що була виплачена на виконання рішень суду. Відповідач листом №5001-720/5003 від 30.01.2024 повідомив, що не проводив нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів та відмовив у виплаті компенсації втрати доходу, мотивуючи свою позицію тим, що таке питання не розглядалось в межах справ №200/4960/23 та №200/4961/23.
Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача, вважає її протиправною та необґрунтованою. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обгрунтовуючи це тим, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі 200/4960/23 та від 08.11.2023 у справі №200/4961/23 виконані добровільно, без зволікань та у найкоротші терміни 20.12.2023. Грошові кошти у розмірі 293828,71 грн. були перераховані позивачу вчасно та у повному обсязі. Жодних скарг щодо розрахунків чи строків виконання рішення суду по справах №200/4960/23 та №200/4961/23 на адресу відповідача чи до Державної служби України з надзвичайних ситуацій від позивача не надходило. 04.01.2024 на адресу відповідача було надіслано адвокатський запит №01/2024-01 від 04.01.2024 з проханням повідомити чи проводився розрахунок та виплата позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, яке було виплачено на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду. У відповідь на адвокатський запит, відповідач повідомив, що до вказаної суми виплат не була включена компенсація, оскільки Донецький окружний адміністративний суд по справах №200/4960/23 та № 200/4961/23 не розглядав питання щодо розміру компенсаційних витрат.
Крім того, відповідач зауважив, що позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, а тому, із врахуванням висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 27.07.2022 по справі №460/783/20, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки є заявленою передчасно.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Відповідач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38652962), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , що видано Державною службою України з надзвичайних ситуацій 28.02.2020. Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №200/4960/23, яке набрало законної сили 01.12.2023, адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - протиправною.
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області нарахувати та виплати ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі №200/4961/23, яке набрало законної сили 09.12.2023, адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, передбаченої абзацами 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області нарахувати та виплати ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року із врахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078 - в щомісячному розмірі 4 089,05 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №488 (внутрішній номер 316490348) від 19.12.2023 ОСОБА_2 нараховано та виплачено індексацiю грошового забезпечення згiдно рiшень Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №200/4960/23 та від 08.11.2023 у справі №200/4961/23 у розмірі 293828,71 грн. Зазанчену суму було перераховано на банківський рахунок ОСОБА_2 20.12.2023, що не є спірним питанням у справі.
04.01.2024 адвокат Ковтунець Ю. С. звернулась до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області із адвокатським запитом вих.№01/2024-01 в інтересах ОСОБА_2 , в якому, зокрема, просила повідомти чи проводився розрахунок та виплата позивачу компенсації втрати чистини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, яке було виплачено на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду.
30.01.2024 відповідач листом вих.№5001-720/5003 надав відповідь на адвокатський запит, в якій зазанчив, зокрема, що на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №200/4960/23 та від 08.11.2023 у справі №200/4961/23 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області 19.12.2023 ОСОБА_2 було перераховано індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у загальному розмірі 293828,71 грн. Також, відповідач повідомив, що до вищевказаної суми не включена компенсація згідно Закону України «Про компенсацію громадянам витрати частин доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», оскільки Донецький окружний адміністративний суд у справах №200/4960/23 та №200/4961/23 не розглядав питання щодо розміру компенсаційних виплат на користь ОСОБА_2 .
Отже, спірним питанням у справі є правомірність не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.12.2023 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Стаття 1 Закону №2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У статті 2 Закону № 2050-ІІІ зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи гpомадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (гpошове забезпечення) та інші.
У статті 3 Закону № 2050-ІІІ зазначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового дoxoдy» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Пункти 1, 2 Порядку №159, відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі страхових виплат). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом соціального страхування) добровільно чи на виконання судового рішення.
За змістом статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Суд звертає увагу на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 18.11.2014 у справі №21-518а14, в якій зазначено, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі соціальних виплат). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, однак суд звертає увагу, що, як вказано Верховним судом України, основною умовою для виплати компенсації є порушення строків виплати саме нарахованих доходів.
У постанові від 21.05.2014 у справі №6-43цс14 Верховний Суд України зазначив, що за наявності визначених Законом №2050-ІІІ умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
З наведеного слідує, що у випадку коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає не у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Отже, компенсація втрати частини доходів у разі порушення строків виплати страхових виплат пов'язана з фактичною виплатою заборгованості пенсії за відповідний місяць.
Як встановлено судом вище, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №200/4960/23, яке набрало законної сили 01.12.2023, зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області нарахувати та виплати ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі №200/4961/23, яке набрало законної сили 09.12.2023, зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області нарахувати та виплати ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року із врахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078 - в щомісячному розмірі 4 089,05 грн.
На виконання зазначених рішень суду, відповідачем здіснено нарахування та виплату позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у загальному розмірі 293828,71 грн., що позивачем не заперечується та не є спірним питанням у справі.
Разом із цим, відповідачем не сплачено позивачу компенсацію втрати частини доходу за зазначені періоди. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Враховуючи зазначене, втрата позивачем частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати мала місце з 01.01.2016 по по 31.12.2022 і підлягає компенсації на підставі вищезазначених норм.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про своєчасність виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, виконано добровільно, без зволікань та у найкоротші терміни 20.12.2023, суд вважає помилковими, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу, а не порушення строків виконання рішення суду. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, чи не були.
При виборі і застосуванні до спірних правовідносин норм права судом враховано висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 24.01.2019 у справі №159/1651/17.
Також, суд зауваужує, що встановленими вище обставинами спростовані доводи відповідча щодо передчасності заявлених позивачем вимог.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання розподілу згідно з правилами статті 139 КАС України судових витрат, суд врахував таке.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо вимоги представника позивача ухвалити додаткове рішення про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_2 компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, суд враховує, що відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
Правилами частини третьої статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Водночас, в порядку частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої розглядаємої статті у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Суд констатує відсутність від відповідача клопотань в порядку цитованих частин шостої-сьомої статті 134 КАС України.
Так, частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач та його представник не подали до суду жодних заяв, доказів та підтверджень.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц та від 17 травня 2023 року по справі №200/12177/19-а.
Матеріали даної справи не містять жодних належних та допустимих доказів оплати правничої допомоги, понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, зокрема не надано договору про надання правничої допомоги, доказів оплати таких витрат, тому відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.
Отже, вимога представника позивача ухвалити додаткове рішення про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_2 компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (місцезнаходження: вул. Першотравнева, буд. 54-А, м. Добропілля, Донецька область, 85000; код ЄДРПОУ 38652962) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно не нарахування та не виплати ОСОБА_2 компенсації втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.12.2023 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Зобов'язати Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплати ОСОБА_2 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.12.2023 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 22.04.2024.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Арестова