11 квітня 2024 рокуСправа №160/2775/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/2775/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.01.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування стажу ОСОБА_1 відповідно до записів трудової книжки; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії, зарахувати ОСОБА_1 стаж з 08.07.1971 року по 28.05.1975 рік та з 02.09.1996 року по 12.05.1997 рік відповідно до записів трудової книжки; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 27.07.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач до 1997 року позивач проживала в м. Дніпропетровську та в подальшому виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. 27.07.2022 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії. Однак, листом відповідача відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року по справі № 160/4797/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву представника позивача від 27.07.2022 року щодо призначення пенсії за віком та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.01.2024 року представника позивача повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 по справі № 160/4797/23 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 27.07.2022 та нараховано доплату за період з 27.07.2022 по 31.01.2024. До страхового стажу позивачу відповідно до записів її трудової книжки від 10.10.1965, при призначенні пенсії, не зараховано періоди роботи, а саме: з 08.07.1971 по 28.05.1975, оскільки в даті наказу про прийняття наявне виправлення, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162; з 02.09.1996 по 12.05.1997, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою але відсутній підпис уповноваженої особи якою внесена запис, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Позивач вважаючи протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії, не зарахування окремих періодів до страхового стажу відповідно до записів трудової книжки, звернулась до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/2775/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Заперечуючи проти позовної заяви, 04.04.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 по справі № 160/4797/23 повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії від 27.07.2022 року, в результаті чого, призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 27.07.2022 року. Додатково позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.01.2024 вих. № 2700-55515/А-01/8-0400/24 та надано роз'яснення з питань пенсійного забезпечення, про те що до страхового стажу відповідно до записів трудової книжки позивача від 10.10.1965, при призначенні пенсії, не зараховано періоди роботи, а саме: з 08.07.1971 по 28.05.1975, оскільки в даті наказу про прийняття наявне виправлення та з 02.09.1996 по 12.05.1997, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою але відсутній підпис уповноваженої особи якою внесено запис. Розмір пенсії позивача обчислено виходячи із загального страхового стажу, зарахованого по 01.02.1995, складає 22 роки 11 місяців 17 днів, де індивідуальний коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,22917. Загальний розмір пенсійної виплати заявниці з 27.07.2022 складає 2027,007 грн. Довідка про заробітну плату за 60 місяців до 01.07.2000 в матеріалах пенсійної справи позивача відсутня.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків НОМЕР_2 .
27.07.2022 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії позивачу.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.08.2022 року №25686-18792/Б-01/8-0400/22 повідомлено, що відповідно до пункту 2.22 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт громадянина України (для громадян, які мають паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, довідка про реєстрацію місця проживання особи, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"), тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - посвідка на постійне місце проживання, посвідчення на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист). Отже, розглянути питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 можливо після надання вищезазначених документів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/4797/23 від 05.06.2023 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 від 27.07.2022 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 27.07.2022 року щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення, передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правового висновку, викладеного у цьому рішенні.
15.12.2023 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив, зокрема повідомити стан виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року по справі № 160/4797/23 та виплатити компенсацію втрати частини доходів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.01.2024 року №2700-55515/А-01/8-0400/24 представнику позивача повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 по справі № 160/4797/23 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.07.2022 та нараховано доплату за період з 27.07.2022 по 31.01.2024. Належні суми пенсії за період з 27.07.2022 по 31.01.2024 в сумі 36812,94 грн будуть перераховані на поточний рахунок позивача відкритий в АТ “ОТП БАНК” в найближчий виплатний період. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 по справі № 160/4797/23 позивачу не передбачено нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів. Додатково повідомлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до записів її трудової книжки від 10.10.1965, при призначенні пенсії, не зараховано періоди роботи, а саме: з 08.07.1971 по 28.05.1975, оскільки в даті наказу про прийняття наявне виправлення, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162; з 02.09.1996 по 12.05.1997, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою але відсутній підпис уповноваженої особи якою внесена запис, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Розмір пенсії позивача обчислено виходячи із загального страхового стажу, зарахованого по 01.02.1995, складає 22 роки 11 місяців 17 днів; де індивідуальний коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,22917. Загальний розмір пенсійної виплати заявниці з 27.07.2022 складає 2027,007 грн. Довідка про заробітну плату за 60 місяців до 01.07.2000 в матеріалах пенсійної справи позивача відсутня.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162).
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні -у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2. Інструкції №58).
За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 б/н від 10.10.1965 року вбачається наступна інформація про працю позивача у спірний період:
запис №5 від 08.07.1971 року - Дніпропетровський універмаг «Славутич» прийнята на посаду продавця, наказ №33-к від 08.07.71 року;
запис №6 від 15.03.1973 року - переведена старшим продавцем, наказ №29-к від 15.03.1973 року;
запис №7 від 28.05.1975 року - звільнена за згодою сторін, ст. 36 ч. 1 КЗпП УРСР, наказ №71 від 28.05.1975 року;
запис №17 від 02.09.1996 року - Закрите акціонерне товариство "Мелс" прийнята на посаду менеджера, наказ №11-к від 02.09.1996 року;
запис №18 від 12.05.1997 року - звільнена за власним бажанням, наказ №6-к від 12.05.1997 року.
Приписами пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За змістом наведених вище положень надання вказаних документів з метою визначення права на пенсію необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
В даному випадку, трудовою книжкою позивача повністю підтверджується її робота у спірні періоди з 08.07.1971 року по 28.05.1975 року та з 02.09.1996 року по 12.05.1997 року.
При цьому, позивачу до страхового стажу було не зараховано періоди роботи згідно вказаної трудової книжки, з 08.07.1971 по 28.05.1975, оскільки в даті наказу про прийняття наявне виправлення, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 та з 02.09.1996 по 12.05.1997, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою але відсутній підпис уповноваженої особи якою внесена запис, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Однак, за пунктом 4 постанови Кабінету Міністрій України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
З цього приводу, суд зазначає, що позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести негативні наслідки за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову в зарахуванні певних періодів до страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Варто звернути увагу, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Вказана позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.
Окрім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідну позицію висловлено Верховним Судом в постанові по справі № 638/18467/15-а від 30.09.2019 року.
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства. Відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 08.07.1971 року по 28.05.1975 року та з 02.09.1996 року по 12.05.1997 року шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Отже, позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання компенсації втрати частини доходів, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.08.2023 року у справі №460/6767/20
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 08.07.1971 року по 28.05.1975 року та з 02.09.1996 року по 12.05.1997 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 08.07.1971 року по 28.05.1975 року та з 02.09.1996 року по 12.05.1997 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 27.07.2022 року враховуючи зараховані до страхового стажу періоди роботи з 08.07.1971 року по 28.05.1975 року та з 02.09.1996 року по 12.05.1997 року.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено обґрунтованість пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується квитанцією від 09.11.2023 року.
Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 08.07.1971 року по 28.05.1975 року та з 02.09.1996 року по 12.05.1997 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 08.07.1971 року по 28.05.1975 року та з 02.09.1996 року по 12.05.1997 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 27.07.2022 року враховуючи зараховані до страхового стажу періоди роботи з 08.07.1971 року по 28.05.1975 року та з 02.09.1996 року по 12.05.1997 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська