19 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/31961/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, а саме: про визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахування індексації грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з врахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 з урахування січня 2008 року, як базового місяця та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 зі встановленням базового місяця - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.02.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.02.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078;
визнання протиправними дій щодо відмови здійснити нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, та премії та зобов'язання здійснити нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, та премії, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ з урахування індексації грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із врахуванням в складі з якого вона обраховується індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо відмови здійснити нарахування та виплату за період з 01.01.2020 по 04.02.2022 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та зобов'язання здійснити нарахування та виплату грошове забезпечення за період 01.01.2020 по 04.02.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2020-2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 - 2018 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 із врахуванням в складі з якої вона обраховується щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2014-2018 роки з врахуванням в складі щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум; визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 - 2021 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахування індексації грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2019-2021 роки з врахуванням в складі з якої вона обраховується індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2013 - 2018 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2013 із врахуванням в складі з якої вона обраховується щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2014-2018 роки з врахуванням в складі щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2019 - 2021 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахування індексації грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2019-2021 роки з врахуванням в складі з якої вона обраховується індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо відмови у підготовці та поданні до ІНФОРМАЦІЯ_1 для ГУ ПФУ у Волинській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, за період з 01.01.2020 по 31.01.2022 та зобов'язання скласти та подати до ІНФОРМАЦІЯ_1 для ГУ ПФУ у Волинській області оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, за період з 01.01.2020 по 31.01.2022;
визнання протиправними дій щодо відмови у підготовці та поданні до Волинського ОТЦКСП для ГУ ПФУ у Волинській області оновленої довідки з 01.01.2020 про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням та усіх інших видів грошового забезпечення, які з нього розраховуються, обрахованого відповідно до первинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та зобов'язання та зобов'язання скласти та подати до Волинського ОТЦКСП для ГУ ПФУ у Волинській області оновлену довідку з 01.01.2020 про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням та усіх інших видів грошового забезпечення, які з нього розраховуються, обрахованого відповідно до первинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;
визнання протиправними дій щодо відмови у підготовці та поданні до ІНФОРМАЦІЯ_1 для ГУ ПФУ у Волинській області оновленої довідки з 01.01.2021 про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням га усіх інших видів грошового забезпечення, які з нього розраховуються, обрахованого відповідно до первинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 шляхом множення розмір) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та зобов'язання скласти та подати до Волинського ОТЦКСП для ГУ ПФУ у Волинській області оновлену довідку з 01.01.2021 про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії в урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням та усіх інших видів грошового забезпечення, які з нього розраховуються, обрахованого відповідно до первинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року па відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;
визнання протиправними дій щодо відмови у підготовці та поданні до Волинського ОТЦКСІ І для ГУ ГІФУ у Волинській області оновленої довідки з 01.01.2022 про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням та усіх інших видів грошового забезпечення, які з нього розраховуються, обрахованого відповідно до первинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом па 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та зобов'язання військову частину НОМЕР_2 скласти та подати до ІНФОРМАЦІЯ_1 для ГУ ГІФУ у Волинській області оновлену довідку з 01.01.2022 про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням та усіх інших видів грошового забезпечення, які з нього розраховуються, обрахованого відповідно до первинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімум)' для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;
визнання протиправними дій щодо відмови у підготовці та поданні до Волинського ОТЦКСП грошового атестату щодо його розмірів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 01.01.2020 по 04.02.2022 та зобов'язання скласти та надати до Волинського ОТЦКСП грошовий атестат щодо розмірів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 01.01.2020 по 04.02.2022.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у Збройних силах України з 26.06.2007 по 04.02.2022 та наказом командира в/ч НОМЕР_1 №23 від 04.02.2022 був виключений зі списків особового складу частини у зв'язку з звільненням у запас за підпунктом «к» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що на день звільнення зі служби відповідачем не проведено: перерахунок та виплату індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 зі встановленням базового місяця - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум; не здійснено перерахунок та виплату у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.12.2020 відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078; відмовлено здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року); відмовлено здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахування індексації грошового забезпечення; відмовлено здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року); відмовлено здійснити нарахування та виплату за період з 01.01.2020 по 04.02.2022 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року); відмолено здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 - 2018 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення; відмовлено здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2014-2018 роки з врахуванням в складі щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум; відмовлено здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2020 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахування індексації грошового забезпечення; відмовлено здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2013-2018 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення із врахуванням в складі з якої вони обраховується щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% та 60% місячного грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум; відмовлено здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2019- 2020 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахування індексації грошового забезпечення; відмовлено у підготовці та поданні до ІНФОРМАЦІЯ_1 для ГУ ПФУ у Волинській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення; відмовлено у підготовці та поданні до ІНФОРМАЦІЯ_1 для ГУ ПФУ у Волинській області оновленої довідки з 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії; відмовлено у підготовці та поданні до Волинського ОТЦКСП грошового атестату щодо його розмірів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року; відмовлено у обчисленні та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 04.02.2022.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що при визначенні розмірів окладів за військовими званнями та посадових окладів військовослужбовців до внесення зазначених змін Міністерство оборони України керувалося чинною на той час редакцією пункту 4, оскільки з цього питання Міністерство соціальної політики як центральний орган виконавчої влади, розробляв та вносив в установленому порядку пропозиції щодо визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Розміри окладів за посадою, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., отже цей показник і застосовується при розрахунках складових грошового забезпечення.
Крім того, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року №1078 (зі змінами), індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз'яснення, що також має своє підтвердження у роз'ясненнях Мінсоцполітики щодо відсутності механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди, а саме: роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16 липня 2015 року№ 10685/0/14 - 15/10 (на вих. №248/3/9/3/202 від 08 липня 2015); роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17
За змістом пункту 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних сил України» військовослужбовець із службових та особистих питань повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Тому слід зауважити, що факт подачі рапорту впливає як на виникнення так і на припинення військових правовідносин. Відповідно до вище викладеного вимога позивача про визнання дій військової частини НОМЕР_1 протиправними щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини є необґрунтованою.
Вважає, що ні матеріальна допомога, ні допомога на оздоровлення не входять до складу додаткових видів грошового забезпечення і не підлягає індексації, а винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Також, розміри окладів за посадою, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., отже цей показник і застосовується при розрахунках складових грошового забезпечення.
Позивачу при звільненні надано грошовий атестат, який видається один раз, а відомості з грошового забезпечення з 2014 по 2021 рік (включно) було передано на тимчасове зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відповіді на відзив позивач підтвердив свої доводи, зазначені у позовній заяві та просив у задовольнити його позовні вимоги.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 з 26.06.2007 по 04.02.2022 проходив службу у в/ч НОМЕР_1
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №23 від 04.02.2022 позивач був виключений зі списків особового складу частини у зв'язку з звільненням у запас за підпунктом «к» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу.
Зі змісту вказаного наказу слідує, що ОСОБА_1 виплатити індексацію грошового забезпечення по 04.02.2022. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась. Грошову допомогу на оздоровлення отримав в сумі 11 939,40 грн. Виплатити компенсацію за 112 діб невикористаної щорічної відпустки з 2015 по 2022 роки. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань отримав в сумі 740,00 грн. Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 95 515,20 грн.
Згідно з інформацією про розміри та склад одноразових видів грошового забезпечення за 2022 рік ОСОБА_1 була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у сумі - 740,00 грн, матеріальна допомога на оздоровлення у за 2022 рік у сумі 15 521,22 грн.
Згідно з розрахунком одноразової грошової допомоги при звільненні, позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні за 14 повних календарних років у розмірі 124 169, 76 грн (без урахування у її складі індексації грошового забезпечення).
З картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2022 рік вбачається, що індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась.
На звернення позивача (щодо надання вищевказаної інформації та проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, наданні оновленого грошового атестату та довідок) відповідач листом від 25.09.2023 №350/494/1484пс в задоволенні вимог заяви про перерахунок вказаних виплат відмовлено (через відсутність підстав).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон №2011-XII.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 з урахування січня 2008 року, як базового місяця, суд зазначає наступне.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.2001 №1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1282-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Згідно із абзацом другим статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Стаття 4 Закону №1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Згідно з частиною першою статті 4, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 - 101%).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини друга-четверта статті 4 Закону №1282-XII).
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078, зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно із статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частини перша, друга, шоста статті 5 Закону №1282-XII).
Аналогічні положення закріплені і у пункті 6 Порядку №1078.
Таким чином, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (в редакції до 01.12.2015) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
09.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі - Постанова №1013), яка набрала чинності 15.12.2015 та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01.12.2015.
Постановою №1013 до Порядку №1078 внесені зміни, пункт 5 викладено в новій редакції:
5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру” .
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку”.
Таким чином, з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку, що індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
При цьому, важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий базовий місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого порогу), визначеного законом.
Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:
- 101 відсоток за період до 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону №1282-XII в редакції, що діяла до 01.01.2016);
- 103 відсотки за період після 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону №1282-XII зі змінами).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015, базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У зв'язку з прийняттям Постанови №1013, якою внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку №1078, з 01.12.2015 істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки базовим місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.
Доводи позивача щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 у меншому розмірі зводяться до того, що відповідач неправильно визначив “базовий” місяць, яким, на його переконання, має бути січень 2008, оскільки 01.01.2008 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі -Постанова № 1294), якою встановлено підвищені посадові окладу військовослужбовців.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм Порядку №1078 в редакції, що діяла до грудня 2015, «базовим» місяцем вважався місяць, в якому відбулося (1) підвищення мінімальної зарплат, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи (2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок складових зарплати). З прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013, яка застосовується з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати (грошового забезпечення) та інших доходів населення. Пункт 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013, пов'язує початок обчислення зростання індексу споживчих цін з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.
Постанова №1013 не містить вказівок про те, що її положення застосовуються до правовідносин щодо нарахування індексації за період до набрання нею чинності (тобто зворотна дія в часі). З огляду на це твердження позивача щодо визначення січня 2008 базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 30.11.2015 є помилковими. При цьому, позивач не навів інших доводів, які спростували б правильність проведених відповідачем нарахувань індексації за вказаний період.
За таких обставин суд дійшов висновку, що аргументи позивача не доводять помилковості дій відповідача щодо нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 30.11.2015, тому у задоволенні позовних вимог за цей період слід відмовити з мотивів їх безпідставності.
Щодо періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018, то як слідує із відзиву в/ч НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 застосовано базовий місяць для нарахування такої індексації - січень 2016 року.
Пункт 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013 пов'язує початок обчислення зростання індексу споживчих цін з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.
Постановою № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність з 01.03.2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено посадові оклади військовослужбовців.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Відтак, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за спірний період є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
У подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704), базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Тому суд погоджується із доводами позивача щодо необхідності врахування при проведенні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, як базового місяця для нарахування індексації, відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з січня 2008 року по лютий 2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінювались, та відповідач не надав суду доказів про те, що у вказаний період відбулося збільшення грошового забезпечення саме за рахунок зростання тарифної ставки (окладу).
При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 та від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.
Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку № 1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов'язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
За умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013) є січень 2008 року. Повноваження державних органів щодо визначення “місяця підвищення тарифних ставок (окладів)” для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року (зазначені висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 24.03.2023 у справі № 420/21241/21).
Верховний Суд у постановах від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21, від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21 та ін. дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
Крім того, при вирішенні спору суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, відповідно до яких: індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 повинно здійснюватися із застосуванням базового місяця січень 2008 року. Проте всупереч вищенаведених норм, за спірний період індексація позивачу нарахована із застосуванням базового місяця - січень 2016 року, що є протиправним.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України, встановлених обставин справи та наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця січень 2016 року та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум) за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Щодо вимоги про визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.02.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що при здійсненні нарахування та виплаті індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по день звільнення (04.02.2022) відповідачем не було враховано вимоги абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
У вказаному контексті суд зазначає, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 відбулося у зв'язку із прийняттям Постанови № 704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, тому саме березень 2018 в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача, в якому значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків (базовим місяцем).
Згідно з абзацом другим пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Статтею 4 Закону України №1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ч.1 ст.4 із змінами, внесеними згідно із Законом №911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинності 01.01.2016).
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) у березні 2018 становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року - 100,0%, в червні 2018 року - 100,0%, в липні 2018 року - 99,3%, в серпні 2018 року - 100,0%, в вересні 2018 року - 101,9%, в жовтні 2018 року - 101,7%.
Отже, за офіційними даними Державної служби статистики України у березні 2018 року щодо лютого того ж року індекс споживчих цін становив 101,1 відсотки, а поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 1 березня 2018 року до листопада 2018 року включно не перевищив 103 відсотки.
Таким чином, оскільки величина індексу споживчих цін з 01.03.2018 до 30.11.2018 не перевищила порогу інфляції у розмірі 103 відсотка, то відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення не проводилась.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а, у постанові від 15.06.2022 у справі № 520/4061/21, у постанові від 02.11.2022 у справі № 120/12718/21-а.
З довідки про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення, вбачається, що у період з 01.03.2018 по 04.02.2022 ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась індексація у наступних розмірах: з грудня 2018 року по лютий 2019 року у розмірі 71,08 грн щомісячно; з березня 2019 року по червень 2019 року у розмірі 134,47 грн щомісячно; з липня 2019 року по листопад 2019 року у розмірі 206,72 грн щомісячно; з грудня 2019 року по червень 2020 року у розмірі 216,51 грн щомісячно; з липня 2020 року по листопад 2020 року у розмірі 226,29 грн щомісячно; у грудні 2020 року 233,81 грн; з січня 2021 року по березень 2021 року 331,42 грн, з квітня 2021 року по червень 2021 року 415,41 грн, з липня 2021 року по листопад 2021 року у розмірі 540,03 грн щомісячно; з грудня 2021 року по січень 2022 року у розмірі 563,90 грн щомісячно; лютому 2022 року 96,05 грн (пропорційно до відпрацьованого часу).
Доказів того, що розмір підвищення грошового доходу позивача є нижчим за суму індексації, матеріали справи не містять, відтак, суд відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Щодо вимоги про визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахування індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з п. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з п. 18 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється (п. 19 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ).
При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ) та у Законі України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ (далі Закон № 1932-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-XII особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, в ст. 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Демобілізація комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу
Проаналізувавши вищевказані правові норми, суд зазначає, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпустки. Однак, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені п. 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п. 12 ст. 12 Закону № 3551-XIІ, п. 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР.
Крім того, відповідно до п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі Порядок № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Суд вказує, що надання додаткової відпустки військовослужбовцям в особливий період призупиняється, що однак не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористання дні такої відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, при звільненні зі служби.
Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (№ 620/4218/18).
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 від 06.05.2011.
Як вбачається з наказу в/ч НОМЕР_1 №23 від 04.02.2022, яким позивач був виключений зі списків особового складу частини у зв'язку з звільненням у запас, ОСОБА_1 як учасник бойових дій, не використав додаткову відпустку у 2015 - 2022 роках, а саме: 112 днів, а отже, набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку, у зв'язку із звільненням зі служби.
Із наказу командира в/ч НОМЕР_1 №23 від 04.02.2022 слідує, що на час його прийняття відповідач не провів з позивачем розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону № 3551-XII, за 2015 - 2022 роки.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач протиправно не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахування індексації грошового забезпечення.
З огляду на вищенаведене, на переконання суду, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2015 - 2022 роки, тому для ефективного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахування індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Щодо вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови здійснити нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, та премії, суд зазначає наступне.
Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 року №260 (далі - Інструкція №260), що була чинною на час існування спірних правовідносин.
Пунктами 33.1.-33.3 розділу ХХХ Інструкції №260 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
За змістом п. 9 Розділу ХХІV Інструкції №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Пунктом 7 розділу XXIV Інструкції №260 визначено, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
15.02.2018 року Міністром оборони України було видано наказ № 65 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік» відповідно до пункту 9 якого, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород та морського грошового забезпечення).
У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров'я військовослужбовця чи членів його родини, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа, інше стихійне лиха, чи інші поважні причини), які стали причиною для порушення клопотання та розмір потреби.
Таким чином матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Правовий висновок про те, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка виплачується у разі наявності фонду грошового забезпечення викладено в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, 18 березня 2020 року у справах №№814/238/17, 810/3476/16.
Щодо наявності чи відсутність підстав передбачених п. 9 Наказу №65 для виплати позивачу матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення слід зазначити наступне.
12.09.2023 позивач звернувся до командира військової частини в/ч НОМЕР_1 з рапортом про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, та премії.
Суд звертає увагу, що позивач не навів належних обставини в рапорті про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що передбачені п.9 Наказу №65, зокрема важкий стан здоров'я військовослужбовця чи членів його родини, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа, інше стихійне лиха, чи інші поважні причини.
Натомість відповідач зазначає, що у 2023 році в/ч НОМЕР_1 здійснює виплату матеріальної допомоги в межах фонду грошового забезпечення включно за наявності залишків коштів на реєстраційних рахунках згідно наказу МОУ від 22.07.2016 № 375.
Разом із тим, ОСОБА_1 виплачена така допомога в розмірі окладу за званням.
Повноваження щодо визначення розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є дискреційними повноваженнями відповідача, які обмежуються, згідно вимог Порядку №260 фондом грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі МОУ.
Так згідно, Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У рішеннях ЄСПЛ склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення ЄСПЛ у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria №30985/96).
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушено вимоги розділу XXIV Порядку №260, яким врегульовано виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, Наказу №65, оскільки цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у разі наявності фонду грошового забезпечення.
Враховуючи те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка виплачується виключно за наявності коштів, суддів дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Аналогічна позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 380/10302/23.
Щодо вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», суд зауважує наступне.
Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 цієї постанови Уряду(в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Слід зазначити, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
При цьому, відповідно до приписів статті 265 КАС України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі
Цей принцип, закріплений у статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акта починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, за загальним правилом, моментом припинення календарної дії приписів закону в цих випадках є момент набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Отже, відповідний акт визнається нечинним на майбутнє і чинним до цього - протягом певного проміжку часу (останнім днем його календарної чинності є той, що передує одному з зазначених моментів). Визнання нечинним акту може призводити до відновлення дії іншого акту, початковим календарним днем якої є відповідний з вказаних моментів. Визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 вересня 2020 року у справі № 420/5496/18, від 09 квітня 2020 року у справі №640/19928/18.
Отже, з 29.01.2020 діє наступна редакція пункту 4 Постанови №704 - розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд зауважує, що відповідно до поточної практики Верховного Суду з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Зазначення у пункті 4 Постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ.
Отже, оскільки прожитковий мінімум як базовий державний стандарт змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в редакції чинній до внесення змін Постановою №103 із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої (далі Інструкція №558) відповідно до пункту 2 розділу І якої грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Згідно з пунктом 1 розділу 7 глави ІV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги (пункт 5 розділу 7 глави V Інструкції № 558).
Згідно з пунктом 1 розділу 9 глави V Інструкції № 558 у разі звільнення з військової служби у зв'язку з закінченням строку контракту грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).Відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Отже, виплата місячного грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд доходить висновку, що до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), , відтак, позов в цій частині слід задовольнити шляхом визнання протиправними дій військової частини в/ч НОМЕР_1 при обчисленні та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року та зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Аналогічна позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 у справі № 380/14691/22.
Щодо вимоги про зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої статтею 15 Закону України №2011-ХІІ та грошової допомоги для оздоровлення за 2019 - 2021 роки, за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктами 1 та 6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, провадиться, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункт 6 розділу XXXI Порядку №260).
Статтею 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (Закон №1282-XII) встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19, який суд враховує в силу положень частини 5 статті 242 КАС України.
Індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Отже, індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована одноразова допомога при звільненні, грошова допомога для оздоровлення та грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Із змісту розрахунку вислуги років позивача ОСОБА_1 загальна вислуга повних років складає 14 років та згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 №23 від 04.02.2022 одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нарахована позивачу за 14 календарних роки.
Як слідує з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №23 від 04.02.2022, що ОСОБА_1 була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік у сумі 15 521,22 грн та одноразову грошову допомогу при звільненні за 14 повних календарних років у розмірі 124 169,76 грн (без урахування у їх складі індексації грошового забезпечення).
Оскільки Військова частина в/ч НОМЕР_1 обчислювала одноразову грошовому допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік, без врахування індексації грошового забезпечення, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині позовних вимог.
Аналогічна позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі № 140/2572/22, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №240/5894/23
Щодо позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 04.02.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум, то суд зазначає наступне.
За частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України Постановою №704 затвердив, серед іншого, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (згідно з додатком 1).
Згідно з пунктом 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У додатку 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до Постанови № 704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
У пункті 4 Постанови №704 - у первинній його редакції, яка діяла до набрання чинності Постанови № 103 - було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітка додатку 1 до Постанови №704 у цьому зв'язку дублювала нормативні положення пункту 4, а саме: 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Отже, на момент набрання чинності Постановою №704 (1 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови №704 - у зв'язку з прийняттям Постанови №103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік та на 2021 рік та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік та на 2021 рік, відповідно, не містить.
Таким чином, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом № 1082-IX виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Оскільки норма п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 постанови КМУ №704, у редакції до внесення змін постановою КМУ №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови КМУ №704, то для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням з 29.01.2020 підлягає застосуванню як розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Таким чином, з 29.01.2020 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, замість попередньої редакції обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
З урахуванням викладеного позовні вимоги щодо відмови здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 04.02.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум, підлягають до задоволення.
Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 - 2018 роки та грошової допомоги для оздоровлення за 2013 - 2018 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахування індексації грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За змістом пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, надаються щорічні основні відпустки із наданням грошової допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 30.3 розділу ХХХ Інструкції №260 передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовим званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 2 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій (чинної на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова №899) передбачено виплату вказаним у ній категоріям військовослужбовців щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний (щомісячний) характер та відповідно до положень пункту 2 статті 9 Закону №2011-XII включається до складу грошового забезпечення таких осіб.
Зокрема, пунктом 1 Постанови №899 було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових та оздоровлення за вказані роки позивачу була виплачена без урахування у її складі щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розрахована позивачу з таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, премія.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №380/2427/20 констатував наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача в частині нарахування і виплати позивачу допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої вищевказаною постановою.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, від 10.11.2021 у справі №825/997/17.
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.
Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, мала постійний характер (виплачувалася позивачу щомісяця до дня звільнення його із військової служби), то відповідно до положень статті 9 Закону №2011-ХІІ вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально побутових питань.
Окрім того, як уже зазначалось судом, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Таким чином, неврахування відповідачем при розрахунку допомоги для оздоровлення та допомоги для вирішення соціально побутових питань щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення призвело до отримання позивачем вказаних допомог у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
З наведених підстав є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про визнання протиправними дій Військової частини в/ч НОМЕР_1 щодо здійснення позивачу розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2018 роки без урахування у їх складі щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації із зобов'язанням здійснити перерахунок і виплату вказаних сум з урахуванням у їх складі щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації.
Щодо визнання протиправним дій та зобов'язання відповідача скласти та подати до ІНФОРМАЦІЯ_1 для ГУ ПФУ у Волинській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, за період з 01.01.2020 по 31.01.2022, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі №638/9697/17 відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в частині відсутності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої військовослужбовцем індексації грошового забезпечення, викладеного у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 та 13 березня 2019 року у справах №522/11262/16-а та №522/7855/17 відповідно та сформулював наступний правовий висновок.
Так, Верховний Суд зазначив, що незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2262та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону №2017-ІІІ,Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 30.09.2019 у справі №750/9785/16-а), від 20.11.2019 у справі №522/11257/16-а, від 17.05.2021 у справі №552/4951/17 та від 26.08. 2021 у справі № 240/7853/19.
Як встановлено судом, індексація грошового забезпечення не була включена відповідачем до довідки позивач про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
Відтак, враховуючи, що індексація грошового забезпечення має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, суд доходить висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у наданні довідки про щомісячні (у тому числі додаткові) види грошового забезпечення (включаючи надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням індексації, за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення або перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому при вирішенні справи повинні бути визнані протиправними зазначені дії відповідача.
Також для належного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину в/ч НОМЕР_1 скласти та подати до ІНФОРМАЦІЯ_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, за період з 01.01.2020 по 31.01.2022.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності та зобов'язання відповідача скласти та подати до ІНФОРМАЦІЯ_1 для ГУ ПФУ у Волинській області оновлені довідки з 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням та усіх інших видів грошового забезпечення, які з нього розраховуються, обрахованого відповідно до первинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Суд вважає, що дані позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки з заяви позивача від 12.09.2023 вбачається, що з даними вимогами до відповідача позивач не звертався, а отже у суду відсутні правові підстави для визнання протиправної бездіяльності відповідача, і як наслідок вчинення ним дій стосовно видання оновленої довідки.
Щодо визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання підготовити та подати до Волинського ОТЦКСП грошовий атестат щодо його розмірів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 за період з 01.01.2020 по 04.02.2022, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 Порядку проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008, пенсії призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, державний орган, з якого особа звільнена із служби, видає довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій.
Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 7 якої визначено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються серед інших грошовий атестат або довідка про розмір грошового забезпечення і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед звільненням з військової служби.
Відтак, фактично у період з 01.01.2020 по 04.02.2022 позивачу виплачувалось грошове забезпечення у зменшеному розмірі. При цьому, грошовий атестат та довідка про розміри щомісячних додаткові види грошового забезпечення та премії з врахуванням яких позивачу було призначено пенсію, також містять розміри складових грошового забезпечення, які обчисленні без урахування розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 - 01.01.2022 роки на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови КМУ від 30.08.2017 №704, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок його пенсії на підставі оновленого грошового атестату, а також оновленої довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії.
З огляду на зазначене, суд визнає протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо відмови позивачу у підготовці та поданні до Волинського ОТЦКСП оновленого грошового атестату щодо його розмірів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та зобов'язання відповідача підготувати та подати до Волинського ОТЦКСП грошовий атестат позивача щодо розмірів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 01.01.2020 по 04.02.2022.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця січень 2016 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному розмірі за період з за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2015 - 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби без урахування індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік з врахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 04.02.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 04.02.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2018 роки без урахування у їх складі щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації із зобов'язанням здійснити перерахунок і виплату вказаних сум з урахуванням у їх складі щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2018 роки без урахування у їх складі щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації із зобов'язанням здійснити перерахунок і виплату вказаних сум з урахуванням у їх складі щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та поданні до ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, за період з 01.01.2020 по 31.01.2022.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 скласти та подати до ІНФОРМАЦІЯ_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, за період з 01.01.2020 по 31.01.2022.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та поданні до Волинського ОТЦКСП грошового атестату щодо його розмірів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 01.01.2020 по 04.02.2022.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 скласти та надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 грошовий атестат ОСОБА_1 щодо розмірів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 01.01.2020 по 04.02.2022.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя С.Ф. Костюкевич