19 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/638/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» (далі - ТОВ «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС», позивач, товариство) звернулося з позовом до Волинської митниці (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000767/1 від 06.12.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство відповідно до зовнішньоекономічного договору №2021/09/07-1 від 07.09.2021, укладеного з компанією експортером SENIDA SOLUTIONS sp. Z.o.o. (Польща) придбавало товар - розчинна заморожена кава, сушена, у гранулах. З метою митного оформлення товару позивач через декларанта подав до Волинської митниці митні декларації МД №23UA205140101317U0 від 04.12.2023. Однак митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000767/1 від 06.12.2023, оскільки подані документи містять розбіжності та неточності.
Позивач з таким твердженням митного органу не погоджується та зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.29).
20.02.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Волинської митниці надійшов відзив на позовну заяву вх.№11322/24, в якому представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказала, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:
- відповідно п.6.1 контракту №2021/09/07-1 від 07.09.2021 валюта платежів на товар визначається для кожної поставки окремо за зазначається в інвойсі. В інвойсі №48/EX від 16.09.2023 передбачено розрахунок за товар 16.09.2023у формі переказу, однак банківський платіжний документ відсутній.
- згідно CMR б/н від 15.11.2023 місце завантаження вантажу Hamburg Німеччина 16.11.2023, країна відправлення вантажу Польща, перевізник ФОП ОСОБА_1 . Документально не підтверджено витрати по перевезенню територією Німеччини, Польщі, ймовірно такі зобов'язання могли були покладені на отримувача та відповідно мали б бути включені до митної вартості товару;
- в супровідному документі Т1 №°23DE485172869147J0 від 17.11.2023 відсутня інформація що до числових значень вартості товару.
Вважає, що вищезазначені розбіжності слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість. Адже положеннями ч.2 ст.53 МК України чітко визначено перелік документів, які подаються для підтвердження митної вартості товарів, серед яких:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Однак декларант не надав жодних додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість, про що повідомив листом №01 від 05.12.2023, у якому зазначалося: «У зв'язку з отриманням повідомлення по МД №23UA205140101317U0 від 04.12.2023, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості згідно ст.53 МКУ, було надано всі підтверджуючі митну вартість документи та необхідні роз'яснення. Вважаємо наданий перелік підтверджуючих митну вартість документів вичерпним. Просимо прийняти рішення щодо визнання митної вартості по МД 23UA205140101317U0, без врахування 10-ти денного терміну».
Враховуючи ненадання декларантом витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митницею після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 МК України визначено за резервним методом, а саме: на рівні - 8,91 дол.США/кг за МД №100100/2023/453358 від 30.11.2023.
Ухвалою суду від 20.02.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.69).
У поданій відповіді на відзив від 29.02.2024 представник позивача заперечив доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові (а.с.72-74).
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 07.09.2021 між продавцем компанією SENIDA SOLUTIONS sp. Z.o.o. (Польща) та покупцем ТОВ «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» (Україна) було укладено зовнішньоекономічний договір №2021/09/07-1, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього договору (а.с.11-13).
Декларантом МПП «СТАТУС КВО» в інтересах позивача 04.12.2023 було подано до митного оформлення митну декларацію МД №23UA205140101317U0, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Концентрати кави, в первинних упаковках масою нетто більше 10кг: - Розчинна заморожена кава, сушена, у гранулах- 17440 кг. Номер партії: 217-2023. Дата виробництва: 09.2023. Строк придатності: 09.2025 При виготовленні розчинної кави - кавові зерна обсмажують, подрібнюють та обробляють гарячою водою. Одержаний концентрований розчин заморожують і сушать у вакуумі, кавовий порошок зволожують ще раз, перетворюючи в гранули (гранульована кава).Торгівельна марка: AVEON Cafe; Виробник: AAKSH BEVERAGES PRIVATE LIMITED, IN» (а.с.8).
У графі 44 митної декларації №23UA205140101317U0, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи:
- Сертифікат якості б/н від 16.09.2023;
- Пакувальний лист №1 від 04.10.2023;
- Рахунок-фактура (інвойс) №48/EX від 16.09.2023;
- Автотранспортна накладна №б/н від 15.11.2023;
- Супровідний документ T1 №23DE485172869147J0 від 17.11.2023;
- Сертифікат про походження товару №12345 від 04.10.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2021/09/07-1 від 07.09.2021;
- Додаткова угода №1 від 24.01.2022;
- Додаткова угода №2 від 24.01.2022;
- Додаткова угода №3 від 10.08.2023;
- Договір про надання послуг митного брокера №147/1 від 27.02.2023;
- Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 16.09.2023;
- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №10793455.
Під час здійснення митного контролю за МД №23UA205140101317U0 від 04.12.2023 року Волинськоє митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено:
- відповідно п.6.1 контракту №2021/09/07-1 від 07.09.2021 валюта платежів на товар визначається для кожної поставки окремо за зазначається в інвойсі. В інвойсі №48/EX від 16.09.2023 передбачено розрахунок за товар 16.09.2023у формі переказу, однак банківський платіжний документ відсутній.
- згідно CMR б/н від 15.11.2023 місце завантаження вантажу Hamburg Німеччина 16.11.2023, країна відправлення вантажу Польща, перевізник ФОП ОСОБА_1 . Документально не підтверджено витрати по перевезенню територією Німеччини, Польщі, ймовірно такі зобов'язання могли були покладені на отримувача та відповідно мали б бути включені до митної вартості товару;
- в супровідному документі Т1 №23DE485172869147J0 від 17.11.2023 відсутня інформація що до числових значень вартості товару.
Листом №01 від 05.12.2023 декларантом повідомлено відповідача, що товариством надано усі необхідні документи, протягом 10 календарних днів додаткових документів надаватися не буде, крім того, представник позивача просив завершити митне оформлення згідно статті 255 Митного кодексу України.
06.12.2023 Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000767/1, в якому зазначено, що встановлено нові відомості щодо вартості товару, у документах наявні розбіжності, також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару.
У графі 33 оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив:
- відповідно п.6.1 контракту №2021/09/07-1 від 07.09.2021 валюта платежів на товар визначається для кожної поставки окремо за зазначається в інвойсі. В інвойсі №48/EX від 16.09.2023 передбачено розрахунок за товар 16.09.2023у формі переказу, однак банківський платіжний документ відсутній.
- згідно CMR б/н від 15.11.2023 місце завантаження вантажу Hamburg Німеччина 16.11.2023, країна відправлення вантажу Польща, перевізник ФОП ОСОБА_1 . Документально не підтверджено витрати по перевезенню територією Німеччини, Польщі, ймовірно такі зобов'язання могли були покладені на отримувача та відповідно мали б бути включені до митної вартості товару;
- в супровідному документі Т1 №23DE485172869147J0 від 17.11.2023 відсутня інформація що до числових значень вартості товару.
В оскаржуваному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме на рівні 8,91 дол. США за МД №100100/2023/453358 від 30.11.2023.
Також в оскаржуваних рішення зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140102218U6 від 06.12.2023 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України (а.с.10).
ТОВ «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС», не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару, звернулося до суду із цим позовом, за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для зазначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» №599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за №984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та (або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та (або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним.
На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи.
При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об'єктивної неможливості застосування попереднього методу.
У ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, відповідач дійшов висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності в документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.
Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу, з огляду на наступне.
Щодо тверджень відповідача про те, що в інвойсі від 16.09.2023 № 48/EX передбачено розрахунок за товар 16.09.2023 у формі переказу, однак банківський платіжний документ відсутній, суд зазначає наступне.
Як свідчить з копії інвойсу від 16.09.2023 № 48/EX, 16.09.2023 є датою оформлення інвойсу та продажу товару.Що стосується оплати товару, то згідно з інвойсом її має бути здійснено до 16.09.2024.
Таким чином банківський платіжний документ відсутній у пакеті документів, оскільки оплата товару за домовленістю сторін зовнішньоекономічного договору здійснюватиметься товариством до 16.09.2024.
Щодо твердження відповідача проте, що згідно CMR б/н від 15.11.2023 місце завантаження вантажу Hamburg Німеччина 16.11.2023, країна відправлення вантажу Польща, перевізник ФОП ОСОБА_1 . Документально не підтверджено витрати по перевезенню територією Німеччини, Польщі, ймовірно такі зобов'язання могли були покладені на отримувача та відповідно мали б бути включені до митної вартості товару, суд виходить з наступного.
Згідно з інформацією графи 20 митної декларації від 04.12.2023 № 23UA205140101317U0 (референтний номер 76243) умовами поставки оформленого на її підставі товару є «СРТ UA Dnipro».
Відповідно до правил Інкотермс 2020 за умовами поставки СРТ продавець оплачує витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в указане місце призначення, в даному випадку до міста Дніпро.
За умовами поставки СРТ організація перевезення, включаючи укладення відповідних договорів з перевізниками, є обов'язком продавця і стосується комерційної діяльності іноземного контрагента. Тому відповідні витрати враховані продавцем в ціні товару, а позивач договорів з перевізниками не має.
Таким чином, транспортні витрати на доставку в Україну кави, імпортованої позивачем, включено продавцем до ціни товару, що передбачено розділом 5 «Ціна товару» контракту від 07.09.2021 року №2021/09/07-1.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Суд враховує, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас, цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України необхідною умовою для використання цього документу як такого, що підтверджує митну вартість товарів, є наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявність ознак підробок або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у документах, що перелічені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України.
Позивачем до митного оформлення були подані наступні документи:
- Сертифікат якості б/н від 16.09.2023;
- Пакувальний лист №1 від 04.10.2023;
- Рахунок-фактура (інвойс) №48/EX від 16.09.2023;
- Автотранспортна накладна №б/н від 15.11.2023;
- Супровідний документ T1 №23DE485172869147J0 від 17.11.2023;
- Сертифікат про походження товару №12345 від 04.10.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2021/09/07-1 від 07.09.2021;
- Додаткова угода №1 від 24.01.2022;
- Додаткова угода №2 від 24.01.2022;
- Додаткова угода №3 від 10.08.2023;
- Договір про надання послуг митного брокера №147/1 від 27.02.2023;
- Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 16.09.2023;
- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №10793455.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відсутні будь-які числові розбіжності в наданих документах, позивачем надано всі необхідні документи, що підтверджують обґрунтованість визначення ціни вартості товару.
З урахуванням викладеного вказані положення не були порушені уповноваженою особою декларанта під час митного оформлення імпортованого товару.
Щодо витребування додаткових документів, суд виходить з наступного.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.11.2022 по справі №810/4258/18, зазначено, що: «Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумніву достовірності наданої інформації.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена».
У даному випадку відповідач не зазначає, яким саме чином подання будь-яких інших документів з цього питання може вплинути на митну вартість товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені висновки (твердження) відповідача є помилковими та не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що ТОВ «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» надано всі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, які необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.
Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Умовами частини 2 статті 57 Митного кодексу України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності .
Частиною 8 статті 57 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд зазначає, що досліджені судом первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
Крім того, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Щодо витребуваної виписки з бухгалтерської документації, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
На думку суду, сама по собі виписка з бухгалтерської документації, угода із третіми особами, не є документами, по яких здійснюється оплата та доставка товару, оскільки підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунки-фактури (інвойси). Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.
Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність надання позивачем прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару при тому, що прайс-листи у кожному випадку декларант подавав разом із митними деклараціями.
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №100100/2023/453358 від 30.11.2023), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.
На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Щодо митної декларації МД №100100/2023/453358 від 30.11.2023, рівень митної вартості 8,91 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.
Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
З урахуванням наведеного вище, рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару №UA205140/2023/000767/1 від 06.12.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду з позовною заявою ТОВ «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» сплачено суму судового збору у розмірі 4 538,33 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ «ОТП Банк» №44 від 12.01.2024 (а.с.6).
Відтак, оскільки позов задоволено повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Волинської митниці на користь позивача необхідно присудити судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 538,33 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» (49061, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 127, код ЄДРПОУ 44488048) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000767/1 від 06.12.2023.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 4 538,33 грн. (чотири тисячі п'ятсот тридцять вісім гривень 33 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючого
Суддя В.В. Мачульський