19 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1600/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII); визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII від 04 грудня 2023 року №032950009416; зобов'язання призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону Закон №796-XII з дня виникнення права на призначення пенсії.
Позов обґрунтований тим, що позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, та 01 грудня 2023 року вона звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до приписів Закону №796-XII. Однак відповідач відмовив у призначенні пенсії з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років.
Із цим рішенням ОСОБА_1 не погоджується й зазначила, що відповідач визнає період її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року 02 роки 02 місяці 01 день. Однак для підтвердження проживання у зоні гарантованого добровільного відселення при зверненні до ГУ ПФУ у Волинській області до заяви було долучено посвідчення, яке підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (видається за умови проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років), довідку виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 03 жовтня 2023 року №4785. Позивач стверджує, що навчаючись у середньому професійно-технічному училищі №3 міста Сокаля Львівської області, свого постійного місця проживання не змінювала, а вихідні дні та канікули (понад три місяці щороку) проводила у домогосподарстві батьків у селищі міського типу Маневичі Волинської області (віднесено до зони гарантованого добровільного відселення).
ОСОБА_1 вважає, що має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням відповідно до статті 55 Закон №796-XII пенсійного віку на 6 років.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву не визнав позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.28-32). В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що за результатом розгляду документів, які були надані позивачем до заяви, обчислений період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить 02 роки 02 місяці 01 день, що є недостатнім для набуття права на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Так згідно із записами трудової книжки позивач з 01 вересня 1985 року по 16 липня 1988 року навчалася у місті Сокаль Львівської області, а з 17 липня 1988 року по 06 жовтня 1990 року працювала у місті Чернігів; ці населені пункти не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення. Оскільки період проживання (роботи) позивача з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення не підтверджено, то відсутні підстави для застосування положень статті 55 Закону №796-XII у цьому разі для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.
Відповідач вважає, що його рішення є законним, а підстави для його скасування - відсутні.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.9).
01 грудня 2023 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, додавши документи згідно з розпискою-повідомленням (а.с.38-40).
ГУ ПФУ у Волинській області 04 грудня 2024 року прийняло рішенням №032950009416 (а.с.19), яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не підтверджено постійне проживання станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення. Згідно з довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області від 03 жовтня 2023 року №4785 ОСОБА_1 з 31 жовтня 1990 року по цей час проживає в селищі міського типу Маневичі, тобто період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 32 роки 11 місяців 04 дні, а станом на 01 січня 1993 року - 02 роки 02 місяці 01 день. До страхового стажу зараховано всі періоди згідно з поданими документами (33 роки 11 місяців 18 днів).
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 26 Закону України від 09 березня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлено статтею 55 Закону №796-ХІІ.
Так абзацом першим частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п'ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).
За змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Підставою для відмови ОСОБА_1 рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 04 грудня 2023 року №032950009416 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ вказано непідтвердження фактичного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01 січня 1993 року.
Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова №106).
При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Системний аналіз наведених положень Закону №796-XII вказує на те, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року.
Відповідно до посвідчення Волинської обласної державної адміністрації серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 народилася в селищі міського типу Маневичі Волинської області, про що видно із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.8).
Згідно з довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 03 жовтня 2023 року №4785 (а.с.7) та витягу з реєстру територіальної громади від 24 березня 2023 року №2023/002485805 (а.с.6) позивач була зареєстрована та проживала в селищі міського типу Маневичі Волинської області з 13 квітня 1971 року по 05 жовтня 1985 року, з 31 жовтня 1990 року та по цей час. Довідка видана на підставі будинкової книги.
Також відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 (а.с.11-12) ОСОБА_1 з 29 листопада 1990 року (наказ від 29 листопада 1990 року №145) прийнята на посаду у Маневицьке об'єднання підприємств громадського харчування.
Відповідно до додатку 1 Постанови №106 селище міського типу Маневичі Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Виходячи зі змісту відзиву на позов, ГУ ПФУ у Волинській області заперечує можливість проживання позивача у селищі міського типу Маневичі Волинської області під час навчання у середньому професійно-технічному училищі №3 міста Сокаля (з 01 вересня 1985 року по 16 липня 1988 року) та під час роботи у Чернігівському виробничому об'єднанні "Хімволокно" (17 липня 1988 року по 06 жовтня 1990 року), тобто у населених пунктах, які відповідно до Постанови №106 не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Період роботи у Чернігівському виробничому об'єднанні "Хімволокно" з 17 липня 1988 року по 06 жовтня 1990 року, що підтверджено відомостями трудової книжки НОМЕР_3 (а.с.10), виключає можливість фізичного постійного проживання у селищі міського типу Маневичі Волинської області, а доказів перебування позивача у довготривалих відпустках у період роботи в місті Чернігові матеріали справи не містять.
Відповідно до відомостей диплому серії НОМЕР_4 (а.с.15) ОСОБА_2 з 01 вересня 1985 року по 16 липня 1988 року дійсно навчалася у середньому професійно-технічному училищі №3 міста Сокаля Львівської області та, як видно із зазначеної вище довідки, у цей період не була зареєстрована у селищі міського типу Маневичі Волинської області.
Суд з цього приводу зауважує, що відомості диплому самі по собі не можуть спростовувати факт проживання позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, який був перевірений при встановленні їй статусу потерпілої особи від наслідків Чорнобильської катастрофи комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утвореної уповноваженим органом. Крім того, загальновідомим є те, що навчання в училищі переривалося на період канікул, виробничої практики та відповідачем не може заперечуватися можливість позивача приїжджати від місця навчання до місця проживання (відстань між населеними пунктами близько 175 км) в домогосподарство батьків в селищі міського типу Маневичі. Подана позивачем до суду медична документація додатково вказує на те, що позивач обслуговувалася в Маневицькій районній лікарні у період навчання в училищі (а.с.51-55).
Воднораз суд звертає увагу, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.9), тоді як згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі №569/7589/17 серед іншого зазначалось: "Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону №796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому у постанові від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17 Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
У розглядуваній справі відповідачем не заперечується наявність у ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Підставою для відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку слугувало неможливість підтвердження факту постійного проживання у зоні посиленого гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року. Поряд з тим наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи вказує на дотримання умови щодо проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року протягом трьох років.
Отже, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 04 грудня 2023 року №032950009416 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з тих мотивів, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01 січня 1993 року становить менше трьох років.
З огляду на встановлені обставини та правове регулювання спірних правовідносин рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 04 грудня 2023 року №032950009416 є протиправним та підлягає скасуванню.
Як вбачається із позовної заяви, позивач просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ Волинській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Водночас суд зазначає, що відмова органу Пенсійного фонду в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ була оформлена рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 04 грудня 2023 року №032950009416, якому суд надав правову оцінку. У такому випадку саме рішення є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України. Суд зазначає, що визнання протиправним та скасування рішення органу Пенсійного фонду не потребує визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови в призначенні пенсії.
Вирішуючи вимоги зобов'язального характеру, суд враховує, що відповідач ГУ ПФУ у Волинській області при розгляді заяви позивача від 01 грудня 2023 року про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ обмежився лише дослідженням періоду проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення до 01 січня 1993 року, та констатувавши, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01 січня 1993 року становить менше трьох років, з цих підстав відмовив у призначенні пенсії. Враховуючи, що позивачу виповнилося 54 роки, то для призначення їй пенсії у цьому віці вона має набути право на зниження пенсійного віку на 6 років. Однак за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ (щодо наявності правових та фактичних підстав для зменшення позивачу пенсійного віку на 6 років), суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Саме до повноважень органів Пенсійного фонду віднесено зарахування певних періодів проживання та трудової діяльності до страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.
Враховуючи вище зазначене, позовні вимоги зобов'язального характеру належить задовольнити частково у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01 грудня 2023 року про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог зобов'язального характеру.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 06 лютого 2024 року №44, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.3а, 23).
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у волинській області від 04 грудня 2023 року №032950009416 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 грудня 2023 року про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк