м. Вінниця
22 квітня 2024 р. Справа № 120/3140/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Маслоід О.С.,
за участю:
секретаря судового засідання: Сомик Ю.О.,
представника заявника: Шурин О.М,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про заміну стягувача у виконавчому листі в адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих ,22, м. Вінниця, 21005)
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року позовну заяву задоволено частково. Зокрема визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 року - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05.03.2019 року, виходячи зі 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
23.10.2020 року в даній справі виписано виконавчий лист.
10.04.2024 року за вх.№21491 ОСОБА_2 подано до суду заяву про заміну стягувача у виконавчому листі. Вказана заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, при цьому станом на дату смерті йому не було виплачено заборгованість за рішенням суду від 02.09.2020 року в розмірі 19 260, 03 грн. Відповідно до свідоцтва до про право на спадщину за законм від 26.12.2023 року ОСОБА_2 є спадкоємцем померлого ОСОБА_1 . У зв'язку з викладеним наявні підстави для заміни стягувача у виконавчому листі.
Ухвалою суду від 15.04.2024 року заяву про заміну стягувача у виконавчому листі призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2024 року.
17.04.2024 року за вх.№23026/24 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшла заява про розгляд заяви про заміну стягувача у виконавчому листі без його участі.
В судове засідання 09.04.2024 року з'явилась представник заявника, якою підтримано подану заяву.
Суд зауважує, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (ч. 2 ст. 379 КАС України).
Таким чином, суд вважає за можливе провести судове засідання за даної явки.
Вирішуючи заяву про заміну стягувача у виконавчому листі суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 4 ст. 379 КАС України).
Відтак, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки сторони або третьої особи.
Судом встановлено, що рішенняс Вінницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 року - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05.03.2019 року, виходячи зі 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
23.10.2020 року в даній справі виписано виконавчий лист.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 30.05.2023 року.
На виконання рішення суду від 02.09.2020 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено розрахунок заборгованості по пенсії ОСОБА_1 та визначено суму до сплати 19 260, 03 грн.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем належної ОСОБА_1 суми недоотриманої заборгованості в розмірі 197 628, 41 грн, яка зберігається в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом серії від 26.12.2023 року.
Суд зауважує, що спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), на підставі якого отримував пенсію померлий ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Порядок подання відповідною особою заяви про виплату недоодержаної пенсії, її форма, а також перелік необхідних документів визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до п. 3 Порядку № 3-1 така заява подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Згідно з п. 9 Порядку № 3-1 до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера додаються такі документи:
1) свідоцтво про смерть пенсіонера;
2) документи, що підтверджують належність членів сім'ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника;
3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім'ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).
Зміст ст. 61 Закону №2262-ХІІ узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, згідно зі ст. 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Ст. 1227 Цивільного кодексу України, в свою чергу, визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
В контексті спірних правовідносин, які виникли у цій справі, суд зазначає, що особливість пенсійних (публічно-правових) відносин у сфері соціального захисту між конкретною особою та Пенсійним фондом України полягає в тому, що вони нерозривно пов'язані з особою пенсіонера, а відтак після смерті цієї особи зобов'язання Пенсійного фонду України, за загальним правилом, не можуть бути об'єктом спадкування та виплат на майбутнє його спадкоємцям.
Водночас, недоотримані пенсіонером за життя суми пенсії, на які він мав право, виплачуються в порядку Закону № 2262-ХІІ (для пенсіонерів-військовослужбовців), а також для іншої категорії пенсіонерів у порядку Закону № 1058-IV.
Вказані положення зазначених законів дають змогу дійти висновку, що виплата суми пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, здійснюється в позасудовому порядку органами Пенсійного фонду України членам сім'ї, особам, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, особам, що знаходилися на його утриманні, які звернулися із відповідною заявою протягом 6 місяців з дня смерті пенсіонера.
Сума пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера охоплює собою всю суму заборгованості Пенсійного фонду України, у тому числі, кошти, які нараховані на виконання рішення суду, але не виплачені.
Суд звертає увагу, що вимоги зобов'язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна сторони у виконавчому провадженні, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника.
В свою чергу, відмова пенсійного органу у виплаті ОСОБА_2 таких сум може бути підставою для звернення останньої до суду із позовом за захистом своїх прав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.05.2023 року у справі № 520/926/21, від 21.11.2023 року у справі № 420/25799/21, від 15.02.2024 року у справі №560/14067/21.
З огляду на вищенаведені висновки, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також беручи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, вказане процесуальне питання не може бути вирішене за правилами ст. 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони у виконавчому провадженні, натомість підлягає вирішенню в позасудовому порядку.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 379 КАС України,
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчому листі відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Маслоід Олена Степанівна