Житомирський апеляційний суд
Справа №279/402/20 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В.П.
Категорія 80 Доповідач Талько О. Б.
09 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Борисюка Р.М., Шевчук А.М.,
за участю секретаря Кузьменко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 279/402/20 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за заявою державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Стужук Катерини про роз'яснення рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 14 лютого 2024 року, постановлену під головуванням судді Коваленко В.П.,
У січні 2024 року державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Стужук Катерина звернулася до суду із заявою, в якій зазначено, що на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавчий лист, виданий Коростенським міськрайонним судом Житомирської області на підставі рішення цього ж суду від 1 грудня 2020 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення з АТ « Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 603957 грн.06 коп.
Під час здійснення виконавчого провадження на адресу ВДВС надійшов лист боржника від 26 грудня 2023 року про виконання ним рішення суду у повному обсязі та сплату стягувачу 603957 грн. 06 коп. середнього заробітку, з вирахуванням із цієї суми податків та зборів, передбачених законодавством. До вказаного листа долучено письмову заяву ОСОБА_1 про те, що йому виплачено вказану суму середнього заробітку, з утриманням податків та зборів, у зв'язку з чим він не має жодних претензій до боржника.
Однак, у подальшому ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського відділу ДВС із заявою про те, що рішення не виконане у повному обсязі.
З огляду на ту обставину, що в резолютивній частині рішення судом не вказано про те, що суму середнього заробітку визначено без утримання податків та інших обов'язкових платежів, чи з їх утриманням, відтак рішення є незрозумілим й допускає різні варіанти його тлумачення.
Таким чином, просила роз'яснити резолютивну частину рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 грудня 2020 року у справі №279/402/20 в частині стягнення з ПАТ « Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 9 грудня 2019 року по 1 грудня 2020 року в сумі 603957 грн. 06 коп, а саме, цю суму визначено з утриманням податків та обов'язкових платежів, чи без такого утримання.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2024 року заяву задоволено.
Роз'яснено резолютивну частину рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ « Аграрний фонд» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, абзац п'ятий, та зазначено: « Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 9 грудня 2019 року по 1 грудня 2020 року в сумі 603957 грн. 06 коп., з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та інших обов'язкових платежів».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким роз'яснити державному виконавцю, яку саме суму необхідно стягнути на його користь відповідно до чинного абзацу п'ятого резолютивної частини рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 грудня 2020 року, що набрало законної сили.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, задовольнивши заяву державного виконавця, суд фактично не роз'яснив рішення, а змінив його зміст, що порушує принцип правової визначеності та не узгоджується з вимогами цивільного процесуального законодавства. Внаслідок цього суд зменшив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка належала до виплати, з 603957 грн.06 коп. до 486185 грн. 43 коп.
Звертає увагу на те, що вказане рішення набрало законної сили та його резолютивна частина є чіткою й зрозумілою, адже суд зазначив конкретну суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь, без жодних подальших утримань. Переглядаючи це рішення в апеляційному та касаційному порядку, судами не було зазначено про необхідність здійснення таких утримань із суми середнього заробітку.
Вважає, що за умови вирахування податків та інших обов'язкових платежів, загальна сума середнього заробітку повинна була б становити близько 706512 грн., при цьому наголошує, що встановлення чіткої суми позову не є предметом даної апеляційної скарги.
ОСОБА_1 також зазначає, що при вирішенні питання про роз'яснення рішення суд першої інстанції залишив поза увагою його доводи, викладені у заяві від 22 січня 2024 року та поясненні від 12 лютого 2024 року. Принаймні, ухвала суду не містить будь-яких посилань на зазначені доводи та мотивованих висновків суду з даного приводу.
Наголошує на тому, що середній заробіток не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати, відтак чинним законодавством не передбачений обов'язок утримувати із визначеної судом суми середнього заробітку податки та інші обов'язкові платежі, які підлягають вирахуванню із заробітної плати.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що питання щодо здійснення відрахувань із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу не було предметом судового розгляду при вирішенні трудового спору за його позовними вимогами. Саме тому й судом за насліками розгляду цієї справи не зазначено в резолютивній частині рішення про необхідність здійснення таких відрахувань. Вважає, що за жодних обставин визначений судом розмір середнього заробітку не може бути зменшений.
Представник ПАТ « Аграрний фонд» не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі, зазначивши, що середній заробіток, як й заробітна плата працівника, підлягають оподаткуванню, та із цих сум вираховуються передбачені обов'язкові платежі. Отже, при вирішенні питання про роз'яснення рішення суд діяв у відповідності до вимог законодавства.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 грудня 2020 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ « Аграрний фонд» від 9 грудня 2019 року №550-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Житомирській області департаменту середнього і малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Житомирській області департаменту середнього і малого бізнесу ПАТ « Аграрний фонд» з 9 грудня 2019 року.
Стягнуто з ПАТ « Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 9 грудня 2019 року по 1 грудня 2020 року в сумі 603957 грн. 06 коп.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробіткуза один місяць допущено до негайного виконання.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 8 червя 2022 року та постановою Верховного Суду від 29 вересня 2023 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 грудня 2020 року залишене без змін.
Вказане рішення перебуває на примусовому виконанні у Солом'янському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ).
Задовольняючи заяву державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, адже в резолютивній частині відсутня вказівка на те, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без утримання установлених законодавством податків та обов'язкових платежів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Так, за правилами частин першої та другої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
За змістом пункту 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 1995 року №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині.
Однак, при вирішенні даного трудового спору суд в резолютивній частині свого рішення не зазначив, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута з роботодавця на корить позивача без урахування податків і зборів.
Вказаний недолік рішення суд усунув шляхом його роз'яснення, врахувавши ту обставину, що податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого визначена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом.
У постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі №523/14396/19 зазначено, що відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування його на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також підлягали відрахуванню податки і збори.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Ухвала постановлена з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства, пістави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 14 лютого 2024 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді: