Справа № 158/416/24
Провадження № 2/0158/207/24
22 квітня 2024 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,
за участю секретаря - Оніщук Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем вона перебуває у шлюбі, який був зареєстрований 10.11.2019 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області за актовим записом № 71.
Від даного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Посилаючись на те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків щодо утримання дітей, матеріально не допомагає, на даний час вона не працює, перебуває у декретній відпустці, доглядає та піклується за дітьми, просить суд стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання їх малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття; стягнути аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. щомісячно, до досягнення меншою дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.
Ухвалою суду від 12.02.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
В період розгляду спрощеного позовного провадження по даній справі заяв, клопотань та заперечень, в порядку ст. 182 ЦПК України, сторонами подано до суду не було. Крім того, відзиву на позовну заяву відповідачем до суду подано не було.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 10.11.2019 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області за актовим записом № 1675, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 10.11.2019 року (а.с.7).
За час перебування у шлюбі у подружжя народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.09.2020 року та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 09.06.2022 року, які проживають з позивачем та перебувають на її утриманні (а.с. 8, 9, 10).
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В силу ч. 1 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру аліментів, відповідно до ст. 182 СК України, суд враховує - стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню дитини, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дитину можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу для: дітей віком до 6 років -2563 грн.
Окрім того, відповідач не позбавлений обов'язку утримувати малолітніх дітей.
Разом з тим, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання не є у переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини, проте, безумовно, враховується судом при визначенні розміру аліментів.
Відповідно до вимог ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, ч. 9 ст. 7 СК України, визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Ураховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р., частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку та в матеріалах справи відсутні докази наявності у нього будь-яких медичних протипоказань щодо працевлаштування та заняття тими видами діяльності, які дають можливість належного утримання себе та дітей.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та малолітніх дітей; те, що сторони не змогли добровільно досягнути згоди про розмір сплачуваних аліментів, а також, що обов'язок утримувати дитину покладається рівною мірою на матір і батька.
Як вбачається з довідки № 218 від 29.01.2024 року, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні соціальної та ветеранської політики та отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні однієї дитини в розмірі 860 грн. (а.с.11).
Враховуючи викладене, беручи до уваги потреби дітей, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Стаття 85 СК України, регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.
Частина 4 ст. 84 СК України, регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Відповідач не надав доказів, що є його обов'язком в силу ст. ст. 12, 81 ЦПК України, які б вказували на існування істотних обставин, що унеможливлюють сплату ним аліментів на утримання дружини, та спростовують встановлені судом фактичні обставини.
Крім того, суд враховує і відомості про особу відповідача, який є особою працездатного віку, а отже може своєю працею отримувати дохід для утримання, в тому числі, дружини до досягнення дитиною 3-х років.
Таким чином, оскільки позивач проживає з дитиною, яка не досягла 3-х річного віку, суд дійшов висновку, що вона має право на утримання від чоловіка у вигляді аліментів у грошовій формі, що відповідає приписам ч. 2 ст.77 СК України.
Таким чином, суд на підставі належним чином оцінених доказів, з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що ОСОБА_2 є батьком малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає із матір'ю, вважає, що відповідач має обов'язок не лише утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а й обов'язок щодо утримання матері дитини до досягнення останньою трьох років.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд керується засадами справедливості, добросовісності та розумності, а також враховує, що позивачем ОСОБА_1 не зазначено і не надано суду доказів, які б підтверджували потребу в аліментах в розмірі, зазначеному у позовній заяві, та вважає, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1000 грн. щомісячно.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1984,80 грн слід стягнути з відповідача на користь держави.
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, судове рішення слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 263-265, 274-279, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст. ст. 75, 84, 85, 180, 181, 182, 183, 184 Сімейного кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду - 09.02.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви - 09.02.2024 року до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 22.04.2024 року.
Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч