про відмову у видачі судового наказу
22.04.2024м. СумиСправа № 920/440/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши в порядку наказного провадження заяву про видачу судового наказу (вх. №1990 від 18.04.2024.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіт Сейенс Парк» (вул. Сурікова, 9, 11/1, Придніпровський р-н, м. Черкаси, 18000; код за ЄДРПОУ 33752928) до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина» (вул. Садова, буд. 34, с. Могриця, Сумський р-н, Сумська обл., 42330; код за ЄДРПОУ 42092848), про стягнення 113100,96 грн
установив:
18.04.2024 ТОВ «Укравіт Сейенс Парк» звернулось із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника 113100,96 грн заборгованості, з якої: 38045,52 грн пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 32116,20 грн 3% річних, 42939,24 грн 20% штрафу.
Порядок та форма звернення з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), зокрема, розділом II «Наказне провадження».
Відповідно до ч. 1-3 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.
Відповідно ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Якщо заяву подано в електронній формі через електронний кабінет до боржника, який має зареєстрований електронний кабінет, заявник в подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі.
Заявник має право відкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом.
З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що загальна сума заборгованості ТОВ «Зернова Сумщина» станом на 17.04.2024 відповідно до додаткової угоди №1 до договору поставки №ф-214-2022-См від 01.10.2021 становить 113100,96 грн штрафних санкцій від суми основного боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, зазначена вимога заявника не є безспірною вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором у розумінні частини першої статті 148 ГПК України, тому також стосовно неї судом не може бути видано судовий наказ.
Безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати обґрунтованого сумніву у наявності спору про право та факту належності права вимоги. Отже, вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів, ні те, що ці вимоги випливають саме з умов договору.
Заявник, обґрунтовуючи свої вимоги, додає до заяви, зокрема: договір поставки №ф-214-2022-См від 01.10.2021; додатки до договору поставки - специфікації; додаткову угоду №1 від 19.05.2021 до договору поставки №ф-214-2022-См від 01.10.2021.
Дослідивши подані в обґрунтування заяви докази, суд встановив, що доказів поставки товару (видаткових накладних) за договором поставки до заяви не додано, а додатки до договору поставки не є доказами, що підтверджують факт отримання товару боржником.
Додаткова угода №1, яка додана до заяви, не підписана сторонами. Крім цього, додаткова угода від 19.05.2021 до договору поставки датована раніше, ніж сам договір поставки від 01.10.2021.
Згідно з п. 1 та п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, коли заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу та із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, в т.ч.: встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права.
Належність права вимоги не є свідченням відсутності спірних правовідносин між сторонами. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних господарсько-правових відносин, зокрема, й сума заявлених вимог повинна суворо арифметично відповідати первісній документації, що в даному випадку не вбачається з матеріалів заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи те, що доказів поставки товару (видаткових накладних) за договором поставки до заяви не додано, а додаткова угода №1 від 19.05.2021 до договору поставки датована раніше, ніж сам договір поставки від 01.10.2021 та взагалі не підписана сторонами, суд не може визначити обсяг прав, обов'язків та відповідальності кожної з сторін зазначеної додаткової угоди до договору та перевірити факт виникнення або порушення права грошової вимоги.
Таким чином, суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 1 та п. 8 ч.1 ст. 152 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Суд також роз'яснює заявнику, що відповідно до ч. 1. ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 21, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись статтями 148, 152, 153, 154, 234, 235 ГПК України, суд
ухвалив:
1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою № б/н від 18.04.2024 (вх. №1990 від 18.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіт Сейенс Парк» до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина», про видачу судового наказу про стягнення 113100,96 грн у справі №920/440/24.
2. Копію ухвали надіслати заявнику та боржнику відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України до Північного апеляційного господарського суду.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частин 6-7 статті 6 ГПК України Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Інформацію у справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
Суддя В.Л. Котельницька