"09" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5384/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/5384/23
за позовом: Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Берсанукаєва Алі Туркоевича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, буд. 10-А)
про розірвання договору
Представник:
Від позивача: Явченко Д.В. самопредставництво;
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: не з'явився;
Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Берсанукаєва Алі Туркоевича про розірвання договору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/5384/24 в порядку загального позовного провадження. Крім того, відповідною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було Управління капітального будівництва Одеської міської ради.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву до Господарського суду Одеської області від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Як вказує позивач, 22.08.2007 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення № 978 «Про надання дозволу приватному підприємцю Берсанукаєву Алі Туркоевичу на проектування і будівництво офісного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 12».
Вказане рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради прийнято за результатом розгляду звернення ПП Берсанукаєва А.Т. стосовно проектування і будівництва офісного будинку, з урахуванням акта вибору земельної ділянки від 05.06.2007 року, висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, відповідно до ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій в Україні», Правил забудови міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 року № 1716-VI.
Відповідно до пункту 1 вказаного рішення Виконавчий комітет Одеської міської ради надав дозвіл ПП Бурсанукаєву А.Т. на проектування і будівництво офісного будинку за адресою: АДРЕСА_2 після оформлення документів на право користування земельною ділянкою, згідно з чинним законодавством
Пунктом 2.3 розділу 2 рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради зобов?язано ПП Берсанукаева А.Т. оформити в порядку, передбаченому чинним законодавством, документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою.
Пунктом 3 вказаного рішення затверджено договір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Одеси (далі - Договір) між Виконавчим комітетом Одеської міської та ПП Берсанукаєвим А.Т. Договір зареєстровано в Управлінні капітального будівництва Одеської міської ради 22.08.2007 року за №415/кс.
За посиланнями позивача між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та ФОП Берсанукаєвим Алі Туркоевичем було укладено договір пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Одеси від 22.08.2007 року №415/кс.
Пунктом 1.1 розділу 1 Договору визначено, що предметом даного Договору є надання Забудовникові від імені Виконавчого комітету Одеської міської ради права забудови земельної ділянки, у межах відводу, за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 12, строком до 01.05.2010 року, для здійснення будівництва офісного будинку, а також комплексного благоустрою прилеглої території та внесення Забудовником пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси.
Відповідно до п. 3.1 розділу 3 Договору Забудовник зобов?язується здійснити самостійно або із залученням підрядника будівництво офісного будинку, а також комплексний благоустрій прилеглої території на земельній ділянці, обговореній у п. 1.1, відповідно до технічних умов і прийнятими Забудовником зобов'язаннями в строк до 01.05.2010 року.
Пунктом 3.2 розділу 3 Договору передбачено, що забудовник - ФОП Берсанукаєв А.Т. зобов?язаний протягом двох місяців після прийняття Одеською міською радою рішення про відведення земельної ділянки для здійснення будівництва офісного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 12, перерахувати пайову участь у розмірі 742 869,00 грн.
Як зазначає позивач, за інформацією, наданою Департаментом комунальної власності Одеської міської ради у листі від 08.08.2018 року №01-18/1460-09-02, рішення Одеською міською радою про відведення в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , не приймалося.
У зв?язку з чим, на адресу ФОП Берсанукаєва А.Т. Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради направлено листа від 14.08.2018 року № 02-05/1582-07 з проханням надати інформацію щодо актуальності здійснення будівництва офісного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 12. Однак, відповідь до Управління не надходила. Під час виїзду на місце виявлено, що будівельні роботи за вищезазначеною адресою не проводяться.
За посиланнями позивача у листі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 03.02.2023 року №01-8/25 вх. зазначено, що в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного/декларативного характеру за адресою: м. Одеса, вул. Богдан Хмельницького, 12.
Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 10.02.2023 року № 01-11/138 повідомив, що за наявною інформацією за вказаною адерсою було узгоджено лише ескізний проект офісної будівлі (висновок УАМ від 30.03.2007 року №94), яким передбачалося знесення існуючих будівель та жилих будинків та будівництво 5-поверхового офісного будинку з мансардою і паркінгом на 25 м/м. Однак, на виконання пункту 2.2 розділу 2 рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007 року Nє 978 - на узгодження проектна документація не надходила. Містобудівні умови та обмеження на будівництво офісного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 12 Департаментом не надавались.
Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листами від 10.02.2023 року №01-18/159 та від 30.03.2022 року №01-18/143 повідомив, що рішення стосовно надання в оренду вищезазначеної земельної ділянки не приймалося.
Відповідно до п. 8.1 розділу 8 Договору договір діє до введення об?єкта в експлуатацію відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007 року № 978.
Пунктом 9.1 розділу 9 Договору визначено, що дострокове розірвання Договору може мати місце за згодою сторін або на підставах, передбачених чинним на території України законодавством, з відшкодуванням завданих збитків. Сторона, що вирішила розірвати Договір, зобов?язана письмово повідомити про це іншу сторону в 10-денний строк.
Так, як зазначає позивач на підставі інформації, отриманої від виконавчих органів Одеської міської ради, Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради на адресу ФОП Берсанукаєва А.Т. надіслано лист-повідомлення від 21.03.2023 року № 02-05/256-07 щодо необхідності надання згоди на дострокове розірвання договору пайової участі у разі відсутності намірів будівництва. Вказаний лист відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення повернено за закінченням терміну зберігання.
За посиланнями позивача, оскільки рішення про відведення земельної ділянки для будівництва офісного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 12, Одеською міською радою не приймалось, вказане призвело до неможливості ОСОБА_1 здійснювати будівництво на відповідній земельній ділянці та неможливості отримання Виконавчим комітетом Одеської міської ради коштів пайової участі.
Отже, посилаючись на положення ст. 607 Цивільного кодексу України, позивач вважає що у зв?язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, а саме неотримання Відповідачем в користування земельної ділянки, не здійснення її забудови та неможливості отриманні ним коштів пайової участі, спірний договір підлягає розірванню.
Враховуючи вищенаведені обставини Виконавчий комітет Одеської міської ради звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом про розірвання договору пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Одеси від 22.08.2007 року № 415/кс
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні Виконавчого комітету Одеської міської ради направлені на розірвання договору пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Одеси від 22.08.2007 року № 415/кс укладеного з Фізичною особою - підприємцем Берсанукаєвим Алі Туркоевичем, який є додатком №2 до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №978 від 22.08.2007р.
При чому підставою відповідного позову Виконавчий комітет Одеської міської ради зазначає ст. 607 УК України та зазначає що договір має бути розірваний оскільки наявна обставина за яку жодна зі сторін не відповідає.
Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарський договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Аналогічно, згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, принцип договірного регулювання правовідносин, утілений у чинному законодавстві, дозволяє сторонам договору на власний розсуд визначати свої взаємні права та обов'язки, у тому числі щодо односторонньої відмови від договору.
За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України).
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Як зазначалось по тексту рішення вище, Виконавчий комітет Одеської міської ради, як на підставу своїх позовних вимог посилається ст. 607 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється неможливістю його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ч. 1 ст. 607 Цивільного кодексу України).
Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов'язання.
Оскільки ст. 607 Цивільного кодексу України регулює відносини між кредитором і боржником, неможливість виконання як підстава припинення зобов'язання означає відсутність у даного конкретного боржника (втрату боржником) можливості виконати зобов'язання.
Стаття 607 Цивільного кодексу України застосовується тільки у випадках, коли відповідно до чинного законодавства за неможливість виконання, що настала, не відповідає жодна із сторін. Неможливість виконання може бути викликана загибеллю майна, що є предметом зобов'язання внаслідок дії непереборної сили (зокрема, загибеллю нерухомого майна, урожаю сільськогосподарських культур тощо), перешкодами для виконання зобов'язання, що виникли в результаті дії непереборної сили, та іншими обставинами, за яких при виявленні належної дбайливості боржник не в змозі виконати зобов'язання. Саме така неможливість виконання мається на увазі в тих положеннях Цивільного кодексу, де використовується поняття неможливості виконання.
Так, як встановлено судом, 22.08.2007 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення № 978 «Про надання дозволу приватному підприємцю Берсанукаєву Алі Туркоевичу на проектування і будівництво офісного будинку за адресою: АДРЕСА_2 ».
Вказане рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради прийнято за результатом розгляду звернення ПП Берсанукаєва А.Т. стосовно проектування і будівництва офісного будинку, з урахуванням акта вибору земельної ділянки від 05.06.2007 року, висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, відповідно до ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій в Україні», Правил забудови міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 року № 1716-VI.
Відповідно до пункту 1 рішення Виконавчий комітет Одеської міської ради надав дозвіл ПП Бурсанукаєву А.Т. на проектування і будівництво офісного будинку за адресою: АДРЕСА_2 після оформлення документів на право користування земельною ділянкою, згідно з чинним законодавством
Пунктом 2.3 розділу 2 рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради зобов?язано ПП Берсанукаева А.Т. оформити документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою відповідного чинного законодавства.
Пунктом 3 вказаного рішення затверджено договір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Одеси (далі - Договір) між Виконавчим комітетом Одеської міської та ПП Берсанукаєвим А.Т. Договір зареєстровано в Управлінні капітального будівництва Одеської міської ради 22.08.2007 року за №415/кс.
З матеріалів справи вбачається, 22.08.2007р. між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та ФОП Берсанукаєвим Алі Туркоевичем було укладено договір пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Одеси №415/кс.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи договору, відповідний договір є Додатком до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. № 978 «Про надання дозволу приватному підприємцю Берсанукаєву Алі Туркоевичу на проектування і будівництво офісного будинку за адресою: АДРЕСА_2 ».
Звертаючись з відповідним позовом до суду позивач вакує, що ФОП Берсанукаєв Алі Туркоевич не оформив документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою відповідно до чинного законодавства, не здійснює її забудову, а Виконавчий комітете Одеської міської ради не має можливості отримати кошти пайової участі, оскільки відповідно до п. 3.2 оскаржуваного договору, забудовник - ФОП Берсанукаєв А.Т. зобов?язаний протягом двох місяців після прийняття Одеською міською радою рішення про відведення земельної ділянки для здійснення будівництва офісного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , перерахувати пайову участь у розмірі 742 869,00 грн., що свідчить на його переконання про наявність обставини за яку жодна зі сторін не відповідає.
Поряд з цим суд зазначає, що пунктом 2.3 розділу 2 рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. № 978 «Про надання дозволу приватному підприємцю Берсанукаєву Алі Туркоевичу на проектування і будівництво офісного будинку за адресою: АДРЕСА_2 » саме на Фізичну особу - підприємця Берсанукаева А.Т. покладено обов'язок оформити в порядку, передбаченому чинним законодавством, документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою.
Факт не прийняття Одеською міською радою рішення про відведення земельної ділянки за адерсою: АДРЕСА_2 підтверджується листом Департаменту комунальної власності від Одеської міської ради від 08.08.2018р. за вх.№02-05/1582-07 та листами Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 30.03.2022р. за №01-18/143 та від 10.02.2023р. за №0118/159.
При цьому доказів вчинення відповідачем дій направлених на оформлення документів що посвідчують право користування земельною ділянкою, в порядку передбаченому чинним законодавством матеріали справи не містять.
Отже з наведено вбачається, що саме відповідач - ФОП Берсанукаєв А.Т. не виконав своїх зобов'язання, покладених на нього пунктом 2.3 розділу 2 рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. № 978 «Про надання дозволу приватному підприємцю Берсанукаєву Алі Туркоевичу на проектування і будівництво офісного будинку за адресою: АДРЕСА_2 », що призвело до неможливості отримання позивачем коштів пайової участі.
Встановлена судом обставина виключає, посилання Виконавчого комітету Одеської міської ради на наявність обставини, за яку жодна зі стону не відповідає, яка в свою чергу є підставою позову, оскільки саме ФОП Берсанукаєв А.Т. відповідав за зобов'язаннями оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адерсою: АДРЕСА_2 .
Отже з урахуванням наведеного суд доходить висновку, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 607 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Одеської міської ради в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позову Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919)до Фізичної особи - підприємця Берсанукаєва Алі Туркоевича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, буд. 10-А) - відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на Виконавчий комітет Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919)
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 квітня 2024 р.
Суддя К.Ф. Погребна