65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"22" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1721/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі
за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача-1 - Одеської обласної ради
позивача-2 - Управління обласної ради з майнових відносин
до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАБУД”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації
про розірвання договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути домоволодіння
До суду надійшла позовна заява заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1 - Одеської обласної ради, позивача-2 - Управління обласної ради з майнових відносин до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАБУД”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації, про:
- розірвання договору купівлі-продажу від 07.02.2018, укладений між Управлінням обласної ради з майнових відносин та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАБУД”, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередничеко Г.А. та зареєстрований в реєстрі за № 154,
- зобов'язання відповідача повернути у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради домоволодіння - будівлю Одеського відділення російського технічного товариства загальною площею 1133,90 кв. м за адресою м. Одеса вул. Князівська (колишня Баранова) 1а, шляхом підписання відповідного акту прийманя-передачі.
Одночасно прокурором подано заяву про забезпечення позову, якою він просить суд:
- накласти арешт на домоволодіння - будівлю Одеського відділення російського технічного товариства загальною площею 1133,90 кв. м за адресою м. Одеса вул. Князівська (колишня Баранова) 1а, (пам'ятка архітектури місцевого значення - Будівля Одеського відділення російського технічного товариства),
- заборонити відповідачу, іншим юридичним та фізичним особам, а також будь-яким суб'єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо домоволодіння, загальною площею 1133,90 кв. м за адресою м. Одеса вул. Князівська (колишня Баранова) 1а, (пам'ятка архітектури місцевого значення - Будівля Одеського відділення російського технічного товариства).
Прокурор посилається на те, що необхідність накладення арешту на будівлю зумовлена тим, що будівлю може бути відчужено на користь третіх осіб з послідуючою реєстрацію за ними права власності. Та, з відкритих джерел Опендатабот стало відомо, що у відповідача за 2022 рік існували зобов'язання в сумі 31198400грн, у 2023 році збільшились і становлять 43205000грн. Крім того, щодо відповідача відкрито два виконавчих провадження. Також прокурор звертає увагу на те, що навіть накладення арешту на будівлю відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є перешкодою для здійснення реєстраційних дій у передбачених випадках.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме:
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з п. 1, 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти; забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Суд звертає увагу, що в даному позові прокурором заявлено дві вимоги: про розірвання договору купівлі-продажу (немайнова) та про зобов'язання відповідача повернути домоволодіння позивачу-1 (майнова вимога, оскільки в разі задоволення такої вимоги позивач-1 стане власником домоволодіння).
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 сформулювала висновки щодо питання застосування Закону України "Про судовий збір" в частині визначення розмежування критерію позовних вимог, які мають вартісну оцінку та майновий характер, а також які є вимогами немайнового характеру та не підлягають вартісній оцінці. Згідно з вказаними висновками майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
За змістом ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Відповідно до змісту позовної заяви та обставин, встановлених господарським судом, прокурор зазначив про те, що підлягає розірванню договір купівлі-продажу домоволодіння від 07.02.2018, укладений між Управлінням обласної ради з майнових відносин та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАБУД”, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередничеко Г.А. та зареєстрований в реєстрі за № 154.
Отже, прокурор вважає наслідком розірвання договору від 07.02.2018, а тому просить у позовній заяві в тому числі зобов'язати відповідача повернути куплене ним домоволодіння позивачу-1, внаслідок чого позивач-1 стане власником цього домоволодіння.
Таким чином, заявлені прокурором вимоги про зобов'язання повернути домоволодіння є похідними вимогами від основних позовних вимог про розірвання договору від 07.02.2018.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме:
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з п. 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Оскільки в даному випадку прокурором пред'явлено майнову вимогу про зобов'язання повернути домоволодіння та немайнову позовну вимогу (про розірвання договору), тому в даному випадку має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому, накладення арешту на майно і кошти може бути тільки за майновими вимогами (витребування майна, стягнення коштів) і тільки в межах ціни позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 14.12.2022 у справі №904/1513/22, від 11.01.2024 у справі №916/3599/23 та в низці інших постанов.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову про накладення арешту на домоволодіння, оскільки ним не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, а саме - не надано доказів реалізації майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Щодо вимог про заборону відповідачу, іншим юридичним та фізичним особам, а також будь-яким суб'єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо домоволодіння, загальною площею 1133,90 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , (пам'ятка архітектури місцевого значення - Будівля Одеського відділення російського технічного товариства), то суд також відмовляє в їх задоволенні, оскільки ці вимоги є похідними від вимоги про накладення арешту на домоволодіння, в задоволенні якої суд відмовив.
Згідно частин 2, 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, подана прокурором заява про забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб та імовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі їх невжиття.
Керуючись ч.6 ст.140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Відмовити заступнику керівника Одеської обласної прокуратури в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 235, ст. 255 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена . Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалу підписано 22.04.2024
Суддя В.В. Литвинова