вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" березня 2024 р. Справа№ 910/10534/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
секретар судового засідання Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання
від позивача: не з'явився;
від відповідачів: 1. Фоменко А.В. (представник)(в залі суду);
2. не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023
у справі № 910/10534/23 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"
2. Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк"
про визнання недійсним договору,-
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/10534/23 заяву акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКОМ СЕРВІС" судові витрати на користь акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" у розмірі 28 000 грн; кошти у розмірі 28 000 грн, що знаходяться на депозитному рахунку Господарському суду міста Києва, які внесені позивачам Товариством з обмеженою відповідальністю "АСКОМ СЕРВІС" у справі № 910/10534/23, перерахувано на користь акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" за відповідними реквізитами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/10534/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/10534/23 задовольнити; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/10534/23 та ухвалити нове рішення, яким заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково та стягнути з ТОВ "Аском Сервіс" судові витрати на користь АТ "ПУМБ" у розмірі 7 200,00 грн.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник вважає безпідставним виділення в окремий вид послуг за актом № 1 від 15.09.2023, а саме: п. 1, 2, 3, 5, 7, позаяк дані послуги повністю поглинається додатково визначеною у даному акті послугою з підготовки процесуальних документів у справі.
Скаржник вважає, що розмір заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності та другим відповідачем значно завищено, зокрема, шляхом штучного виділення з наданих адвокатами послуг окремих дій (послуг), розумність, доцільність та необхідність яких, як і вартість таких послуг, другим відповідачем не доведена і необґрунтована.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи позивачем не було надано в суд першої інстанції на час ухвалення рішення, а також не міститься в поданій апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до протоколу передачі судової справи № 910/10534/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/10534/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/10534/23 в засіданні 21.11.2023.
20.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/10534/23, у зв'язку із тим, що його представник братиме участь у іншому судовому засіданні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" про відкладення розгляду справи № 910/10534/23. Відкладено розгляд справи № 910/10534/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 на 16.01.2024.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 відкладено розгляд справи № 910/10534/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 на 13.02.2024.
У зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. який є суддею-доповідачем, на лікарняному, розгляд справи призначений на 13.02.2024 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/10534/23 на 19.03.2024.
Враховуючи викладене, воєнний стан та обмеження, спричинені цим станом, тимчасову непрацездатність судді Гаврилюка О.М., з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10534/23 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиція учасників справи
Представник позивача та другого відповідача у судове засідання 19.03.2024 не з'явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.
Представник першого відповідача у судовому засіданні 19.03.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/10534/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 910/10534/23 у позові відмовлено повністю; судовий збір покладено на позивача.
Так, другим відповідачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок, з якого вбачається, що Товариство очікує понести, зокрема, витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 30 000 грн.
18.09.2023 до суду від другого відповідача разом із заявою про стягнення судових витрат подані документи, що підтверджують понесення витрат, тобто подано докази про понесення витрат на правничу допомогу у встановлений ст. 129 ГПК України строк.
Представництво відповідача-2 здійснювалось адвокатом Міщенко С.Г., що обліковується у Раді адвокатів Київської області, свідоцтво від 08.12.2017 серія КС № 6289/10, орган, що видав свідоцтво: Рада адвокатів Київської області, рішення від 08.12.2017 № 54.
Умовами договору про надання правової допомоги від 15.01.2018 обумовлено представництво другого відповідача адвокатом Міщенко С.Г.
Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу другим відповідачем додано до матеріалів справи:
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.12.2017 серія КС № 6289/10;
- копію довіреності від 06.06.2022;
- копію договору про надання правової допомоги від 15.01.2018 та додаткової угоди від 30.12.2022;
- копію акта приймання-передачі наданих послуг від 15.09.2023 №1 на суму 28 000 грн.
Посилаючись на наведені документи, другий відповідач у зв'язку із відмовою у задоволенні позову просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 28 000 грн.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо відсутності підстав для скасування чи зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у даній справі, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Як вже зазначалось, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 28 000,00 грн другим відповідачем надано належним чином засвідчені копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.12.2017 серія КС № 6289/10; копію довіреності від 06.06.2022; копію договору про надання правової допомоги від 15.01.2018 та додаткової угоди від 30.12.2022; копію акта приймання-передачі наданих послуг від 15.09.2023 № 1 на суму 28 000 грн.
Також із поданих другим відповідачем документів вбачається, що ним належною мірою деталізовано опис наданих послуг та витраченого часу.
Так, вартість години роботи адвоката складає 800 грн, а всього адвокатом другого відповідача у даній справі було витрачено часу - 35 годин.
Тобто, позивачем підтверджено належними доказами заявлений розмір судових витрат.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду враховуючи підтвердження позивачем доказами, наявними у матеріалах справи, заявлений розмір судових витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, з урахуванням середнього розміру заробітної плати та ціни позову, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 910/10534/23 підлягає задоволенню, а стягненню з позивача на користь другого відповідача підлягає 28 000,00 грн судових витрат.
Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується і доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц).
Крім того, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що послуги адвоката не охоплюються лише участю адвоката в судовому засіданні, а полягають також і у підготовці до справи та вчиненні інших процесуальних дій від імені та в інтересах клієнта.
Посилаючись на невідповідність заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу критеріям реальності та розумності, а також необхідність її зменшення, скаржник не наводить жодного обґрунтування цієї суми витрат на правничу допомогу, не зазначає жодних заперечень стосовно здійсненої судом оцінки наявних в матеріалах справи доказів фактичного понесення позивачем витрат на надання правової допомоги у заявленому до стягнення розмірі.
Таким чином, скаржником не доведено необґрунтованості та неспівмірності витрат, не надано таких доказів до матеріалів справи, водночас сама лише незгода скаржника з наданою господарським судом першої інстанції оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.
Твердження скаржника щодо безпідставності виділення в окремий вид послуг за актом № 1 від 15.09.2023, а саме: п. 1, 2, 3, 5, 7, оцінюється колегією суддів критично, оскільки зазначені дії адвоката були спрямовані на представництво інтересів другого відповідача саме у справі № 910/10534/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2023, якою зобов'язано Товариство внести на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва 30 000,00 грн.
14.08.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення квитанції, що підтверджує виконання вимог ухвали суду від 01.08.2023.
Відповідно до частини сьомої статті 125 ГПК України у випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження чи залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково в порядку, передбаченому статтями 129, 130 цього Кодексу. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п'яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки, у задоволенні позову відмовлено повністю, то в силу приписів вказаної норми внесена позивачем сума у розмірі 28 000,00 грн підлягає відшкодуванню на користь другого відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин справи та висновків місцевого суду, а отже колегією суддів відхиляються.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення суду прийнято відповідно до вимог процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/10534/23 задоволенню не підлягає. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/10534/23 слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/10534/23 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/10534/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/10534/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено та підписано 19.04.2024.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко