18 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18715/23 пров. № А/857/22394/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/18715/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Брильовським Р.М. в м. Львові Львівської області 23.10.2023 року в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ, відповідач) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача області від 16.06.2023 року № 134550001626 про перерахунок пенсії в частині призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати ГУ ПФУ рахувати робочий стаж ОСОБА_1 на посаді судді 21 рік 11 місяців 24 дні, який включає в себе половину строку навчання за денною формою навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського за період 1.09.1978 року по 01.07.1982 рік - 1 рік 11 місяців, що становить 54 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 16.06.2023 № 134550001626 про перерахунок пенсії в частині призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язано ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 з 1.06.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 52 відсотки суддівської винагороди з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що нормативними актами, які діяли на час призначення позивачки на посаду судді або на час виникнення права у позивачки на призначення щомісячного довічного грошового утримання, не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання. Цей перелік є вичерпним.
Позивач не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 зараховано до штату Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області за наказом голови суду від 29.05.2006 № 246 відповідно до Указу Президента України від 06.05.2006 № 350/2006 про призначення суддею Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України від 17.03.2011 № 3151-У1 позивача обрано суддею Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області безстроково. Указом Президента України «Про переведення суддів» від 07.03.2015 № 203/2015 переведено на посаду судді Залізничного районного суду м. Львова безстроково.
Згідно з наказом голови Залізничного районного суду м. Львова від 07.05.2015 року № 33-К «Про призначення на посаду судді ОСОБА_1 » позивач вважається такою, що переведена на роботу на посаду судді Залізничного районного суду м. Львова, приступила до виконання обов'язків з 8 травня 2015 року та зарахована до облікового складу суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 30 травня 2023 року № 570/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Залізничного районного суду м. Львова. Зі штату Залізничного районного суду м. Львова позивача було відраховано 31 травня 2023 року згідно з наказом № 66/К.
При звільненні у відставку Вища рада правосуддя врахувала загальний стаж позивача, який дає право на відставку, а саме 21 рік 11 місяців 24 дні, з яких 17 років 24 дні - робота на посаді судді, 3 роки - стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), наявність якого відповідно до вимог закону надавала право для призначення на посуду судді, 1 рік 11 місяців - половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою.
Згідно з рішенням відповідача від 16.06.2023 року № 134550001626 переведено з пенсії за віком на довічне грошове утримання судді у відставці, яке призначене на рівні 50% грошового утримання судді, що працює на відповідній посаді.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статус судді у відставці регулюється нормами Закону України від 02.06.2016 № 1402 «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з частиною першою статтею 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання, як зазначено у частині третій статті 142 Закону № 1402-VIII, виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Таким чином, для того аби визначити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідним є з'ясування його стажу роботи.
До стажу ж роботи на посаді судді, у розумінні приписів статті 137 Закону 1 402-VІІІ, зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
При цьому, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
У контексті зазначених позивачем підстав позову, зокрема, стосовно неврахування відповідачем до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі № 592/2737/17, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17 та від 29.04.2020 у справі № 426/12415/16-а.
У вищевказаних постановах Верховного Суду зазначено, що положеннями Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» були внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, пункт 34 «Прикінцевих та перехідних положень» доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Зазначена норма пов'язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею, на чому також акцентовано увагу у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17.
За правилами частини першої статті 120 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - також Закон № 2456-VI) у редакції, чинній на час призначення та обрання безстроково позивача на посаду судді, було передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно з вимогами статті 135 цього ж Закону до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 розділу «Перехідні положення» Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Згідно з статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинного на день призначення позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, цих періодів і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Апеляційний суд відзначає й те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Зазначена правова позиція неодноразова застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.11.2018 справі № 243/4794/17, від 11.12.2018 у справі № 522/5168/17 та від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем при здійсненні обрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправно не зараховано до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, що вплинуло на правильність визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відсотках суддівської винагороди позивача (50% замість 52%).
За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії та рішення відповідача щодо обрахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 50% його суддівської винагороди без урахування стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, - половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу є протиправними.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, апеляційний суд виходить з такого, що аргументи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/18715/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар