16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 461/777/24 пров. № А/857/6677/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в електронній формі, апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 лютого 2024 року, ухвалене суддею Стрельбицьким В.В. у м. Львові, у справі № 461/777/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови,-
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд скасувати постанову від 03 квітня 2023 року серії РАП № 1166397950 про накладення адміністративного стягнення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
28 лютого 2024 року Галицький районний суд міста Львова прийняв рішення, яким позов задовольнив.
Скасував постанову від 03 квітня 2023 року серії РАП № 1166397950, до повідомлення серії ЛВ № 00312447 від 19 лютого 2023 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а тому зробив помилковий висновок про задоволення позову.
Таку позицію відповідач пояснює тим, що належним чином зафіксував порушення позивачкою правил стоянки.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 03 квітня 2023 року відповідач прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 1166397950 до повідомлення серії ЛВ № 00312447 від 19 лютого 2023 року, згідно із якою відповідач притягнув позивачку до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та наклав на позивачку адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 гривень.
У постанові відповідач зафіксував, що 19 лютого 2023 року о 10 год 48 хв водій транспортного засобу Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачці, здійснив стоянку за адресою:, вул. С. Людкевича, 1, у місті Львові, чим створив перешкоди для руху пішоходів, в районі будинку 1, та порушив вимоги підпункту «д» пункту 15.10 розділу 15 ПДР України.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до пункту 15.10 «д» Правил дорожнього руху, стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП наступає за порушення правил стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження того факту, що транспортний засіб Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачці, припаркований на тротуарі таким чином, що створює перешкоди для руху пішоходів, відповідач надав матеріали фотофіксації місця стоянки транспортного засобу.
Оглянувши та проаналізувавши ці докази, апеляційний суд встановив те, що транспортний засіб Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачці, розташований на тротуарі таким чином, що створює перешкоди для руху пішоходів і порушує правила стоянки пункту 15.10 «д» Правил дорожнього руху.
Водночас, апеляційний суд встановив, що, відповідно до статті 14-2 КУПАП, адміністративну відповідальність за порушення правил стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Статтею 279-3 КУПАП передбачено, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Апеляційний суд встановив, що 19 лютого 2023 року (день вчинення правопорушення) ОСОБА_1 не перебувала на території України.
Згідно із довіреністю № 7018, що посвідчена 23.10.2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Думою Г.М. та видана на 5 років, позивачка надала право керування транспортним засобом Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожен з яких може діяти самостійно.
У вересні ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою у якій вказав, що він 19.02.2023 року керував транспортним засобом Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 , визнає, що вчинив порушення правил паркування, наведене у повідомленні серії ЛВ № 00312447 від 19 лютого 2023 року, протягом 10 днів з дня вчинення правопорушення сплатив 50 відсотків штрафу.
Листом № 3701-вих-112954 від 14.09.2023 відповідач повідомив ОСОБА_3 , що підтверджує оплату штрафу у розмірі 50 відсотків протягом 10 днів з моменту вчинення правопорушення, а тому постанова вважаються виконаною. Однак, ОСОБА_3 відмовлено у поновленні строків подачі заяви про заміну відповідальної особи.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Із доказів, які є в справі видно, що 19 лютого 2023 року о 10 год 48 хв позивачка не здійснювала стоянку на транспортному засобіMegane д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: вул. С. Людкевича 1, Львів, тобто позивачка не порушила вимоги підпункту «д» пункту 15.10 розділу 15 ПДР України, оскільки, позивачка в цей час перебувала за кордоном, а транспортний засіб був переданий у користування ОСОБА_3 , який визнав факт вчинення адміністративного правопорушення.
Наведене свідчить про те, що відповідач не довів наявність у діях позивачки складу правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, а саме стоянки транспортного засобу на тротуарі, таким чином, що створює перешкоди для руху пішоходів і порушує правила стоянки пункту 15.10 «д» Правил дорожнього руху.
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Зважаючи на те, що відповідач не довів факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 1166397950 від 03 квітня 2023 року необхідно скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційних скарг безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 лютого 2024 року в справі № 461/777/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст постанови складений 16.04.2024 року