18 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/16019/23 пров. № А/857/24872/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 380/16019/23 (головуючий суддя Костецький Н. В., м. Львів, повний текст судового рішення складено 06.11.2023) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
13 липня 2023 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 23 червня 2023 року № 134550013344 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, із урахуванням довідок від 16.06.2023 № 2603-вих-574 та від 16.06.2023 №2603-вих-582 про складові заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії державного службовця з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 20 червня 2023 року.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що у зв'язку із досягненням пенсійного віку позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення». 20.06.2023 року позивач звернувся до органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу», як державному службовцю, який на день набуття чинності даного закону має стаж державної служби понад 20 років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області №134550013344 від 23.06.2023 року позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця у зв'язку із відсутністю стажу державної служби, передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889. У вказаному рішенні про відмову у призначенні пенсії державного службовця зазначено, що посади, на яких позивач працював з 27.12.1995, не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, а на посадових осіб органів місцевого самоврядування, яким присвоєно ранги посадових осіб органів місцевого самоврядування, дія Закону № 889 не поширюється. Позивач вважає, що має право на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058 на пенсію державного службовця відповідно до Закону №3723, з урахуванням п.п.10,12 Прикінцевих положень Закону №889, оскільки з 27.12.1995 по 12.05.2022 працював на посадах в органі місцевого самоврядування.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області №134550013344 від 23.06.2023 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком (переведенні позивача на інший вид пенсійного забезпечення) відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ з 20 червня 2023 року (з дати подання заяви про переведення на інший вид пенсії), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, врахувавши при обчисленні розміру пенсії вимоги статті 37 Закону №3723-ХІІ та використавши додані до заяви відомості про заробітну плату на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця довідок від 16.06.2023 № 2603-вих-574 та від 16.06.2023 № 2603-вих-582. Cтягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області 1073,60 грн. сплаченого судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.06.2023 та з урахуванням долучених ним документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, за принципом екстериторіальності, прийняло рішення № 134550013344 від 23.06.2023 про відмову в перерахунку пенсії позивача шляхом переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки у заявника відсутній необхідний стаж роботі на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України (стаж роботи позивача - 5 років 01 місяць). Звертає увагу, що відповідно до п. 11 ч. 3 ст.3 Закону №889 - дія цього Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування не можуть бути зараховані до стажу державної служби. Оскільки стаж позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 становить 5 років 01 місяць, підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відсутні.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 28.04.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
20.06.2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу», як державному службовцю, який на день набуття чинності даного закону має стаж державної служби понад 20 років.
Зазначена заява за принципом екстериторіальності розгляду заяв і звернень, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 23.06.2023 року №134550013344 відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.
Відповідно до вказаного рішення, стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становить 5 років 1 місяць. Рішення мотивоване тим, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування не можуть бути зараховані до стажу державної служби.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пунктів 10 - 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років (незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі № 822/524/18 та постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року по справі № 560/2398/19, 1 грудня 2020 року по справі № 466/6057/17.
Отже, з аналізу вищенаведених норм статті 37 Закону №3723-ХІІ та пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII, для реалізації позивачем права на пенсію державного службовця необхідним є дотримання таких умов: 1) вік (для чоловіків 62 роки); 2) наявність необхідного стажу в тому числі і стажу не менше 10 років державної служби станом на 01.05.2016. або 3) наявність стажу не менше 20 років (незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі).
Відтак, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Правові висновки щодо застосування норм названого права, викладені Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17, від 01 квітня 2020 року у справі №607/9429/17.
З матеріалів справи слідує, що відповідачем не заперечуються обставини, щодо досягнення позивачем віку 62 років та наявності необхідного загального стажу.
Отож, спірним у даних правовідносинах є наявність у позивача спеціального стажу не менше 10 років державної служби станом на 01.05.2016 або наявність стажу не менше 20 років (незалежно від того, чи працював позивач станом на 01.05.2016 на державній службі).
Згідно ст. 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.2 Закону № 889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР установлено, що посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
В контексті вказаного, для вірного вирішення питання із правозастосування нормативно правових актів, які врегульовують спірні правовідносини, слід розрізняти поняття і правовий зміст визначень «посада державного службовця», «державний службовець», «робота на посаді державних службовців», «страховий стаж», «необхідний стаж державної служби», визначений Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» та поняття «посадова особа місцевого самоврядування», «робота на посаді в органах місцевого самоврядування» і «стаж служби в органах місцевого самоврядування», визначені в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Як зазначено у Законі «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 року його дія поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування згідно із Законом №2493-III.
Відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII.
Відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (далі - Порядок №283) (чинним до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Пунктом 2 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), в тому числі, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону від 07.06.2001 № 2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 607/9429/17 та від 22 травня 2020 року у справі № 263/9612/16-а.
Із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.04.1980 року встановлено, що у період з 27.12.1995 по 30.03.2001 позивач працював на посаді спеціаліста І категорії відділу для надання субсидій по відшкодуванню витрат на оплату житлово-комунальних послуг Шевченківської районної адміністрації м. Львова; з 02.04.2001 по 03.01.2007 - на посаді начальника підвідділу автоматизованої обробки інформації відділу праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації; з 04.01.2007 по 09.06.2009 - на посаді завідувача сектора автоматизованої обробки інформації Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, з 10.06.2009 по 05.10.2015 - на посаді головного спеціаліста сектору призначення всіх видів допомог Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, з 06.10.2015 по 01.01.2017 - на посаді завідувача сектору призначення всіх видів допомог Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, а з 02.01.2017 по 12.05.2022 - на посаді завідувача сектора призначення субсидій цього ж відділу.
Отже, посади у Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради, а також посади у Шевченківському та Залізничному відділах соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, які позивач обіймав у період з 27.12.1995 по 12.05.2022, включені до переліку посад, робота на яких зараховується при обчисленні стажу державної служби.
З наведеного слідує, що період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування протиправно не врахований до стажу його роботи на посадах державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 01.04.2020, справа № 607/9429/17.
Таким чином, стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ - 01.05.2016, становив більше 10 років, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Виходячи з наведеного, судом першої інстанції вірно задоволено позовні вимоги, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області №134550013344 від 23.06.2023 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком, зобов'язано перевести позивача з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ з 20 червня 2023 року (з дати подання заяви про переведення на інший вид пенсії), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 380/16019/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук