Справа № 240/31149/23
Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
19 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у вигляді не здійснення перерахунку та виплатити належного грошового забезпечення (основні, додаткові види, щомісячні, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію) за період проходження військової служби з 06.05.2022 по 21.09.2023 включно, з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 " Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928 -ІХ в розмірі - 2481,00 грн та Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710- ІХ в розмірі - 2684,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату належного грошового забезпечення (основні, додаткові види, щомісячні, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію) за період проходження військової служби з 06.05.2022 по 21.09.2023 включно, з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 " Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928 -ІХ в розмірі - 2481,00 грн та Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710- ІХ в розмірі - 2684,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням висновків викладених в постанові Верховного Суду від 06.02.2023 у справі № 160/2775/22.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надіслання до суду:
- копії звернення позивача до військової частини НОМЕР_1 з вимогою про перерахунок та виплату грошового забезпечення (основні, додаткові види, щомісячні, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію) за період проходження військової служби з 06.05.2022 по 21.09.2023 включно, з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 " Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928 -ІХ в розмірі - 2481,00 грн та Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710- ІХ в розмірі - 2684,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт разом із відповіддю відповідача на таке звернення по 2 примірники кожного документа.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 позовна заява ОСОБА_1 з підстав, встановлених п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, повернута позивачу.
Судове рішення вмотивовано тим, що станом на 01.02.2024 позивачем недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 02.11.2023, усунуто не було. Заява про продовження процесуального строку до суду не надходила.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач просить його скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст.320 КАС України слід скасувати, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Загальною декларацією прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст.8).
Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією й законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи § 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, мета яких - не пустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим не має бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (п.59 рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 року у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France»).
За положеннями п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України).
З аналізу наведених норм вбачається, що підстави для залишення позовної заяви без руху встановлені саме статтею 160, 161 КАС України, перелік яких є вичерпним. Також, ухвала про залишення апеляційної скарги без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб, визначений судом, тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач не виконав ухвалу суду від 02.11.2023 про зобов'язання надати суду копію звернення позивача до військової частини НОМЕР_1 з вимогою про перерахунок та виплату грошового забезпечення (основні, додаткові види, щомісячні, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію) за період проходження військової служби з 06.05.2022 по 21.09.2023 включно, з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 " Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928 -ІХ в розмірі - 2481,00 грн та Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710- ІХ в розмірі - 2684,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт разом із відповіддю відповідача на таке звернення по 2 примірники кожного документа.
Проте такий висновок суду про повернення позовної заяви з підстав ненадання позивачем означених доказів не відповідає вимогам ч. 4 ст. 9, ч. 4 ст. 77 КАС України, оскільки суд не з'ясував можливості зібрання доказів з власної ініціативи. Окрім того, колегія суддів зауважує, що у супереч положень ст. 90 та ст. 210 КАС України судом на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі надана оцінка інформації, що може міститися в грошовому атестаті позивача та довідці військової частини НОМЕР_1 щодо грошового забезпечення позивача, які надані останнім до суду у якості доказів обґрунтованості вимог його позову.
Усупереч вимогам наведених норм процесуального права, суд першої інстанції не вирішив спір по суті, безпідставно повернув позовну заяву ОСОБА_1 .
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.