Справа № 580/10207/21 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР
18 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Матвєєвої С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" про застосування заходів реагування,
У листопаді 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області звернулось до суду з позовом, в якому просило зупинити експлуатацію будівлі виробничого будинку (адміністративно-побутовий корпус) та будівлі виробничого будинку (склад мінеральних добрив) Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" за адресою: 80643, Львівська обл., Бородівський р-н, с. Смільно, - до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення, окрім виконання робіт, пов'язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" у вигляді повної заборони експлуатації складу мінеральних добрив за адресою: 80643, Львівська обл., Бородівський р-н, с. Смільно шляхом знеструмлення електроживлення, закриття всіх входів (із накладенням печаток) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, встановлених в акті від 30.08.2023 № 7, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, погоджуючись з доводами позивача про порушення відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки щодо не обладнання приміщення будівлі складу внутрішнім протипожежним водопроводом, не врахував те, що положення п. 1.1. розд. 1 ДБН В.2.5.-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація», які встановлюють вимоги до проектування та будівництва систем внутрішнього водопостачання та каналізації, зокрема, при реконструкції, не поширюються на об'єкт відповідача оскільки на цьому об'єкті реконструкція не здійснювалась.
Крім того, апелянт зазначає, що експертний звіт від 26.12.2013 № 14-3803, на який посилається позивач, погоджено з відповідальним експертом у частині дотримання вимог пожежної та техногенної безпеки.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував те, що у підрозділі наявний пересувний пост пожежогасіння, який може застосовуватись у будь-якому місці території підрозділу та повністю забезпечує необхідні обсяги подачі води.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" про застосування заходів реагування.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Позивач в обґрунтування своїх доводів, зокрема, зазначає, що отриманий відповідачем експертний звіт від 26.12.2013 № 14-3803 «Реконструкція комплексу будівель…» стосується, у тому числі складу, на якому здійснена реконструкція, тому, враховуючи, що реконструкція будівель відповідача відбулась після набрання чинності ДБН В.2.5.-64:2012, то доводи апелянта про непоширення на нього цих ДБН є безпідставними.
Після надходження матеріалів справи 18 березня 2024 року, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 квітня 2024 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Личаківському районному суду м. Львова забезпечити проведення відеоконференції в суді.
У судовому засіданні, яке відбулось 10 квітня 2024 року, розглянуто клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та вирішено відкласти розгляд справи на 18 квітня 2024 року.
Згідно з актом від 18.04.2024 Шостого апеляційного адміністративного суду про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв'язку, призначена у справі відеоконференція, проведення якої доручено Личаківському районному суду м. Львова не відбулась.
Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 31.08.2021 ГУ ДСНС України у Львівській області проведено планову перевірку ПрАТ "Украгро НПК" щодо дотримання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.
За результатами перевірки складено акт від 31.08.2021 №18, в якому встановлено порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а саме: у кількості 34 порушення, негативними наслідками яких є аварія та пожежа.
З метою усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, виявлених під час зазначеної вище планової перевірки видано припис.
У зв'язку з невиконанням відповідачем вказаного припису у встановлений строк, позивач звернувся з даним позовом до суду.
30.08.2023 ГУ ДСНС України у Львівській області проведено позапланову перевірку ПрАТ "Украгро НПК" щодо дотримання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено акт №7 в якому встановлено порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а саме:
-приміщення будівлі складу не обладнано внутрішнім протипожежним водопроводом згідно ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація»;
-будівля складу не обладнана системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Сисиеми протипожежного захисту» (системи пожежогасіння: дообладнати системою пожежної сигналізації та системою оповіщення про пожежу частини приміщень будівлі складу);
-допускається під час експлуатації об'єкта зниження класу вогнестійкості елементів заповнення прорізів (RЕI 150) у протипожежних перешкодах (знижено клас вогнестійкості стін, що розділяють будівлю складу);
-не підтримується у постійній готовності штучна водойма №3 (наповнити водою пожежну водойму за будівлею складу, біля місця розташування КАС);
-провадження господарської діяльності об'єкту здійснюється без декларації відповідності матеріально - технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що оскільки порушення щодо не обладнання внутрішнім протипожежним водопроводом приміщення будівлі складу відповідачем не усунуто, що свідчать про наявність реальної загрози життю та здоров'ю людей, то наявні обґрунтовані підстави для застосування до відповідача заходів реагування у вигляді повної заборони експлуатації складу мінеральних добрив.
Щодо інших порушень, які встановлені позивачем під час повторної перевірки, суд дійшов висновку про відсутність порушень законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про зупинення експлуатації будівлі виробничого будинку (адміністративно-побутовий корпус) задоволенню не підлягають, адже позивачем не надано доказів щодо виявлених порушень під час його експлуатації норм пожежної безпеки, які можуть спричинити загрозу життю та здоров'ю людей.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" у вигляді повної заборони експлуатації складу мінеральних добрив за адресою: 80643, Львівська обл., Бородівський р-н, с. Смільно, з підстав неусунення відповідачем порушення в частині не обладнання внутрішнім протипожежним водопроводом приміщення будівлі складу.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами (частина четверта статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).
Згідно з частиною п'ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
Відновлення надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Частиною сьомою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює та визначає Кодекс цивільного захисту України (у подальшому - Кодекс).
Згідно зі статті 67 Кодексу до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 68 Кодексу).
Стаття 70 Кодексу передбачає підстави для зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів передбачені ст. 70 Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 70 Кодексу підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.
Відповідно до частини 2 статті 70 Кодексу повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням відповідного органу державного нагляду (контролю). Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері, зокрема, у сферах техногенної та пожежної безпеки, і ці порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей. При цьому передумовою прийняття такого рішення є встановлення факту (фактів) виконання робіт (надання послуг) суб'єктами господарювання та порушень вимог законодавства під час їх виконання.
Заборона виконання робіт та експлуатації певного об'єкту є крайнім заходом впливу і повинна застосовуватися у виключних випадках, коли виявлені порушення дійсно становлять реальну загрозу життю і здоров'ю людей, а усунення цих порушень вимагає вжиття саме таких заходів реагування.
За визначенням статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Згідно з положеннями статей 2, 3 Закону України «Про охорону праці» дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах указував, що поняття «загрози життю та здоров'ю» є оціночним. Однак це не спростовує необхідність дослідження судом доказів, якими обґрунтовується їх наявність та зважаючи, що такі спори розглядаються за позовними заявами суб'єктів владних повноважень, суди не повинні обмежуватися тільки даними актів перевірок. Достовірність інформації про зафіксовані в них порушення має бути перевірена судами шляхом зібрання відповідних доказів, а застосування судом обраного заходу реагування обґрунтовуватися з дотриманням всіх принципів адміністративного судочинства (зокрема, постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №815/6365/17, від 19.01.2021 у справі № 640/5571/20 та інш.).
Тож під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб'єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб'єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров'ю людей (частина п'ята статті 4 Закону №877-V), у зв'язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.
Верховний Суд зауважував, що у разі якщо правовідносини між суб'єктом господарювання та органом державного нагляду, стали спірними та перейшли в площину судового спору, то акт перевірки цього органу, що складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, оцінку якому дає виключно суд поряд з іншими доказами. В протилежному випадку (якщо би виключно акт органу нагляду свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог законів у відповідній сфері, правил безпеки тощо) функція суду була би нівельована, оскільки останній не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт відповідного органу нагляду своїм рішенням (п.п. 64-65 постанови Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 580/32/19).
Вказані висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 420/17638/21.
З матеріалів справи вбачається, що як станом на момент прийняття судом першої інстанції рішення, так і на час розгляду цієї справи в апеляційному порядку відповідач не усунув порушення обладнання внутрішнім протипожежним водопроводом згідно ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація» - приміщення будівлі складу, зазначене в акті перевірки, у тому числі, від 31 серпня 2023 року №7.
Розділ І пункт 4 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства
внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417, (далі - ППБУ) визначає, що пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.
Розділом II пункт 22 ППБУ визначено, що під час експлуатації об'єктів забороняється знижувати рівень пожежної безпеки, встановлений законодавством, яке було чинним на момент початку використання об'єкта.
Згідно з частиною 1 Державних будівельних норм України В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація» «Проектування» (розділ 1 п.1.1 ДБН В.2.5.-64:2012 норми встановлюють вимоги до проектування та будівництва систем внутрішнього холодного та гарячого водопостачання, каналізації і водостоків при новому будівництві, реконструкції, капітальному ремонті, технічному переоснащенні та реставрації будинків, будівель, споруд різного призначення.
Пунктом 8.1 ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація» визначено, що для житлових, громадських, багатофункціональних будівель, а також адміністративно-побутових будівель виробничих підприємств необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водопроводу, кількість струменів та мінімальну витрату води одним струменем на пожежогасіння треба визначати відповідно до таблиці 3, а для виробничих і складських будівель - відповідно до таблиці 4. Необхідність улаштування систем автоматичного пожежогасіння треба приймати згідно з чинними нормами та правилами. При розрахунку витрат води на внутрішнє пожежогасіння необхідно враховувати одночасну дію пожежних кран-комплектів, спринклерних (дренчерних) установок, а також дренчерних завіс.
Отже, виходячи з вказаних норм чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки в частині неусунення згаданого порушення є обґрунтованими.
У зв'язку з тим, що порушення не усунуто відповідачем і свідчать про наявність реальної загрози життю та здоров'ю людей, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для застосування до відповідача заходів реагування.
При цьому, застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.
Крім того, застосований захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки. Цей захід не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Щодо посилання апелянта на те, що положення ДБН В.2.5-64:2012 не поширюються на будівлю складу, оскільки реконструкція складу не здійснювалась, колегія суддів зазначає, що отриманий наявний в матеріалах справи експертний звіт від 26.12.2013 № 14-3803 «Реконструкція комплексу будівель…» стосується будівлі складу, на якому здійснена реконструкція, тому, враховуючи, що реконструкція будівлі складу відповідача відбулась, у тому числі після набрання чинності ДБН В.2.5.-64:2012, то доводи апелянта про непоширення на нього цих ДБН є безпідставними.
Що стосується доводів апелянта про те, що виявлені порушення не створюють загрозу життю та здоров'ю людей, то колегія суддів вважає, їх безпідставними, оскільки навіть одне з порушень, яке створює загрозу життя та здоров'ю людей є достатнім для застосування до підконтрольного суб'єкта заходів реагування у виді зупинення його роботи.
Доводи відповідача про те, що ним частково усунуто виявлені позивачем у ході перевірки порушення, колегія суддів відхиляє, оскільки, як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, повного усунення всіх виявлених порушень відповідачем не здійснено порушення, що залишилось, є небезпечним для життя і здоров'я людей.
Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма