Справа № 320/10445/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
18 квітня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання незаконними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_2 із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання незаконними дій Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо нарахування ОСОБА_3 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, промислові будівлі та складські приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача по нарахуванню податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є протиправними. Вказав, що він є власником промислової будівлі та складських приміщень, які перебувають по АДРЕСА_1 . Зауважив, що будівлі виробничого та невиробничого призначення, інженерні споруди різного функціонального призначення є об'єктами класифікації в Державному класифікаторі 018-2000, відтак будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують ДК 018-2000, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказав, що згідно підпункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, а тому підставою для звільнення платника податків від обов'язків щодо нарахування та слати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, з виходом за межі позовних вимог адміністративний позов задоволено.
Визнано незаконними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо нарахування ОСОБА_3 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, промислові будівлі та складські приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.03.2021 №0840725-2410-1014, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2011р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ "Завод Гумовотехнічних виробів "Еласт» (Позичальник) був укладений Договір про надання банківських послуг № CR 11-096/28-2 від 24.05.2011р. Відповідно до умов вказаного Договору Банк надав кредит Позичальнику, а Позичальник зобов'язувався належним чином виконувати умови укладеного кредитного договору.
На забезпечення обов'язків по кредитному договору між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладений іпотечний договір № PL 11-151/28-2 зі всіма змінами, додатками та доповненнями до нього, посвідченим 24 травня 2011 року Рвач Ж.В.. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 1907. Предметом вказаного Іпотечного договору було нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Наливайківка, вул. Комсомольська, 29А, в тому числі і земельна ділянка загальним розміром 2,3079 га, кадастровий номер 3222785201:01:007:0005.
Рішенням Оболонського районного суду від 26.04.2012 року, справа №2-2503/12 було задоволено позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Гумовотехнічних виробів «Еласт» про стягнення заборгованості в розмірі 10 505 184,42 грн. 42 коп.
Права кредитора за Договором про надання банківських послуг № CR 11-096/28-2 від 24.05.2011р., що укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ "Завод Гумовотехнічних виробів «Еласт» були відступлені на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» відповідно до умов Договору про відступлення прав вимог №27/05/16-1.
В 2016 році права кредитора за Договором про надання банківських послуг № CR 11- 096/28-2 від 24.05.2011р., що укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ "Завод Гумовотехнічних виробів «Еласт» були відступлені на користь громадянина Туреччини ОСОБА_1 , відповідно до умов Договору про відступлення прав вимог №27/05/16-2.
Відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор передає у повному обсязі, а новий кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить первісному кредитору за Договором про надання банківських послуг в розмірі 10 000 000,00 грн кредитної заборгованості та 742 131 грн 52 коп простроченої заборгованості за відсотками.
Також, 13.05.2016р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» був укладений Договір про відступлення прав вимог за Іпотечним договором № PL 11-151/28-2 зі всіма змінами, додатками та доповненнями до нього, посвідченим 24 травня 2011 року Рвач Ж.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 1907.
Окрім того, 13.05.2016р. між ТОВ «ФК «Фактор Плюс» та ОСОБА_5 був укладений Договір про відступлення прав вимог за Іпотечним договором № PL 11-151/28-2 зі всіма змінами, додатками та доповненнями до нього, посвідченим 24 травня 2011 року Рвач Ж.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 1907.
Таким чином, Бакич Тургай, внаслідок укладення зазначених вище договорів, набув прав кредитора замість ПАТ «ОТП Банк» за Договором про надання банківських послуг № CR 11- 096/28-2 від 24.05.2011р., таза Іпотечним договором № PL 11-151/28-2 зі всіма змінами, додатками та доповненнями до нього, посвідченим 24 травня 201 1 року Рвач Ж.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 1907, предметом якого є нерухоме майно та земельна ділянка, що знаходиться за адресою Київська обл., Макарівський район. с.Наливайківка. вул. Комсомольська. 29А.
Згідно з довідкою з державного реєстру нерухомості, дане майно є об'єктом промисловості, цільове призначення якого не змінювалось.
Згодом, відповідач 23.03.2021 виніс податкове повідомлення-рішення №0840725-2410-1014 на суму 156817,77 грн по податку на нерухоме майно відмінене від земельної ділянки.
Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що вказані об'єкти нерухомого майна позивача не є об'єктами оподаткування згідно підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Згідно з п.п.265.1.1 п.265.1 ст. 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п.14.1.129 п.14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості, серед іншого, виділяють будівлі промислові та склади (абзац «ґ» цього підпункту).
Відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідності до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (надалі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», С «Переробна промисловість», О «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та Р «Будівництво».
Тобто, в цілях застосування норм пп. 266.2.2 Податкового кодексу України промисловими вважаються підприємства, які відповідно до ДК 009:2010 належать до вищезазначених секцій.
Термін «промислове підприємство» охоплює всі підприємства, які належать до таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв'язку (ст. 1 Конвенції про допомогу у випадках виробничого травматизму від 08.07.1964 № 121).
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким: споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.
Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до Державного Класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: Код 125 - Будівлі промислові та склади клас Будівлі промислові; цей клас включає: - криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням; 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості, 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії, 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості, 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, 1251.7 Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що перелік будівель промисловості не є вичерпним.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єктів нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Також, у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 об'єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно із ч.2 ст. 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором законом.
Таким чином, в розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, промислові будівлі та складські приміщення промислових підприємств.
Вищевикладені обставини, а також положення пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, ст. 51 Цивільного кодексу України, ст. 62 Господарського кодексу України свідчать про те, що будівля, яка належить на праві власності позивачеві є будівлею промисловості, а тому згідно з пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки.
Вказано підтверджується довідкою з державного реєстру нерухомості, де вказано, що дане майно є об'єктом промисловості, цільове призначення якого не змінювалось
Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 822/2624/16.
Водночас, застосування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення, дозволяє дійти до висновків, що обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» пп. 266.2.2 п. 266,2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Відтак, функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості, є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду, що узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність правових підстав для визначення контролюючим органом сум податкових зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковим повідомленням-рішенням №0840725-2410-1014, оскільки вказаний вище об'єкт нерухомого майна не є об'єктами оподаткування згідно підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів апелянта висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Текст постанови виготовлено 18 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма