Справа № 320/3420/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
18 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:
- визнати бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що виразилася у відмові закінчити виконавче провадження НОМЕР_1 протиправною;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження НОМЕР_1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначено, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Роз'яснено заявникові, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства Бородянським районним судом Київської області.
Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суд зазначив, що позивачем оспорюються дії органу державної виконавчої служби, пов'язані із примусовим виконанням рішення місцевого загального суду, ухваленого за правилами Цивільного процесуального кодексу, а тому дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить увалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема, апелянт зазначає, що предметом спору є дії (бездіяльність) відповідача в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, відкритого 15.11.2022 року на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, тому висновок суду першої інстанції, що спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства є безпідставним.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 та від 05.04.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб'єктний склад сторін, предмет спору і характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Судова колегія звертає увагу, що предметом спору у цій справі є вимоги про визнання бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у відмові закінчити виконавче провадження НОМЕР_1 та зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження НОМЕР_1.
Як вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем 15.11.2022 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання, виведеної в окреме виконавче провадження на підставі постанови про стягнення виконавчого збору №46606616 від 08.09.2015 року.
Слід звернути увагу, що згідно приписів частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії, бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), в тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження, штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Переліченими нормами однозначно передбачено, що в порядку адміністративного судочинства розглядаються справи з приводу рішень, дій, бездіяльності державного виконавця, зокрема щодо виконання постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що виконавче провадження НОМЕР_1 відкрито на підставі виконавчого листа №360/1360/13-ц/2/360/639/13, виданого 04.03.2014 року Бородянським районним судом Київської області.
Із матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.11.2022 року НОМЕР_1 на підставі постанови про стягнення виконавчого збору.
Оскільки державним виконавцем одночасно винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, а тому останні дві постанови можуть бути оскаржені виключно до адміністративного суду.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, що спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства є помилковим.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо відкриття провадження в цій справі.
Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись статтями 312, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі №320/3420/24 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді М.І. Кобаль
Л.О. Костюк