Справа № 759/16831/23 Суддя (судді) першої інстанції: Журибеда О.М.
17 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Черпака Ю.К.,
при секретарі судового засідання Верес П.О., за участю представника відповідача - Кошевського В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іноземцева Олексія Володимировича , який представляє інтереси ОСОБА_2 , на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року про залишення без розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,
04 вересня 2023 року в Святошинський районний суд міста Києва звернувся адвокат Іноземцев О.В. в інтересах ОСОБА_2 з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про:
- визнання протиправними та скасування постанов в кількості 177 шт. по справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автономному режимі, які винесені 17 - 19, 24 - 25 липня 2023 року про накладання адміністративних стягнень;
- закриття справ про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з несплатою позивачем судового збору та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року у справі відкрито провадження.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Представником відповідача в судовому засіданні Святошинського районного суду міста Києва заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропущенням строку на оскарження спірних постанов. В судовому засіданні Іноземцев О.В. , - представник позивача, заперечував проти задоволення клопотання представника Державної служби України з безпеки на транспорті.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення - залишено без розгляду. Суд першої інстанції виходив з того, що останнім днем строку звернення з цим позовом про оскарження постанов, які отримані позивачем 27 та 28 липня 2023 року було 07 серпня 2023 року. Позов у цій справі позивачем подано 04 вересня 2023 року, тобто з пропуском регламентованого законодавством десятиденного строку на судове оскарження.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 30 січня 2024 року, позивач (надалі - апелянт) звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати зазначену ухвалу Святошинського районного суду міста Києва, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На думку апелянта судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що полягало в безпідставній відмові позивачу у доступі до правосуддя та залишенні позовної заяви без розгляду на підставі незаконної та невмотивованої ухвали. Представник позивача вважає, що встановлений чинним законодавством процесуальний строк у 10 днів на звернення до суду з відповідним позовом був пропущений позивачем з поважних причин, у зв'язку з намаганням позивача попередньо вирішити питання шляхом досудового врегулювання спору з Державною службою України з безпеки на транспорті. Вважає, що процесуальний строк міг бути поновлений судом шляхом надання позивачу строку (залишення позовної заяви без руху) для подання доказів на підтвердження поважності пропуску такого строку і тільки після цього вирішувати питання про залишення позову без розгляду.
Ні позивач, ні його представник у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи.
У судовому засіданні представник відповідача заперечує проти апеляційної скарги у повному обсязі, з підстав зазначених у письмову відзиві на апеляційну скаргу, а саме: стаття 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення надає альтернативу у зверненні до суду чи вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи) та не встановлює послідовності звернення спочатку до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи), а потім до суду, в зв'язку з чим вважає, що зазначені позивачем обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з позовом. Представник відповідача звертає увагу, що позивач відразу після отримання копій оскаржуваних постанов не був позбавлений можливості звернутися до Державної служби України з безпеки на транспорті та одночасно звернутись до суду із відповідним позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою вказаної статті визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Згідно частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно зі статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частинами першою, другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку.
Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Отже, строк може бути пропущений виключно з поважних причин.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для звернення до суду із даним позовом є незгода позивача з постановами по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі 17 - 19, 24 - 25 липня 2023 року про накладення адміністративних стягнень на ОСОБА_2 .
Про порушення свого права ОСОБА_2 дізнався 28 липня 2023 року, отримавши постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, про що зазначено позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду (а.с. 71 - 114 том Х).
Адміністративний позов подано позивачем до суду першої інстанції 04 вересня 2023 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Обставиною, на яку позивач посилається, як на підставу для поновлення йому пропущеного строку, є те, що ОСОБА_2 скористався процедурою досудового врегулювання спору, а саме звернутись зі скаргою 17 серпня 2023 року на спірні рішення до голови Державної служби України з безпеки на транспорті (абз. 10 а.с. 41 том І).
В апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що скарга надіслана до Державної служби України з безпеки на транспорті 07 серпня 2023 року.
В контексті спірних правовідносин ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до положення пункту 3 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що законом передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що звернення позивача до вищестоящого органу зі скаргою не є визначеним досудовим порядком вирішення спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком з дня вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 697/1044/22, від 05 жовтня 2023 року у справі № 750/8462/22 та відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, що також підтверджує відсутність підстав для встановлення тримісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом.
Аналогічна правова позиція знаходить своє відображення у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2022 року у справі №750/10714/21, від 16 лютого 2023 року у справі №697/1044/22, від 05 жовтня 2023 року у справі №750/8462/22 та, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
З огляду на предмет спору у даному провадженні та зважаючи на дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом - 04 вересня 2023 року, тобто, з пропуском визначеного частиною другою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденного строку для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення на підставі вимог частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо твердження представника позивача, що судом першої інстанції не було залишено позовну заяву від 04 вересня 2023 року без руху для надання додаткових доказів на підтвердження поважності пропуску такого строку і лише після цього слід було вирішувати питання про залишення позову без розгляду, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду визнає безпідставними, оскільки представник позивача 26 січня 2024 року надавав додаткові пояснення і 30 січня 2024 року приймав безпосередню участь в судовому засіданні по даній справі, надаючи пояснення про причини пропуску строку звернення до суду першої інстанції з даним позовом, сподіваючись на його попереднє вирішення безпосередньо відповідачем - Державною службою України з безпеки на транспорті, до якого звернувся зі скаргою 07 серпня 2023 року. Ні позивач, ні його представник не були позбавлені права заявляти клопотання та подавати відповідні докази і користуватися іншими правами в повній мірі протягом понад трьох місяців з дня відкриття провадження по даній справі, яка відноситься до категорії термінових адміністративних справ.
Щодо інших тверджень апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 пункту 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ухвала Святошинського районного суду міста Києва ухвалена з додержанням норм права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги представника позивача висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 229, 243, 244, 250, 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Іноземцева Олексія Володимировича , який представляє інтереси ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року про залишення без розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328 - 331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: Т.Р. Вівдиченко
Ю.К. Черпак