Справа № 358/393/24 Суддя (судді) першої інстанції: Романенко К.С.
17 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Черпака Ю.К.,
при секретарі судового засідання Верес П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та його представника Ящука Леоніда Адамовича , на ухвалу судді Богуславського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року про відмову в поновленні строку звернення до адміністративного суду та повернення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Відділення поліції №2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
07 березня 2024 року в Богуславський районний суд Київської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ящук Л.А., до Головного управління Національної поліції в Київській області, Відділення поліції №2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області про:
- поновлення строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом;
- скасування постанови поліцейського СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції Філіпова Я. Ю. від 01 січня 2023 року серія ББА №550975 про накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- стягнення на його користь судових витрат з Головного управління Національної поліції в Київській області.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року відмовлено у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Відділення поліції №2 Обухівського районного управління поліції ГУНП у Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - повернуто без розгляду позивачу.
Повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до матеріалів позовної заяви додано копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №550975 від 01 січня 2023 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, з якої вбачається, що копію постанови було надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом 02 січня 2024 року. Однак, позивачем у позовній заяві на спростування зазначених відомостей нічого не зазначено.
Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, позивачем та його представником (надалі - апелянти) подано апеляційні скарги, які за змістом є ідентичними, про скасування ухвали судді Богуславського районного суду Київської області і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що у ОСОБА_1 право на звернення до адміністративного суду виникло 29 лютого 2024 року, коли він дізнався про наявність постанови поліцейського СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції Філіпова Я.Ю. від 01 січня 2023 року серія ББА №550975 про накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і якою допущено порушення його прав, свобод та інтересів.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої - третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
В силу приписів частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 289 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частиною другою статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції при вирішенні питання пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в не автоматичному режимі, повинен з'ясувати дату отримання цієї постанови, а не виходити з дати направлення даної постанови суб'єктом владних повноважень правопорушнику.
Аналогічна правова позиція щодо правозастосування викладена у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №953/2781/20, від 16 листопада 2023 року у справі №290/606/23 та відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що пропуск строку на оскарження постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено.
Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачений обов'язок суду встановлювати факт дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та у випадку його пропуску за відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення, або якщо наведені в такій заяві підстави визнаються судом неповажними - залишити позов без руху.
В даному випадку судом першої інстанції одразу повернуто позовну заяву позивачу ОСОБА_1 без залишення такої без руху, що є порушенням статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи, інспектор поліції СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області 01 січня 2023 року склав постанову серії ББА №550975 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 10), за змістом якої 01 січня 2023 року у місті Богуслав по вулиці Ярослава Шинкаренка, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «OPEL Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснив проїзд без повної зупинки, чим порушив вимоги підпункту 8.4 «б» Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 гривень.
Постанова надіслана рекомендованим листом №15 від 02 січня 2024 року (а.с. 10).
Колегія суддів звертає увагу, що в оспорюваній постанові не зазначено «трек-номером» рекомендованого листа, що не дає можливості суду відслідкувати дату отримання оспорюваної постанови позивачем, через веб сайт «Укрпошта».
З позовною заявою позивач звернувся до суду першої інстанції 07 березня 2024 року, що підтверджується штемпелем суду першої інстанції за вх. №1634/24. Також позивач ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом в якій зазначив, що оспорювана постанова відповідача складена без його участі, з її змістом його не ознайомлювали. Підпису позивача в постанові немає. З оспорюваною постановою серії ББА №550975 ОСОБА_1 ознайомився лише 29 лютого 2024 року після отримання листа Богуславського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Матеріали справи не спростовуються твердження позивача, що він не отримував оспорювану постанову в день її прийняття, а тому висновки суду першої інстанції про надіслання рекомендованим листом 02 січня 2024 року постанови на адресу ОСОБА_1 є належним доказом, що підтверджує пропуск строку на звернення до суду з даним позовом, на думку колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду є помилковими. Норми законодавства пов'язують право позивача на звернення до суду про оскарження відповідної постанови саме з датою отримання, а не з моменту надсилання.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вищезазначених норм статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України та статей 289, 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду мав з'ясувати саме дату отримання оскаржуваної постанови.
Аналогічна правова позиція щодо правозастосування викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №686/28291/19, від 16 листопада 2023 року у справі №290/606/23 та відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що судом першої інстанції здійснено поверхневий підхід до вирішення питання щодо своєчасності подання позивачем позовної заяви та зроблено передчасний висновок про те, що позивач не надав суду належні і допустимі докази щодо наявності поважних причин несвоєчасного звернення до суду з даним позовом.
З огляду на викладене, суд першої інстанції при поверненні позовної заяви ОСОБА_1 у справі допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до приписів статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Згідно з приписів статті 222 Кодексу України про адміністративне правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі про порушення Правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно пунктів 1 - 4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений Наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 31 жовтня 2016 року №1114 Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції). Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.
Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штамп (пункт 9 Положення про Департамент патрульної поліції від 06 листопада 2015 року № 73).
Пунктом 3 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративне правопорушення визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, яким передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення інспектори патрульної поліції та управління патрульної поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції.
Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме той орган, на який, зокрема положеннями статті 222 Кодексу України про адміністративне правопорушення покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення - Департамент патрульної поліції.
Використання у зазначеній вище нормі формулювань «від імені органів Національної поліції», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244 КУпАП», використаний у частині другій статті 255 Кодексу України про адміністративне правопорушення, вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Таким чином, Головне управління Національної поліції в Київській області, Відділення поліції №2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області є структурним / територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції, а отже не можуть бути відповідачами у даній адміністративній справі.
Колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, позивача та його представника, що позовні вимоги заявлено до неналежних осіб, які мають відповідати за даним позовом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а отже дана позовна заява підлягала залишенню без руху з наданням позивачу строку для визначення належного відповідача.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, апеляційні скарги позивача та його представника підлягають задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 229, 243, 244, 250, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та його представника Ящука Леоніда Адамовича - задовольнити.
Ухвалу судді Богуславського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року - скасувати, а справу направити до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: Т.Р. Вівдиченко
Ю.К. Черпак