П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13475/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року (суддя Хом'якова В.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 30.08.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
12 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління щодо не включення для перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заробітної плати за періоди роботи в АТ "ВАД" з 08.05.2007 по 09.01.2008, з 12.05.2008 по 22.08.2008, з 08.09.2008 по 06.09.2009, з 14.09.2009 по 11.04.2010, з 07.06.2010 по 24.04.2011, з 01.06.2011 по 20.01.2012, з 03.12.2012 по 20.04.2013, з 31.01,2014 по 23.03.2014, з 14.10.2014 по 14.10.2014, з 31.10.2015 по 31.12.2015, з 29.09.2016 по 30.09.2016, з 12.12.2016 по 31.12.2016, з 16.12.2017 по 31.12.2017, з 17.12.2019 по 31.12.2019, з 07.11.2020 по 22.06.2021, згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії №53 від 08.02.2022 та довідкою від 12.05.2021, виданих АТ "ВАД".
- зобов'язати Головне управління відповідно до чинного законодавства зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за періоди роботи в АТ "ВАД" з 08.05.2007 пo 22.06.2021 згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії №53 від 08.02.2022 та довідкою від 12.05.2021, виданих АТ "ВАД".
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
На думку апелянта суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про обчислення пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату, виданої на території РФ, оскільки до моменту отримання належної довідки від уповноваженого органу у Пенсійного фонду про сплату відповідних внесків не виникає обов'язку в обчисленні пенсії ОСОБА_1 .
Також апелянт зауважив, що з 01.01.2023 Російська Федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Для української сторони цей міжнародний договір припинив дію 19.06.2023 у відповідності до листа Міністерства закордонних справ від 29.12.2022 №72/14-612-108210, отож пенсії громадянам, які проживали/працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058, а врахування такої заробітної плати, згідно спірних довідок про заробітну плату не передбачено чинним законодавством.
Щодо стягнення судом з Головного управління судового збору апелянт зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.03.2022 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
12.05.2022 ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення №155950012974 про відмову в призначення пенсії за віком ОСОБА_1 (а.с. 24).
У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 27 років 10 місяців, до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1979 року по 30.06.1983 року оскільки військова служба перетинається з періодом навчання, періоди роботи в російській федерації з 08.05.2007 року по 09.01.2008 року, з 12.05.2008 року по 22.08.2008 року, з 08.09.2008 року по 06.09.2009 року, з 14.09.2009 року по 11.04.2010 року, з 07.06.2010 року по 24.04.2011 року, з 01.06.2011 року по 20.01.2012 року, з 03.12.2012 року по 20.04.2013 року, з 31.01.2014 року по 23.03.2014 року, з 14.10.2014 року по 14.10.2014 року, з 31.10.2015 року по 31.12.2015 року, з 29.09.2016 року по 30.09.2016 року, з 12.12.2016 року по 31.12.2016 року, з 16.12.2017 року по 31.12.2017 року, з 17.12.2019 року по 31.12.2019 року, з 07.11.2020 року по 22.06.2021 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальному особовому рахунку застрахованої особи від 22.06.2021 №0064930523420210622154740, яка видана Державним закладом - Управління Пенсійного фонду РФ в м. Вологді про нарахування та сплату страхових внесків.
01.07.2022 ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення за №155950012974 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.04.2022, зараховано до страхового стажу період його роботи в РФ з 04.06.2012 року по 20.04.2013 року, з 13.05.2013 року по 23.03.2014 року, з 06.05.2013 року по 13.10.2014 року, з 01.06.2015 року по 31.12.2020 згідно інформації про сплату страхових внесків до Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Вологді.
08.11.2022 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі №420/10562/22, яким зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності в Російській Федерації з 08.05.2007 по 09.01.2008 , з 12.05.2008 пo 22.08.2008, з 08.09.2008 по 06.09.2009, з 14.09.2009 по 11.04.2010, з 07.06.2010 пo 24.04.2011, з 01.06.2011 по 20.01.2012, з 03.12.2012 пo 20.04.2013, з 31.01.2014 по 23.03.2014, з 14.10.2014 по 14.10.2014, з 31.10.2015 пo 31.12.2015, з 29.09.2016 по 30.09.2016, з 12.12.2016 по 31.12.2016, з 16.12.2017 по 31.12.2017, з 17.12.2019 по 31.12.2019 та з 07.11.2020 по 22.06.2021.
Рішення суду пенсійним органом було виконано.
Оскільки заробітна плата за вказані періоди роботи не врахована при обчисленні пенсії, ОСОБА_1 11.01.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з відповідним зверненням.
Листом від 22.05.2023 ГУПФУ на повторне звернення ОСОБА_1 повідомило, що до розрахунку заробітної плати не було врахована заробітна плата за вищезазначені періоди роботи, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Управління Пенсійного фонду РФ в м. Вологді, що підтверджується інформацією, яка видана Державним закладом 22.06.2021 по індивідуальному особовому рахунку застрахованої особи №0064930523420210622154740.
Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду заяви позивача міжнародними договорами, укладеними між Україною та Російською Федерацією, передбачалося, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. При цьому міжнародними договорами не передбачено, що умовою для зарахування стажу працівника на території іншої держави є сплата страхових внесків. Судом встановлено, що довідки АТ "ВАД" про роботу у спірні періоди містять відомості про отриману позивачем заробітну плату, довідки надані в оригіналах, в них вказано, що довідки видані на підставі розрахункових відомостей за період 2007-2021 роки, відрахування до ПФ Російської Федерації здійснені по встановленим нормативам. Зловживань з боку позивача встановлено не було, як і не було встановлено доказів недостовірності внесених у довідку показників заробітної плати.
При цьому суд також врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі №688/947/17, згідно яких, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, приписами частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV унормовано, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до приписів статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону №1058-IV.
Відповідно до положень цієї статті, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 Закону №1058-IV передбачено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), визначено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Також пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 по справі №420/10562/22 було призначено пенсію за віком з 01.04.2022, та до його страхового стажу зараховано період роботи в Російській Федерації з 08.05.2007 по 09.01.2008, з 12.05.2008 по 22.08.2008, з 08.09.2008 по 06.09.2009, з 14.09.2009 по 11.04.2010, з 07.06.2010 по 24.04.2011, з 01.06.2011 по 20.01.2012, з 03.12.2012 по 20.04.2013, з 31.01.2014 по 23,03.2014, 14.10.2014, з 31.10.2015 по 31.12.2015, з 29.09.2016 по 30.09.2016, з 12.12.2016 по 31.12.2016, з 16.12.2017 по 31.12.2017, з 17.12.2019 по 31.12.2019, з 07.11.2020 по 22.06.2021.
Однак, посилаючись на відсутня інформація про сплату страхових внесків до Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Вологді, пенсійним органом не було обчислено призначену пенсію позивача за заробітною платою за ці періоди.
З цього приводу колегія суддів вважає наступне.
Так, відповідно до положень частини першої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зміст наведених положень вказаних міжнародних договорів передбачає, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. Водночас, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права висловлена у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №360/4129/20.
Отже, обчислення стажу позивача за спірні періоди слід здійснювати за законодавством РФ, на території якої у спірний період відбувалась трудова діяльність позивача.
Відповідно до статті 2 Федерального Закону Російської Федерації №173-ФЗ від 17.12.2001 "Про трудові пенсії в Російській Федерації", який застосовувався до 01.01.2015, страховий стаж - та, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.
Згідно із частиною першою статті 10 наведеного вище Федерального Закону №173-ФЗ до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації.
При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 цього Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 №27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації (частина перша статті 14 Федерального Закону №173-ФЗ).
Відповідно до частини другої статті 14 Федерального Закону №173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 цього Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону від 01.04.1996 №27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.
Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у Федеральному Законі Російської Федерації від 28.12.2013 №400-ФЗ "Про страхові пенсії" (статті 3, 11, 14).
Отже, спірний страховий стаж відповідно до законодавства РФ має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації.
Водночас, обов'язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території Російської Федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період.
Колегія суддів нагадує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі №420/10562/22 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності позивача в Російській Федерації у зв'язку із не підтвердженням сплати внесків до Пенсійного фонду з 08.05.2007 року по 09.01.2008 року, з 12.05.2008 року по 22.08.2008 року, з 08.09.2008 року по 06.09.2009 року, з 14.09.2009 року по 11.04.2010 року, з 07.06.2010 року по 24.04.2011 року, з 01.06.2011 року по 20.01.2012 року, з 03.12.2012 року по 20.04.2013 року, з 31.01.2014 року по 23.03.2014 року, з 14.10.2014 року по 14.10.2014 року, з 31.10.2015 року по 31.12.2015 року, з 29.09.2016 року по 30.09.2016 року, з 12.12.2016 року по 31.12.2016 року, з 16.12.2017 року по 31.12.2017 року, з 17.12.2019 року по 31.12.2019 року, з 07.11.2020 року по 22.06.2021 року.
Ураховуючи, що зазначені обставини стосуються одних і тих самих сторін, одного і того самого об'єкту, тому вони є преюдиційними фактами у даній адміністративній справі, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України.
Отож, оскільки суд зобов'язав ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу періоду трудової діяльності ОСОБА_1 в Російській Федерації, а як зазначалося вище, обов'язковою умовою для включення періоду роботи, яка виконувалась на території Російської Федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації, колегія суддів вважає, що в даному випадку ГУ ПФУ в Одеській області протиправно не враховано спірну заробітну плату при обчисленні пенсії ОСОБА_1 .
На слушність таких висновків також свідчить надана позивачем довідка АТ "ВАД", яка містять відомості про отриману ним заробітну плату, та яка видана на підставі розрахункових відомостей за період 2007-2021 роки, відрахування до ПФ Російської Федерації здійснені по встановленим нормативам. Довідка видана за підписом керівника та головного бухгалтера АТ "ВАД" та завірена печаткою товариства.
При цьому, доказів недостовірності внесених у довідку показників заробітної плати не встановлено, відповідачем не надано до суду іншого. Позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для призначення пенсії із урахуванням заробітної плати, вказаній у довідці АТ "ВАД".
Таким чином висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача є обґрунтованими та правильними.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на припинення з 01.01.2023 участі РФ в Угоді, оскільки, по-перше, позивач звернувся за призначенням пенсії до вказаної дати, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинні на цей час, в тому числі, з урахуванням Угоди.
По-друге, в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Таким чином, припинення участі РФ в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови позивачу.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтоване стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не містять належних чи переконливих аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволенні адміністративного позову. Суд першої інстанції правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов