П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/16/19
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, якою розглянута апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України Полторака Степана Тимофійовича про зобов'язання вчинити певні дії
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Міністра оборони України ОСОБА_2 в якому просив:
- зобов'язати розглянути пропозиції, викладені у його зверненні від 05.12.2018,
яке направлене через державну установу «Урядовий контактний центр» за реєстраційним номером КИ-8813023.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , П'ятий апеляційний адміністративний суд 22 квітня 2019 року ухвалив постанову, якою рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року скасував та ухвалив у справі нову постанову про задоволення позову.
Зобов'язав Міністерство оборони України повторно розглянути пропозиції ОСОБА_1 , викладені у зверненні від 05.12.2018 за реєстраційним номером КИ-8813023.
19 березня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, в порядку статті 382 КАС України.
В обґрунтування даної заяви вказано, що Міністерство оборони України протягом майже п'яти років не виконує судове рішення.
Також, за клопотанням ОСОБА_1 , ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року витребувано від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копії матеріалів виконавчого провадження №59459504 по примусовому виконанню виконавчого листа по справі №400/16/19, виданого 23.05.2019.
Заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю була надіслана до електронного кабінету Міністерства оборони України, але відзив не надходив.
Дослідивши матеріали справи та заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, зважаючи на таке.
Згідно статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях по справах «Іммобільяре Саффі проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіун'єне проти Литви», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
У контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
Отже, механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури виконання рішень суду.
Відповідно до частин 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
У відповідності до положень частини 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно рекомендаціям, зауваженням, та висловленим занепокоєнням Європейського суду з прав людини, які наголошувались у відповідних рішеннях ЄСПЛ, зокрема у пункті 54 Рішення Європейського суду з прав людини, справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява № 40450/04), саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції. Комітет міністрів розглянув заходи, запроваджені Урядом України для забезпечення виконання рішень Суду у справах, в яких порушується питання тривалого невиконання остаточних рішень національних судів.
Комітет Міністрів ухвалив тимчасову резолюцію (СМ/Ке80ІІ(2008)1), у відповідних положеннях якої зазначено:
«Комітет Міністрів висловлює особливу занепокоєність у зв'язку з тим, що, незважаючи на цілий ряд законодавчих та інших важливих ініціатив, до яких неодноразово приверталася увага Комітету міністрів, поки що досить мало зроблено для того, щоб подолати існуючу структурну проблему невиконання рішень національних судів; рекомендує органам влади:
1. забезпечити ефективну реалізацію на практиці положень про відповідальність посадових осіб за невиконання рішень.
2. призначити відшкодування за шкоду, спричинену затримками у виконанні рішень національних судів, безпосередньо на підставі положень Конвенції та практики Європейського суду, як це передбачено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України", пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України", пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України», тощо).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Відповідно до статті 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.
Відтак, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 382 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, враховуючи те, що в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, які були надані на вимогу суду апеляційної інстанції, на підставі виконавчого листа №400/16/19 від 23.05.2019, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №59459504 від 04.07.2019 про зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути пропозиції ОСОБА_1 , викладені у зверненні від 05.12.2018 за реєстраційним номером КИ-8813023.
Далі, 10.10.2019 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №59459504, оскільки встановлено, що судове рішення боржником виконано.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 (справа №400/3667/19) скасовано вказану постанову про закінчення виконавчого провадження №59459504 від 10.10.2019.
Мотиви даного судового рішення полягають у тому, що зобов'язання розглянути пропозиції ОСОБА_1 , викладені у зверненні від 05.12.2018 за реєстраційним номером КИ-8813023, покладено судом на Міністерство оборони України, однак судове рішення виконувалось Департаментом фінансів Міністерства оборони України, який є окремою юридичною особою.
У зв'язку з цим, 17.11.2020 державним виконавцем було відновлено виконавче провадження №59459504, про що свідчить відповідна постанова.
Після цього, Департамент фінансів Міністерства оборони України, на виконання постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження, повторно розглянув пропозиції ОСОБА_1 , викладені у зверненні від 05.12.2018 за реєстраційним номером КИ-8813023, про що повідомлено державного виконавця.
19.08.2023 державний виконавець склав вимогу на адресу Міністерства оборони України, в якій просив повідомити про стан виконання судового рішення, про заходи, які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні, а також надати відповідне письмове пояснення в одноденний термін з моменту отримання даної вимоги.
Далі, відсутні відомості про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року.
Отже, у даному випадку суд констатує фактичну відмову суб'єкта владних повноважень від виконання рішення суду, відверте ігнорування рішення суду та його тривале невиконання всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України щодо обов'язковості судових рішень, що, крім іншого, підриває авторитет судової влади в частині обов'язковості виконання судових рішень, що вже неодноразово ставало предметом розгляду Європейського суду з прав людини.
Внаслідок невиконання рішення суду суб'єктом владних повноважень ставиться під сумнів сама сутність існування судової влади.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зобов'язання Міністерство оборони України подати до Миколаївського окружного адміністративного суду у місячний строк звіт про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі №400/16/19 з дня набрання законної сили даної ухвали суду.
Також слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись статтями 321, 325, 328, 382 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі №400/16/19 - задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі №400/16/19 шляхом зобов'язання Міністерство оборони України (код за ЄДРПОУ 00034022) подати до Миколаївського окружного адміністративного суду у тридцятиденний строк звіт про виконання рішення суду з дня набрання законної сили даної ухвали суду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко