П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/20215/23
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 22.11.2023р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
07.08.2023р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати їй індексації грошового забезпечення за період з 09.03.2010р. по 28.02.2018р. із застосуванням базового місяця січень 2008р., за період з 01.03.2018р. по 20.10.2019р. із застосуванням базового місяця березень 2018р.; зобов'язання нарахувати і виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 09.03.2010р. по 28.02.2018р. із застосуванням базового місяця січень 2008р., за період з 01.03.2018р. по 20.10.2019р. із застосуванням базового місяця березень 2018р., з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язання нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2010р. по день її фактичної виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 протиправно не нараховано та не виплачено їй індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 09.03.2010р. по 28.02.2018р. із застосуванням базового місяця - січень 2008р. та за період з 01.03.2018р. по 20.10.2019р. із застосуванням базового місяця березень 2018р. Крім того, відповідач має нарахувати та виплатити компенсацію втрат доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2010р. по день її фактичної виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2023р. позов задоволений частково; визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. без застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008р.; зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008р., з урахуванням здійснених виплат; зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р., відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001р. №159.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає, що оскільки останнім місцем служби позивача є ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), тому саме вона є належним відповідачем у даній справі зі сплати заборгованості грошового забезпечення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 09.03.2010р. по 20.10.2019р. проходила військову службу у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ). /а.с.17-18/
Наказом начальника НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 18.10.2019р. №235-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку із подальшим проходженням служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), з 20.10.2019р. /а.с.19/
28.06.2023р. позивач звернулася до відповідача із заявою щодо нарахування індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби з 09.03.2010р. по 28.02.2018р. із застосуванням базового місяця січень 2008р., за період з 01.03.2018р. по 20.10.2019р. із застосуванням базового місяця березень 2018р. /а.с.20-22/
Листом НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 04.02.2023р. №9/2/283/2 повідомлено ОСОБА_1 про те, що вона була виключена зі списків військової частини у зв'язку із вибуттям до іншого місця служби, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), а тому з питання виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період їй необхідно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), як до останнього місця несення служби. /а.с.23/
Вважаючи протиправними дії НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не проведення перерахунку та невиплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.0
Згідно з п.7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Предметом розгляду даної справи є бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 09.03.2010р. по 20.10.2019р., та компенсації втрати доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2010р. по день її фактичної виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 09.03.2010р. по 20.10.2019р. проходила військову службу у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ). /а.с.17-18/
Наказом начальника НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 18.10.2019р. №235-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку із подальшим проходженням служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), з 20.10.2019р. /а.с.19/
При цьому, як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем, останнім місцем проходження військової служби позивача перед звільненням зі служби є ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ).
Водночас, згідно розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020р. №Т/116-1743 виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв'язку із звільненням з військової служби, з урахуванням не виплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України.
Розпорядженням Голови Державної прикордонної служби України від 02.06.2020р. «Про окремі питання індексації грошового забезпечення» додатково роз'яснено, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв'язку із звільненням з військової служби.
Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), до участі у справі в якості належного відповідача залучено не було.
Так, на думку судової колегії, стягнення належного грошового забезпечення на користь позивача саме з суб'єкта владних повноважень за останнім місцем служби перед звільненням зі служби спрямовано на уникнення подвійного стягнення заборгованості грошового забезпечення за попереднім місцем служби та за останнім, оскільки за останнім місцем служби суб'єкт владних повноважень зобов'язаний здійснити повний розрахунок з військовослужбовцем перед звільненням з урахуванням заборгованостей з попередніх місць служби.
Відповідно до ч.1 ст.48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Згідно з ч.3 ст.48 КАС України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Таким чином, суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Також, колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Проте, суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи даний спір, не з'ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
Відповідно до ч.7 ст.48 КАС України заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Оскільки суд першої інстанції не залучив до участі у справі належного відповідача, а КАС України не надає суду апеляційної інстанції процесуальних повноважень здійснювати на стадії апеляційного розгляду справи заміну неналежного відповідача чи залучати другого відповідача, а також повертати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що результатом розгляду цієї справи повинна бути відмова у задоволенні позовних вимог з вищенаведених підстав.
Колегія суддів також зазначає, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, за умови неможливості його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача.
З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, а тому в порядку ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв