19 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/1213/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 р. в адміністративній справі №160/1213/23 за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, стягнення матеріальних збитків,-
24 січня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Департаменту патрульної поліції (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якій позивач просив суд:
- визнати протиправними дії, за наслідками яких ОСОБА_1 , будучи суб'єктом владних повноважень, за наслідком дорожньо-транспортної пригоди завдав Департаменту патрульної поліції матеріальної шкоди та стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції матеріальну шкоду у розмірі необхідних витрат на ремонт пошкодженого позивачем транспортного засобу - 190791,04 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 р. в адміністративній справі №160/1213/23 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, Наказом позивача від 04.12.2019 року №947 о/с відповідача призначено до полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №2.
03.03.2022 року о 12:45 год в м. Кривий Ріг під час виконання службових обов'язків відповідач, керуючи автомобілем Toyota Prius 111435, скоїв наїзд на перешкоду - бетонний блок.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.03.2022 року по справі №214/1724/22 звільнено відповідача від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись при цьому усним зауваженням. В тексті постанови судом зазначено, що суд вважає відповідача винним у вчиненні відповідного правопорушення, однак вважає за можливе звільнити його від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю.
Наказом позивача від 25.07.2022 року №993 затверджено перелік працівників полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, за якими закріплюються транспорті засоби. В цьому переліку зазначено автомобіль Toyota Prius 111435 та згадується відповідач.
Згідно висновку експертного дослідження від 26.12.2022 року №ЕД-19/104-22/35850-АВ вартість матеріального збитку, що завданий власнику легкового автомобіля марки Toyota Prius реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , 2013 року випуску, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на дату проведення дослідження - 29.11.2022 року, склав 76673,53 гривень (сімдесят шість тисяч шістсот сімдесят три гривні 53 коп.). В дослідницькій частині вказано, що вартість відновлювального ремонту складає 190791,04 грн.
Згідно наданого відповідачем висновку експерта від 20.04.2023 року №39/23 по визначенню матеріального збитку по адміністративній справі №160/1213/23, сума матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля Toyota Prius 1.8i Hybrid, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.03.2022 року, складає 39270,25 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, тобто він є спеціальним нормативним актом, який регулює проходження служби в поліції визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі Закон №580-VIII).
Положеннями частини 1 статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина 2 статті 19 Закону № 580-VIII).
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (ст.56 Закону №580-VIII).
Відповідно до статті 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Аналізуючи обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає, що вина відповідача в завданні матеріальної шкоди та причинний зв'язок між його протиправною поведінкою та завданою шкодою повинні бути доведені позивачем та підтверджені належними, достовірними та допустимими доказами.
При цьому, повна матеріальна відповідальність настає лише за наявності в діях цієї особи умислу на знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій.
Позивач вважає, що відповідач своїми неправомірними діями завдав пошкоджень службовому автомобілю, що є підставою для вішкодування завданих збитків.
Однак, колегія суддів відхиляє вказані твердження позивача та погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 відповідно до вимог, передбачених ст.134 КЗпП України, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження завдання відповідачем шкоди у вигляді пошкодження транспортного засобу внаслідок умисних протиправних дій.
Сам по собі факт визнання відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення не зумовлює висновок про неналежне виконання відповідачем службових обов'язків, передусім з огляду на те, що це питання в ході притягнення відповідача до адміністративної відповідальності відповідним судом не вирішувалося, конкретного неналежно виконаного обов'язку судом встановлено не було.
Факт порушення відповідачем ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є самодостатнім підтвердженням порушенням відповідачем своїх службових обов'язків.
В матеріалах справи відсутній договір про повну матеріальну відповідальність між сторонами, та позивач не доводить факту, що такий договір укладався з ОСОБА_1 .
При цьому, слід врахувати, що 31.10.2019 набрав чинності Закон України №160-ІХ від 03.10.2019 "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (надалі - Закон №160-ІХ).
У відповідності до ст.ст. 2, 3, 4, 8 Закону №160-ІХ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Статтею 10 Закону №160-ІХ визначено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, визначеної ч.2 ст.6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Згідно зі ст.12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Таким чином, саме службовим розслідуванням повинна встановлюватись сукупність обов'язкових умов для притягнення поліцейського до матеріальної відповідальності, які визначені частиною 2 статті 3 Закону № 160-ІХ.
Позивачем не надано доказів, що ним було проведено службове розслідування, яким було би встановлено причини завдання шкоди, її розмір та винну особу, у тому числі і форму вини особи.
Отже, позивачем не було дотримано вимоги ст.8 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» в частині проведення службового розслідування та притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
В цьому випадку розмір шкоди встановлений висновком експертного дослідження, що суперечить приведеним нормам законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено наявність наказу начальника про відшкодування відповідачем шкоди, а також наявність підстав, передбачених статтею 6 Закону № 160-ІХ, для повної матеріальної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм матеріального чи процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 р. в адміністративній справі №160/1213/23, - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного від 05.06.2023 р. в адміністративній справі №160/1213/23, - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко