18 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 280/6899/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року (суддя Сацький Р.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 25.10.2023 року) в справі №280/6899/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових вимог,-
У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області в якому просив визнати протиправними та скасувати вимоги від 12.02.2020 року № Ф-5398-50 про сплату боргу (недоїмки); від 25.03.2021 року № Ф-5398-50 про сплату боргу (недоїмки).
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 року здійснено заміну відповідача у справі, Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування чи загальну систему оподаткування, є платниками єдиного внеску. Не подання звітності та не здійснення підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, не звільняє платника від сплати єдиного внеску. Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника. Апелянт вказував, що позивач припинив підприємницьку діяльність 22.10.2020 року, до цього часу, внески повинні бути сплачені. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 22.10.2020 року відбулось включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до Держреєстру, і до часу внесення запису про припинення підприємницької діяльності, зберігав статус підприємця та платника податків, а відтак, на нього покладено обов'язок сплачувати ЄСВ на загальних підставах. Апелянт вказував, що сума єдиного внеску не може бути меншою за мінімальний страховий внесок. Для здійснення контролю за сплатою внеску фізичними особами-підприємцями, розроблено алгоритм автоматичного нарахування єдиного внеску, які щоквартально відображаються в інтегрованій картці платника. Головне управління ДПС у Запорізькій області вказувало, що у ФОП ОСОБА_1 в інтегрованій картці відображається борг зі сплати єдиного внеску, зокрема 8448,00 грн., що є несплаченим єдиним внеском за 2017 рік, 2457,18 грн. за перший квартал 2018 року, 2457,18 грн. за другий квартал 2018 року, 2457,18 грн. за третій квартал 2018 року, 2457,18 грн. за четвертий квартал 2018 року, 2754,18 грн. за перший квартал 2019 року, 2754,18 грн. за другий квартал 2019 року, 2754,18 грн. за третій квартал 2019 року, 2754,18 грн. за четвертий квартал 2019 року, 2078,12 грн. за перший квартал 2020 року, 1039,06 грн. за другий квартал 2020 року. За період 2017 - 2019 роки ФОП ОСОБА_1 не сплачував єдиний внесок, у зв'язку з чим було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), у зв'язку зі збільшенням суми несплаченого єдиного внеску, добавлено 2020 рік та винесено другу вимогу, якою збільшено необхідну суму до сплати єдиного внеску, рахується недоїмка в сумі 32410,62 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що платники єдиного внеску, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник податків. 22.10.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності. У час за який, за який податкова інспекція вказує, що позивачем не сплачувались єдині внески - позивач підприємницьку діяльність у спірний період не здійснював. Суд першої інстанції зазначав, що за період з 2017 по 2020 роки звіти позивачем до контролюючого органу не подавались. Нормою абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI, визначено необхідність сплати єдиного внеску саме у випадку безпосереднього ведення особою підприємницької діяльності упродовж звітного періоду, оскільки у ній акцентовано увагу саме на наявності або відсутності у платника єдиного внеску доходу (прибутку). У фізичної особи - підприємця відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок у разі, коли такою особою фактично не ведеться підприємницька діяльність. Контролюючий орган мав право нарахувати внесок та сформувати вимогу про його сплату, на підставі: акта перевірки; звітності, що подається платником до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу). Відомості з інтегрованої картки платника внеску не входять до переліку «інших документів», оскільки не підтверджують суми виплат (доходу), такі відомості є підставою для призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, що становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення. Відповідно до форми ОК-7, виданої Пенсійним фондом України позивач протягом 2017 - 2020 років працював на різних підприємствах, які за нього перераховували єдиний внесок. Відповідно до наданих відомостей у період нарахування єдиного внеску позивач перебував у трудових відносинах та за 2017 - 2020 роки роботодавцями здійснено відрахування страхових внесків в повному обсязі. Позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував його роботодавець, у позивача відсутній обов'язок по сплаті вказаного внеску, оскільки фактично він є найманим працівником, а не самозайнятою особою.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Матеріалами справи встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.02.2007 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець; 22.10.2020 року внесено запис про припинення ведення підприємницької діяльності та як фізичної особи-підприємця.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 12.02.2020 року складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 5398-50 У зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 29293,44 грн. Суму вимоги зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 29293,44 грн. нараховано згідно даних інтегрованої картки платника податків: зобов'язання, як фізичної особи - підприємця по строку 09.02.2018 року у сумі 8448,00 грн. за 2017 рік; по строку 19.04.2018 року у сумі 2457,18 грн. за перший квартал 2018 року; по строку 19.07.2018 року у сумі 2457,18 грн. за другий квартал 2018 року; по строку 19.10.2018 року у сумі 2457,18грн. за третій квартал 2018 року; по строку 21.01.2019 року у сумі 2457,18 грн. за четвертий квартал 2018 року; по строку 19.04.2019 року у сумі 2754,18 грн. за перший квартал 2019 року, по строку 19.07.2019 року у сумі 2754,18 грн. за другий квартал 2019 року; по строку 21.10.2019 року у сумі 2754,18 грн. за третій квартал 2019 року; по строку 20.01.2020 року у сумі 2754,18 грн. за четвертий квартал 2019 року.
Вимогу №Ф- 5398-50 У від 12.02.2020 року направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку та на адресу податкової повернувся конверт з відміткою про не отримання.
У зв'язку зі збільшенням суми боргу згідно інтегрованої картки ОСОБА_1 , Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 25.03.2021 року складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 5398-50 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 41762,16 грн. Суму вимоги зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 41762,16 грн. нараховано згідно даних інтегрованої картки платника податків: зобов'язання, як фізичної особи - підприємця по строку 09.02.2018 року у сумі 8448,00 грн. за 2017 рік; по строку 19.04.2018 року у сумі 2457,18 грн. за перший квартал 2018 року; по строку 19.07.2018 року у сумі 2457,18 грн. за другий квартал 2018 року; по строку 19.10.2018 року у сумі 2457,18грн. за третій квартал 2018 року; по строку 21.01.2019 року у сумі 2457,18 грн. за четвертий квартал 2018 року; по строку 19.04.2019 року у сумі 2754,18 грн. за перший квартал 2019 року, по строку 19.07.2019 року у сумі 2754,18 грн. за другий квартал 2019 року; по строку 21.10.2019 року у сумі 2754,18 грн. за третій квартал 2019 року; по строку 20.01.2020 року у сумі 2754,18 грн. за четвертий квартал 2019 року; по строку 21.04.2020 року у сумі 2078,12 грн. за перший квартал 2020 року; по строку 20.07.2020 року у сумі 1039,06 грн. за другий квартал 2020 року; по строку 19.10.2020 року у сумі 3178,12 грн. за третій квартал 2020 року; по строку 19.01.2021 року у сумі 2200,00грн. за четвертий квартал 2020 року. (вказано, зо за 2020 рік нараховано 12468,72 грн.). До вимоги увійшли періоди: 2017 рік весь, 2018 рік весь, 2019 рік весь, 2020 рік весь.
Вимогу №Ф- 5398-50 від 25.03.2021 року направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку та на адресу податкової повернувся конверт з відміткою про не отримання.
Дізнавшись про податкові вимоги, ОСОБА_1 звернувся 26.02.2021 року до ГУ ДПС у Запорізькій області з запитом щодо підстав їх винесення. Листом від 18.03.2021 року № 16573/6/08-01-24-05 ГУ ДПС у Запорізькій області повідомило про підстави винесення податкових вимоги та періоди за який визначено податкову заборгованість хі сплати єдиного внеску.
До матеріалів справи долучено витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 , згідно якого, за період січня - лютого 2017 року єдиний внесок за ОСОБА_1 сплачувався ТОВ «Укрєвроконтакт»; за період березня - січня 2017 єдиний внесок сплачувався ТОВ «Тріго Трейд»; за період січня - грудня 2018 року єдиний внесок сплачувався ТОВ «Тріго Трейд»; за період січня - квітня 2019 року єдиний внесок сплачувався ТОВ «Тріго Трейд»; за період квітня - грудня 2019 року єдиний внесок сплачувався ТОВ «Компанія Система»; за період січня - грудня єдиний внесок сплачувався ТОВ «Компанія Система» та за період жовтня - грудня 2020 року єдиний внесок також сплачувався ТОВ «Фортлайн Про». Таким чином, відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 , протягом 2017 - 2020 років за нього сплачував єдиний внесок його роботодавець.
Відповідно до ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно ч. 8 ст. 9 вищевказаного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно пп. 1 п. 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
Згідно п. 3 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (у редакції, дійсній на час виникнення спірних правовідносин), для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до п. 65.1 ст. 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Згідно ч. 1 ст. 1, ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Відповідно до частин 4, 8 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є реєстрація такої особи як фізичною особою-підприємцем, адже саме з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань податковий орган одержує інформацію про перебування особи у статусі фізичної особи-підприємця, а, отже наявність статусу платника єдиного внеску. Також необхідною умовою для нарахування фізичній особі-підприємцю є отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Встановлено, що ОСОБА_1 у період 2017 року по грудень 2020 року працював у ТОВ «Укрєвроконтакт», ТОВ «Тріго Трейд», ТОВ «Компанія Система», ТОВ «Фортлайн Про», що підтверджується Реєстром застрахованих осіб, які сплачували у 2017-2020 роках безперервно, як роботодавці єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, ОСОБА_1 є застрахованою особою, у спірний період, за який вимогами йому нараховано суму єдиного внеску до сплати був найманим працівником та за нього відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування його роботодавцями. Отже, сплата єдиного внеску, відповідно до оскаржуваних вимог, ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах, спричинить подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Якщо особа є найманим працівником, така особа є застрахованою, і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
При винесенні рішення суд апеляційної інстанції керується судовою практикою, зокрема викладеною постановах Верховного Суду: від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 року у справі №140/1777/19, від 27.03.2020 року у справі №140/2214/19.
Отже, Головне управління ДПС у Запорізькій області при винесенні оскаржуваної вимоги не врахувало, що єдиний внесок за ОСОБА_1 сплачувався його роботодавцем, що позбавляло його обов'язку сплачувати такий єдиний внесок самостійно як фізична особа-підприємець.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до вимоги №Ф- 5398-50 від 25.03.2021 року увійшла сума вимоги №Ф- 5398-50 У від 12.02.2020 року, тобто вимога №Ф- 5398-50 від 25.03.2021 року включає подвійне нарахування за один і той самий період (2017 - 2019 роки).
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, разом як не передбачено повернення судових витрат здійснених суб'єктом владних повноважень.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року в справі №280/6899/21 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, відповідно до ст., ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова