18 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/18823/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2022 року (суддя Лозицька І.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 31.03.2022 року) в справі №160/18823/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог,-
12.10.2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-11550-53/64 У від 06.02.2021 року, вимогу про сплату боргу № Ф-11550-53/64 У від 07.02.2019 року та припинити винесення вимог про сплату боргу (недоїмки) з того самого предмету і з тих самих підстав.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що з 27.11.2017 року працює директором ТОВ «DASK CENTRU» в Республіці Молдова, за даний період ним сплачені в бюджет Молдови всі податки, в перелік яких входять і державні соціальні податки. Апелянт вказував, що між Україною і Молдовою 29.08.1995 року підписана Конвенція про уникнення подвійного оподаткування, яка ратифікована ВР України 23.04.1996 року і є чинна. Конвенція застосовується до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються однією з договірних держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків цієї держави. Ст.24 Конвенції забороняє застосовувати однією з держав інші або більші (ніж у другій з держав-підписантів) оподаткування або зобов'язання. Апелянт вказував, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником, в іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору ЄСВ досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Апелянт вказував, що він є найманим працівником у Республіці Молдова, отримує там дохід та сплачує податки. Жодною нормою спеціального Закону № 2464-VI не передбачено обов'язок ФОП, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачувати ЄСВ, якщо вона не здійснює підприємницької діяльності та не отримує доходу від неї. Апелянт вказував, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є консолідованим страховим внеском, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (соціальні гарантії на випадок безробіття, нещасних випадків чи професійних захворювань, пенсійне забезпечення та інші виплати). Сплачений в Україні суто український ЄСВ, який має аналог в Молдові (включений до страхового податку), зокрема, впливає й на нарахування пенсії в Україні. Відсутній обов'язок подвійної сплати податків (подвійного пенсійного оподаткування), в тому числі й ЄСВ для сторони, що працює найманим працівником на території Молдови.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що ОСОБА_1 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.05.1997 року, дата запису 25.11.2021 року, номер запису: 2002240170000156453, взятий на облік до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Лівобережна ДПІ (Індустріальний р-нм. Дніпра) та 25.11.2021 року підприємницьку діяльність припинено. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є консолідованим страховим внеском, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Суд першої інстанції вказував, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Законом України від 06.12.2016 року № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2017 року, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року. Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, при цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Якщо платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Фізична особа-підприємець зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником, в іншому випадку така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок сплати єдиного внеску роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Позивач пов'язує відсутність свого обов'язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тим, що з 27.11.2017 року офіційно працевлаштований на території Республіка Молдова та роботодавцем на території Республіка Молдова сплачуються відповідні податки. Суд першої інстанції вказував, що в спірному випадку факт проживання та працевлаштування позивача в Республіці Молдова не впливає на його статус як фізичної особи-підприємця і обов'язок як платника єдиного соціального внеску за діючим законодавством України. Роботодавці в Республіці Молдова не є роботодавцями в розумінні Закону № 2464-VI, відповідно, позивач не вважається застрахованою особою, за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Плата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Посилання позивача на Конвенцію між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка підписана 29.08.1995 року та набрала чинності для України 23.04.1996 року, суд першої інстанції вважав помилковим, оскільки ця Конвенція, як в ній зазначено, застосовується до податків на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення. Відповідно до п. 2, п. 3 ст. 2 Конвенції податками на доход і на майно вважаються усі податки, що справляються від загальної суми доходу та вартості майна або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством. Податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є в Україні: податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян («український податок»). Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не є предметом регулювання Конвенції, підтвердженням чого є також подана позивачем Інформація про зібрані аванси на прибуток та податок на прибуток за 2017-2020 роки. Суд першої інстанції вказував, що ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець у визначених контролюючим органом періодах 2017-2020 років був зобов'язаний сплачувати єдиний внесок незалежно від того, чи отримує він дохід від такої діяльності чи ні. Позивач сплату єдиного внеску за визначений контролюючим органом період не здійснював, протилежного матеріали справи не містять. Наявність недоїмки і відсутність доказів сплати єдиного внеску свідчить про законність дій контролюючого органу щодо формування та направлення спірних вимог на суми боргу 18276,72 грн. та 37788,74 грн.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Матеріалами справи встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.05.1997 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець; відсутні дані про припинення підприємницької діяльності.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 07.02.2019 року складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 11550-53/64У зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18276,72 грн. Суму вимоги зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 18276,72 грн. нараховано згідно даних інтегрованої картки платника податків: зобов'язання, як фізичної особи - підприємця по строку 09.02.2018 року у сумі 8448,00 грн. за 2017 рік; по строку 19.04.2018 року у сумі 2457,18 грн. за перший квартал 2018 року; по строку 19.07.2018 року у сумі 2457,18 грн. за другий квартал 2018 року; по строку 19.10.2018 року у сумі 2457,18грн. за третій квартал 2018 року; по строку 21.01.2019 року у сумі 2457,18 грн. Вимогу від 07.02.2019 року направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку та на адресу податкової повернувся конверт з відміткою про не отримання.
Встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 06.02.2021 року складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 11550-53/64У зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 37788,74 грн. Суму вимоги зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 37788,74 грн. нараховано згідно даних інтегрованої картки платника податків: зобов'язання, як фізичної особи - підприємця по строку 09.02.2018 року у сумі 8448,00 грн. за 2017 рік; по строку 19.04.2018 року у сумі 2457,18 грн. за перший квартал 2018 року; по строку 19.07.2018 року у сумі 2457,18 грн. за другий квартал 2018 року; по строку 19.10.2018 року у сумі 2457,18грн. за третій квартал 2018 року; по строку 21.01.2019 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.04.2019 року у сумі 2754,18 грн. за перший квартал 2019 року, по строку 19.07.2019 року у сумі 2754,18 грн. за другий квартал 2019 року; по строку 21.10.2019 року у сумі 2754,18 грн. за третій квартал 2019 року; по строку 20.01.2020 року у сумі 2754,18 грн. за четвертий квартал 2019 року; по строку 21.04.2020 року у сумі 2078,12 грн. за перший квартал 2020 року; по строку 20.07.2020 року у сумі 1039,06 грн. за другий квартал 2020 року; по строку 19.10.2020 року у сумі 3178,12 грн. за третій квартал 2020 року; по строку 19.01.2021 року у сумі 2200,00грн. за четвертий квартал 2020 року.
Вимогу від 06.02.2021 року направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку та на адресу податкової повернувся конверт з відміткою про не отримання.
Відповідно до матеріалів справи вимогу №Ф- 11550-53/64У від 06.02.2021 року звернуто Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до примусового виконання. В провадженні Індустріального відділу ДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало на примусовому виконанні вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 року на суму 18276,72 грн., виконавче провадження №60711674.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 року було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати до суду витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату внеску за період 2017 - 2020 роки ОСОБА_1 .
На виконання ухвали суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано до суду витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до якого ОСОБА_1 набув страховий стаж у 2004 - 2016 роках, єдиний внесок за нього сплачувався страхувальниками з 20.12.2022 року по 30.07.2005 року, з 01.09.2003 року по 28.03.2008 року, з 21.04.2008 року по 04.06.2010 року, з 01.09.2012 року по 21.08.2014 року, по 21.12.2016 року. Відповідно до відомостей щодо нарахованої заробітної плати (доходу) ОСОБА_1 , що враховуються для розрахунку страхових виплат та страхованого стажу, страхові внески сплачено за 2002 - 2016 року, за 2017 - 2021 роки страхові внески ні страхувальниками ні ОСОБА_1 не сплачено. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що відсутні відомості про суми добровільних внесків ОСОБА_1 .
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до наказу № 18 від 27.11.2017 року працевлаштований на посаду директора в ТОВ «Dask Centru» Республіка Молдова. ТОВ «Dask Centru» зареєстроване як юридична особа у Республіці Молдова.
ОСОБА_1 долучає до справи копії виписок з особового рахунку застрахованої особи у Республіці Молдова та копії довідок про отримання доходу та утримання з нього та сплату податків та внесків на соціальне страхування за період з серпня 2017 року по листопад 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно ч. 8 ст. 9 вищевказаного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно п. 3 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частин 4, 8 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Згідно пп. 1 п. 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
Згідно п. 3 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (у редакції, дійсній на час виникнення спірних правовідносин), для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до п. 65.1 ст. 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Згідно ч. 1 ст. 1, ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є реєстрація такої особи як фізичною особою-підприємцем, адже саме з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань податковий орган одержує інформацію про перебування особи у статусі фізичної особи-підприємця, а, отже наявність статусу платника єдиного внеску. Також необхідною умовою для нарахування фізичній особі-підприємцю є отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно пп. 1 п. 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
Встановлено, що ОСОБА_1 за період 2017 - 2020 року єдиний страховий внесок як фізична-особа підприємець не сплачував. Не був працевлаштований в Україні тобто роботодавець не сплачував внесок за працівника.
ОСОБА_1 вказує, що протягом 2017 - 2021 років був працевлаштований у Республіці Молдова, де отримував заробітну плату, сплачував аналог українському єдиний страховий внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вказує, що не передбачено подвійного оподаткування, здійснюючи сплату як застрахована особа єдиного внеску у Республіці Молдова, у нього відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок в Україні.
Згідно витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 , протягом 2017 - 2020 років єдиний внесок за нього не сплачено.
Якщо особа є найманим працівником, така особа є застрахованою, і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Згідно статей 1, 2 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, ратифікована Законом України № 134/96-ВР від 23.04.1996 року, ця Конвенція застосовується до податків на доходи і майно, що стягуються від імені Договірної Держави, або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення. Податками на доход і майно вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходу та вартості майна або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством. Податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є: а) в Україні: (і) податок на прибуток підприємств; і (іі) прибутковий податок з громадян; b) у Молдові: (і) податок на прибуток (доход) підприємств; (іі) прибутковий податок з фізичних осіб; (ііі) податок на майно.
Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень не передбачає взаємне зарахування між договірними державами сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Не передбачено, що сплачені страхові або інші податкові зобов'язання у Республіці Молдова вважаються таким, що сплачені й в Україні.
Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Обов'язок сплати єдиного внеску встановлено для фізичних осіб- підприємців, зареєстрованих в Україні.
Відповідно до частин 4, 8 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п. 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (у редакції, дійсній на час виникнення спірних правовідносин) вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
Вирішаючи питання правомірності вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11550-53/64 У від 06.02.2021 року, № Ф-11550-53/64 У від 07.02.2019 року суд вказує, що з огляду на сукупність обставин, встановлену несплату єдиного внеску в Україні у той час як ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та має обов'язок щодо сплати внеску, встановлено відсутність сплати єдиного внеску до бюджету України за ОСОБА_1 роботодавцями протягом 2017 - 2020 років. ОСОБА_1 був застрахованою особою як фізична особа-підприємець, однак не був найманим працівником.
При винесенні рішення суд апеляційної інстанції керується судовою практикою, зокрема викладеною постановах Верховного Суду: від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 року у справі №140/1777/19, від 27.03.2020 року у справі №140/2214/19.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2022 року в справі №160/18823/21 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, відповідно до ст., ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова