Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
19 квітня 2024 року № 520/35976/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми штрафу, -
Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету штрафи у сумі 3400 грн. (три тисячі чотириста гривень 00 копійок) отримувач ГУК обл/МТГ Харків, номер рахунку (IBAN) UA558999980313030106000020649, код отримувача 37874947, код класифікації доходів бюджету 21081100, символ звітності 106.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем у законодавчо встановлені строки не сплачено штрафні санкції у розмірі 3400,00 грн., а відтак позивач змушений звернутись до суду із даним позовом з метою стягнення такої заборгованості у судовому порядку.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.
Копія ухвали про від 18.12.2023 року надсилалась відповідачеві на поштову адресу відповідача.
Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що проти заявленого відповідач заперечує. При цьому відповідачем вказано, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де він здійснює свою підприємницьку діяльність на праві власності йому не належить, а використовується на правах оренди. Водночас відповідач не має інформації про те хто, за яких обставин та на якій підставі на фасаді приміщення встановлює рекламні щити, оскільки самостійно відповідачем такі не встановлювались. Відтак з яких підстав позивач дійшов висновку про те, що такі рекламні щити були встановлені саме відповідача не відомо. Також відповідачем вказано, що уся перевірка проводилась без його участі, у відповідача відсутні відомості про його повідомлення. В той же час відповідачем вказано, що положеннями абз. 1, 2 ч.1 ст. 26, ч.9 ст. 27 Закону України «Про рекламу» визначеного право звертатись до суду з позовом щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, але права на звернення до суду з позовом про стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів відповідно до вказаного Закону не має. Не підлягають врахуванню і посилання на Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693, з огляду на незаконність такого підзаконного нормативно-правового акту в силу положень ст. 5 та ч.4 ст. 46 КАС України. Із посиланням на позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.09.2021 року у справі №816/259/18 та від 26.09.2018 року у справі №826/853/17 відповідачем вказано на наявність підстав для закриття провадження у справі.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.
До Головного управління надійшов лист з Департаменту інфраструктури Харківської міської ради № 877/2/78-23 від 28.04.2023 на підставі звернення споживача щодо демонтажу вивіски недержавною мовою з інформаційним полем: «Магазин форменной одежды» за адресою: АДРЕСА_1 . Так, спеціалістами Головного управління було здійснено виїзд та зафіксовано розміщення зовнішньої реклами щит на фасаді приміщення з інформаційним полем: «Магазин форменной одежды» за адресою: АДРЕСА_1 з ознаками порушення вимог частини 1 статті 6 Закону України «Про рекламу».
Головним управлінням надіслано запит від 31.05.2023 № 5.4-057/2/4646-23 до Харківської міської ради щодо надання відомостей про суб'єкта господарської діяльності, яким розміщено вищевказану рекламу.
Листом від 26.06.2023 № Вх057/01-03/7333-23 Виконавчий комітет Харківської міської ради надав відомість про те, що зазначену рекламу розміщує ФОП ОСОБА_1 , іпн: НОМЕР_1 з порушенням вимог чинного законодавства України у сфері реклами.
На юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 , яка офіційно зазначена Єдиному державному реєстрі, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області надіслано вимогу від 30.06.2023 № 5.4-057/2/5448-23 про надання документів, усних та/або письмових пояснень, необхідних для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, а також Головне управління просило відповідно до вимог частини другої статті 26 Закону надати до Головного управління у триденний термін з дня отримання листа завірені належним чином копії: свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про включення до ЄДРПОУ; договір оренди приміщення; макетів розповсюдженої реклами; договір з розміщувачем (рекламодавцем) реклами, актів виконаних робіт до нього; документів щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдженої реклами; документів, що підтверджують факт оплати за виготовлену рекламу, акти виконаних робіт; інші документи, що мають відношення до справи та пояснення, а також інформації щодо вартості реклами.
Вказаний лист було повернуто 04.08.2023 року на адресу позивача із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» номер відправлення, трекінг: 6100149733066.
Як зазначено представником позивача у позовній заяві ФОП ОСОБА_1 не надано запитувані документи та інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.
За порушення вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про рекламу» суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 , Головним управлінням складено протокол про порушення законодавства про рекламу від 04.07.2023 № 151, а також прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 03.08.2023 №161.
За порушення вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 , Головним управлінням складено протокол про порушення законодавства про рекламу від 15.08.2023 № 188, а також прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 14.09.2023 № 198.
Крім того, листом від 22.08.2023 № 5.4-057/2/6790-23 Головним управлінням засобом поштового зв'язку надіслано повідомлення ФОП ОСОБА_1 про засідання щодо розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.
Як встановлено під час розгляду справи, суб'єктом господарювання, лист не був отриманий та повернувся 25.09.2023 із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» номер відправлення, трекінг: 6100149900442.
В подальшому, листом від 21.09.2023 № 5.4-057/2/7597-23 Головним управлінням повідомлено ФОП ОСОБА_1 про засідання щодо розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.
Під час розгляду справи встановлено, що суб'єктом господарювання, лист не був отриманий та повернувся 22.10.2023 із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» номер відправлення, трекінг: 6101014325312.
У позовній заяві представником позивача вказано, що надати телефонограму щодо повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу не вдалося можливим, у зв'язку з тим, що вказаний номер телефону в Єдиному державному реєстрі не відповідає.
З огляду на вказані обставини, як повідомлено суду представником позивача, Головним управлінням складені протокол №№ 199, 200 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 04.10.2023.
З огляду на обставини не подання відповідачем на вимогу позивача документів, самостійно або через уповноваженого представника не прийнято участі у розгляді справ про порушення законодавства про рекламу, позивачем прийняті: рішення №198 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. за порушення законодавства про рекламу від 04.10.2023, рішення №199 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. за порушення законодавства про рекламу від 04.10.2023.
Зазначені рішення Головного управління було надіслано листом 05.10.2023 № 5.4-057/2/7957-23 було надіслано на адресу відповідача, проте останнім такі отримано не було та лист повернувся 20.11.2023 із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» номер відправлення, трекінг: 0690017643203.
Також, Головним управлінням було винесено припис № 100 від 04.09.2023 про усунення порушень у відповідності до частини другої статті 26 Закону.
Представником позивача у позовній заяві вказано, що станом на дату звернення до суду з даним позовом підтвердження оплати штрафів від суб'єкта господарювання є відсутнім, що зумовили звернення до суду із позовом у цій справі.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Положеннями частини четвертої статті 5 КАС України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Таким чином до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 та Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 260/2284/21.
Під час розгляду справи встановлено, що звернення позивача до суду було обумовлено несплатою Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 штрафу за порушення Закону України «Про рекламу» у розмірі 3400,00 грн, застосованого рішеннями Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 198 та №199 від 04.10.2023 року.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу».
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про рекламу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Згідно із частиною 8 статті 8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
Не вважається рекламою вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення (частина шоста статті 9 Закону України «Про рекламу»).
За частиною першою статті 7 Закону України «Про рекламу» основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.
Правовий висновок щодо застосування положень Закону України «Про рекламу» викладений у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 1840/2539/18, від 07 лютого 2020 року у справі № 405/4704/15-а (2-а/405/85/16), від 14 липня 2020 року у справі № 808/353/17, від 21 вересня 2021 року у справі № 420/4649/19, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, від 18 травня 2022 року у справі № 580/1853/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 420/2004/22.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Питання накладення уповноваженими особами Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок № 693.
На підставі пункту 8 Порядку № 693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.
Пунктом 20 Порядку № 693 визначено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба, Служба відповідно), реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.
Таким чином, на Держпродспоживслужбу покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, в тому числі щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами та стягнення штрафів у судовому порядку.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1092 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держпродспоживслужби за відповідним переліком.
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року N 260-р «Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» Держпродспоживслужба приступила, крім іншого, до виконання функцій і повноважень Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.
З аналізу вищевказаних норм, слід дійти висновку про те, що у спірних відносинах позивач діє як суб'єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу. Крім того, спір у цій справі не пов'язаний з вирішенням питання щодо цивільного права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Аналогічного висновку у подібних спірних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2022 року у справі № 640/19933/21 та у постанові від 01 травня 2023 року у справі №520/17777/21.
Також суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного суду від 01 травня 2023 року у справі №520/17777/21 стосовно застосування судами правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 826/853/17 та від 23 вересня 2021 року у справі № 816/259/18, в яких Суд дійшов протилежного висновку, а саме - про відсутність у ГУ Держпродспоживслужби права на звернення до суду з позовом про стягнення із суб'єкта господарювання штрафу за порушення законодавства про рекламу, вказано наступне.
У постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, на підставі аналізу положень статей 346 та 347 КАС України, Верховний Суд зазначив, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів касаційного суду, висновки об'єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів касаційного суду, а висновки ВП ВС - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 та від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Даний висновок застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 804/937/16, від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19, від 6 квітня 2021 року у справі № 640/14645/19 та від 18 травня 2022 року у справі № 160/5259/20.
На цій підставі колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 у подібних спірних правовідносинах, має перевагу над висновком Верховного Суду, викладеного у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 826/853/17 та від 23 вересня 2021 року у справі № 816/259/18, суди попередніх інстанцій повинні враховувати саме висновок Великої Палати Верховного Суду.
Отже, суд доходить висновку про необґрунтованість та недоведеність позиції відповідача в частині наявності підстав для закриття провадження у справі з огляду на відсутність у позивача підстав для звернення до суду із позовом у цій справі.
Також зі змісту поданого до суду відповідачем відзиву на позов встановлено доводи стосовно того, що відповідач не має відношення до рекламних щитів, розміщених на фасаді приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а оскільки таке приміщення не належить йому на праві власності, але лише орендується, то інформації про те, ким такі щити розміщені у позивача немає.
Надаючи оцінку вказаним доводам суд зазначає, що останні не підтверджені жодними доказами, оскільки відповідачем не було подано до суду жодних доказів в обґрунтування власної правової позиції. Тим більше перебування приміщення у оренді у відповідача на відміну від перебування у власності не є свідченням того, що рекламні щити були розміщені не відповідачем.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованими видами діяльності відповідача є: 47.71 роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 14.19 виробництво іншого одягу й аксесуарів (основний).
Будь-яких інших доводів відповідачем у поданому до суду відзиві на позов наведено не було.
Відтак під час розгляду справи судом не встановлено заперечення відповідачем заявлених до нього вимог, як і не встановлено доказів оскарження рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 04.10.2023 №№198 та 199 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Таким чином, на момент розгляду справи штрафні санкції у розмірі 3400,0,0 грн. відповідачем самостійно не сплачені та доказів відсутності у відповідача обов'язку їх сплати до суду не надано, а отже вказана заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, буд. 40, 6 поверх,м. Харків,61166) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення суми штрафу - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету штрафи у сумі 3400 (три тисячі чотириста) грн 00 коп. до Державного бюджету України для зарахування надходжень за реквізитами: отримувач ГУК обл/МТГ Харків, номер рахунку (IBAN) UA558999980313030106000020649, код отримувача 37874947, код класифікації доходів бюджету 21081100, символ звітності 106.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.