Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
18 квітня 2024 року № 520/4167/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ НП в Харківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає в незарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну в неї на момент переходу на службу в ГУНП в Харківській області, вислугу років з 03.10.2014 по 02.11.2023 у Державній кримінально-виконавчій службі у загальній кількості 09 років 00 місяців 29 днів;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну в неї на момент переходу на службу в ГУНП в Харківській області вислугу років з 03.10.2014 по 02.11.2023 у Державній кримінально-виконавчій службі у загальній кількості 09 років 00 місяців 29 днів;
- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 13, м. Харків, 61002).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 21.11.2023 і дотепер вона проходить службу в органах Національної поліції України на посаді поліцейського логістики відділення поліції №2 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області.
З 03.10.2014 по 02.11.2023 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що підтверджується наказом державної установи «Холодногірська виправна колонія №18» від 02.10.2023 року №295-ос-23 про її звільнення. У календарному обчисленні стаж служби позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби України становить 09 років 00 місяців 29 днів, у пільговому обчисленні 12 років 01 місяць 08 днів.
Позивач звернулася до начальника ГУНП в Харківській області з рапортом, в якому просила зарахувати до стажу служби в Національній поліції України для виплати відсоткової надбавки за вислугу років та визначення тривалості чергової відпустки, стаж служби в підрозділах Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України.
Листом від 29.01.2024 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для зарахування служби у Дергачівській виправній колонії №109 та Холодногірській виправній колонії №18 Державної кримінально-виконавчої служби до стажу служби в поліції.
Вважає таку відмову протиправною, у зв'язку з чим звернулась до суд з вказаною позовною заявою.
Ухвалою суду від 20.02.2024 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), відповідно до якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 78 Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Отже, частина 2 статті 78 Закону №580-VIII містить вичерпний перелік посад (видів служби) та періодів роботи в органах і установах, служба у яких зараховується до стажу служби в поліції.
У вказаному переліку відсутня служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби (Державної пенітенціарної служби України).
Відповідач звертає увагу суду на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 520/2067/19 з приводу подібних правовідносин, де Суд зазначив, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, слід застосовувати приписи частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.
Відповідач вважає за недоцільним посилання позивача на ч. 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України, відповідно до якої до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей Закону України «Про міліцію».
Після прийняття у 2003 році Кримінально-виконавчого кодексу України у 2005 році був прийнятий Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", нині діючий, який врегульовує питання проходження служби у органах і установах виконання покарань.
Крім того, слід зазначити, що позивач не була працівником системи органів внутрішніх справи України, не перебувала на службі у органах міліції.
У зв'язку з цим відповідач зазначає, що, позивач помилково вважає, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватись до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому і до стажу служби в органах поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII.
Позивачем надана відповідь на відзив, у якій позивач повністю підтримала свою правову позицію та просила суд задовольнити позовні вимоги.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач прийнята на службу в Національну поліцію України з 21.11.2023, станом на сьогодні продовжує працювати в органах Національної поліції. До початку несення служби в Національній поліції, а саме: з 03.10.2014 по 02.11.2023 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
На підставі витягу з наказу Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18) Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 295/ОС-23 від 02.10.2023р відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням): прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)».
Надалі позивач звернулася із рапортом до ГУНП в Харківській області щодо зарахування до стажу служби в поліції період; служби у Дергачівській виправній колонії № 109 та Холодногірській виправній колонії № 18 Державної кримінально-виконавчої служби України. .
Листом від 29.01.2024 року № 481/119-12/01-2024 в ГУНП в Харківській області надано позивачу відповідь, в якій зазначено, що стаж служби в поліції зараховується відповідно де статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", в якій наведений вичерпний перелік умов, на підставі яких зараховуються періоди служби або роботи до стажу служби в поліції. У вказаному переліку не зазначено, що до стажу служби в поліції зараховується час роботи на посадах Державної кримінально-виконавчої служби України.
У зв'язку з вищевикладеним відсутні правові підстави для зарахування часу служби у Дергачівській виправній колонії № 109 та Холодногірській виправній колонії № 18 Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції.
Не погодившись із діями відповідача позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон України «Про Національну поліцію») визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно ч. 2 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що:
стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки (ч. 1);
до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а також служба в самій поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому, ч. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. В тому числі, нормою даної статті визначено, що умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу, що у попередніх редакціях ч. 5 ст. 23 цього ж Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Наведені норми чинного законодавства свідчать про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Таким чином, на ОСОБА_1 , під час проходження служби в ДКВС України (що у календарному обчисленні - 09 (дев'ять) років 00 (нуль) місяців 29 (двадцять дев'ять) днів; у пільговому обчисленні - 12 (дванадцять) років 01 (один) місяць 08 (вісім) днів), розповсюджувалася дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Наведені норми законодавства встановлюють, що служба в органах внутрішніх справ (тобто в поліції) є аналогічною службі в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
У постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 Верховний Суд зазначив, що на працівників кримінально-виконавчої служби (крім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу») під час проходження ними служби, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Верховний Суд вказав, що всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 в справі № 826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби, необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались, та визначення чинним на момент проходження служби законодавством статусу такої служби.
У постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 Верховний Суд визнав неправильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону № 580-VIII, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
У цій самій постанові Верховний Суд підтримав висновок суду першої інстанції, який врахував тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, та вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, служба в органах ДКВС України має такий же правовий статус як і служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького та рядового складу, тому така служба підлягає зарахуванню до вислуги років в поліції на підставі п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію».
В рамках адміністративного провадження Верховний Суд у справі № 826/3508/17 від 23.11.2020 суд звертає увагу, що:
обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду;
порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З аналізу зазначеного вбачається, що саме так виникає право особи на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.
На основі викладеного є чітким та зрозумілим, що відповідачем - ГУНП України в Харківській області як суб'єктом владних повноважень реально порушується індивідуально виражене, право на зарахування наявної вислуги років на посадах начальницького і рядового складу в ДКВС України при прийнятті на службу до Національної поліції України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року (№8-рп/99) у справі № 1-16/99 щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року (№ 5-рп/2002) у справі № 1-15/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій, визначено, що до таких категорій громадян, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Положенням ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Нормами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином суд вважає, що бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає в незарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну в неї на момент переходу на службу в ГУНП в Харківській області, вислугу років з 03.10.2014 по 02.11.2023 у Державній кримінально-виконавчій службі у загальній кількості 09 років 00 місяців 29 днів, є протиправною, а позовні вимоги - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає в незарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну в неї на момент переходу на службу в ГУНП в Харківській області, вислугу років з 03.10.2014 по 02.11.2023 у Державній кримінально-виконавчій службі у загальній кількості 09 років 00 місяців 29 днів.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599) зарахувати ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до стажу служби в поліції наявну в неї на момент переходу на службу в ГУНП в Харківській області вислугу років з 03.10.2014 по 02.11.2023 у Державній кримінально-виконавчій службі у загальній кількості 09 років 00 місяців 29 днів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 18 квітня 2024 року.
Суддя Бадюков Ю.В.