Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 квітня 2024 р. №520/4941/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (просп. Героїв Харкова, буд. 135А,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61001, код ЄДРПОУ 34470937) до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
Позивач, Приватне підприємство "Торговий дім "Золота миля", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:
1. Визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000104/2 від 05.02.2024р. та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000122.
2. Стягнути з Харківська митниця Держмитслужби на користь Приватне підприємство «Торговий дім «Золота миля» (ідентифікаційний код 34470937 місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 135-А) судові витрати на послуги адвоката у сумі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
28.02.2024 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Від Харківської митниці Держмитслужби, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Представник відповідача зазначив, що в поданих документах містилися розбіжності, також надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначає, що Задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше. Також вказано, що декларантом не надана будь яка цінова інформація щодо вартості товару (прайс лист, калькуляція) від виробника товару. Згідно ЕМД дійсним виробником товару є ТОО "BioOperations", протее до митного оформлення було надано калькуляція ціни, прайс-лист від TOO "OrganicAgroExport". Вказує, що наданій платіжній інструкції №608 від 04.01.2024 відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог п.37 постанови Правління НБУ № 163 від 29.07.2022. Декларантом до митного оформлення не надано заяву на перевезення, передбачений п. 2.1 договора про надання транспортних послуг від 10.01.2024-3М та калькуляцію ціни від 30.10.2023, від імпортера товара, калькуляцію собівартості від виробника товару, а також договір щодо морського перевезення згідно коносаменту ALAT "ALAT "166496", та оплати суми, що зазначена в коносаменті - 1798,5 дол. США .
Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про правомірність оскаржуваного рішення та необґрунтованість позовних вимог.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та Компанією «OrganicAgroExport» (Алмати, Казахстан). було укладено Контракт № ГП-08-01 від 25.11.2020р., за умовами якого позивач придбав Глютен пшеничний (суха пшенична клейковина) ГОСТ 31934-2012. Дата виробництва жовтень, листопад 2023р. Кінцевий термін використання жовтень, листопад 2025, - 840 паперових мішків, 21 тона.
Специфікацією №33 від 30.10.23р. до Контракту № ГП-08-01 від 25.11.2020р. передбачено поставку Глютен пшеничний (суха пшенична клейковина), кількість 42 тон, ціна товару 1520,00 дол. США/тона. Вартість товару 63 840,00 доларів США.
Умови поставки - FCA, РК, Південно-Казахстанська область, Тайіншинський район, село Чермошнянка, Промислова зона Чермошнянка, будівля 1. Умови оплати за поставку даної партії товару - 100% передплата.
05.02.2023 рокуз метою митного оформлення товару, позивач подав митну декларацію№ 24UA807200001956U3, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору заявлений до декларування, визначивши митну вартість яка становить 34 315,54 доларів США та відповідно 1 289 228,02 грн.
На підтвердження митної вартості, разом з декларацією позивачем подано: Пакувальний лист б/н від 12.01.2024; Інвойс 00012 від 08.01.2024; Коносамент ALAT "166496"від 01.01.2024; CMR 079551 від 12.01.2024; TIR VX.85188261 від 12.01.2024;Платіжне доручення про оплату за товар 608 від 04.01.2024; Транспортний рахунок 886 від 11.01.2024; Довідка про транспортні витрати 001 від 11.01.2024; Прайс лист б.н від 30.10.2023; Калькуляція б/н від 30.10.2023; Контракт ГП-08-01 від 25.11.2020; Специфікація 33 від 30.10.2023; Додаткова угода до контракту 1 від 21.05.2021; Додаткова угода до контракту 2 від 11.05.2022; Додаткова угода до контракту 3 від 28.09.2022; Додаткова угода до контракту 5 від 25.01.2023; Додаткова угода до контракту 6 від 01.09.2023; Додаткова угода до контракту 7 від 15.01.2023; Транспортний договір 10.01.2024-ЗМ від 10.01.2024; CТ-1 KZ UA 4 115 00065 від 09.01.2024; Декларація відповідності EAЭС N RU Д-KZ.AЖ05.В.01387/19від 11.10.2019; Лист б/н від 02.01.2023; Посвідчення якості 14 від 11.01.2024; Посвідчення якості 15 від 11.01.2024; Посвідчення якості 16 від 11.01.2024; Комерційна пропозиція 365 від 30.10.2023; Доручення-коносамент 0000525 від 16.01.2024; Експортна митна декларація 50921/120124/0000242 від 12.01.2024р.
З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.
На запит митного органу, позивач 05.02.2024р. направив митному органу лист (вих. № 24/12/58) року з детальними поясненнями та додаткові документи.
05.02.2024 року Харківською митницею Державної митної служби України було відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000122 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000104/2 від 05.02.2024р., митну вартість товарів визначено за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних товарів) на рівні 2,12 доларів США/кг.
Декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України оформивши товар за митною декларацією: №24UA807200002040U2 від 05.02.2024 та додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом у розмірі 76675,90 грн.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.
Суд вказує, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).
Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів вартості № UA807000/2024/000104/2 від 05.02.2024р.
У графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв?язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: - наявні рішення про визначення митної вартості за подібними товарами по даному підприємству; - відсутні каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару: - у наданій платіжній інструкції №608 від 04.01.2024 відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог п.37 постанови Правління НБУ № 163 від 29.07.2022; - в платіжній інструкції №590 від 15.12.2023 у призначенні платежу зазначено інвойс 00837 from 30.10.2023, що відрізняється від інвойса, наданого до митного оформлення (00836); - не надано заяву на перевезення, передбачений п. 2.1 договора про надання транспортних послуг від 10.01.2024-3М; - декларантом надано калькуляцію ціни від 30.10.2023, від імпортера товара, калькуляцію собівартості від виробника товару не надано; - відсутній договір щодо морського перевезення згідно коносаменту ALAT "ALAT "166496", та оплати суми, що зазначена в коносаменті- 1798,55, а також в зв?язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару.
Джерелом інформації для даного Рішення по товару с наявна у митного органу цінова інформація на ідентичний товар, зокрема того ж самого виробника, оформлений на таких саме комерційних умовах у максимально наближений час, що наявні: №UA100320/2023/16377 від 14.06.2023.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) у відповідності до статті 59 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 2,12 $/кг.
Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Ненадання декларантом повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Натомість, суд, дослідивши документи, подані позивачем до митного оформлення дійшов висновку, що останні містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству суд враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Щодо відсутності печаток і підписів повноважних осіб банку в наданих до митного оформлення наданій платіжній інструкції №608 від 04.01.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 ркоу №216, платник не позбавлений права надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо. Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо здійснюються відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовими актами Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті в Україні.
Так, положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21 січня 2004 року №22, не містять жодних посилань на обов'язковість проставлення відбиток печатки банку при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування.
Натомість, в наданих до оформлення платіжних дорученнях в графі «Відмітки банку» міститься дата, код банку та відмітка про виконання, тому посилання відповідача в цій частині суд вважає безпідставним.
Щодо відсутності каталогів, специфікацій, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару, суд встановлено, що ПП «Торговий Дім «Золота Миля» разом з митною декларацією від 05.02.2044р. №24UA807200001956U3 було надано прайс-лист б/н від 30.10.2023р. від TOO "OrganicAgroExport".
Крім того, відсутність загального прайс-листа від виробника товару не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки останній не є основним документом відповідно до частини 2 статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців і жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17, від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20.
Митним Кодексом України не передбачено обов'язок декларанта надавати для митного оформлення товару інформацію та документи, які мали вплив на процес формування ціни. Це є лише правом декларанта в разі, якщо він заявляє митну вартість товару за визначенням митної вартості товарів на основі додавання вартості. Водночас, формування ціни товару здійснюється продавцем такого товару.
Що стосується посилання митного органу на те, що до митного оформлення надано платіжну інструкцію №590 від 15.12.2023 у призначенні платежу зазначено інвойс 00837 from 30.10.2023, що відрізняється від інвойса, наданого до митного оформлення (00836), суд зазначає, що ці доводи є помилковими, оскільки по-перше позивачем взагалі не надавалась до митниці платіжна інструкція за №590 від 15.12.2023, що підтверджується графою 44 ЕМД №24UA807200001956U3, по- друге ПП «Торговий дім «Золота миля» разом з митною декларацією від 05.02.2044р. №24 UA807200001956U3 надано митному органу Платіжне доручення про оплату за товар №608 від 04.01.2024, в якому призначення платежу визначено, як передплата за контрактом № ГП-08-01 від 25.11.2020р. та інвойсом № 00836 від 30.10.2023.
Щодо ненадання декларантом заяви на перевезення, передбачений п. 2.1 договора про надання транспортних послуг від 10.01.2024-3М та договір щодо морського перевезення згідно коносаменту ALAT "ALAT "166496", суд зазначає, що зазначені документи не є обов'язковими документоми, в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, крім того, не підтверджують факт надання транспортних послуг та їх вартість.
Натомість, позивачем на підтвердження транспортних витрат надані відповідачу наступні документи: договір надання транспортних послуг, автотранспортні накладні, міжнародна товарно-транспортна накладна; рахунок-фактуру; довідка про транспортні витрати від 11.01.2024.
Таким чином, позивачем надані документи щодо транспортування товарів у повному обсязі.
Доводи митниці про те, що декларантом надано калькуляцію ціни від 30.10.2023, від імпортера товару, проте калькуляцію собівартості від виробника товару не надано, суд зазначає, що ця обставина не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. При цьому, оскільки надана позивачем калькуляція від відправника містить всі необхідні реквізити для визначення собівартості, а саме відомості про вартість сировини, пакування та зо робітню платню, витрати з роботи обладнання, навантажувальні роботи, експортне митне оформлення прибуток.
Крім того, суд зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення № UA807000/2024/000104/2 від 05.02.2024р. про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняте відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
Щодо позовних вимог про відшкодування позивачу витрат на надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз долучених позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що представництво позивача у суді здійснювало Адвокатське об?єднання «Роланд».
У зв'язку з чим 01 березня 2023 року між Позивачем та адвокатом Алдохіною Л.М. було укладено Договір про надання правової допомоги (аутсорсінг) № 01/03/2023 від 01.03.2023р.
Розмір гонорару Адвокат згідно з п.6.3. Договору про надання правової допомоги (аутсорсінг) відповідно обчислюється виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), із розрахунку, що вартість 1 години - 1 000,00 грн. Адвокатом вже було надано наступні послуги: надання усних консультацій в сфері митного законодавства, підготовка позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду у зв'язку з противоправними діями Харківської митниці Держмитслужби (правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту позовної заяви, складання розрахунку позовних вимог, складання попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат), підготовка письмових доказів (додатків до позовної заяви), підготовка копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.
Відповідачем по справі надано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами яке викладено в відзиві на позовну заяву.
Разом з тим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи надане відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику стрін , суд зазначає, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, такі послуги не є послугами значного обсягу, суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (просп. Героїв Харкова, буд. 135А,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61001, код ЄДРПОУ 34470937) до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000104/2 від 05.02.2024 року.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000122.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (ЄДРПОУ 34470937) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 44017626) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,00 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 00 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 44017626) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (ЄДРПОУ 34470937) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бідонько А.В.