про залишення позовної заяви без руху
18 квітня 2024 року м. Київ № 320/14124/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зареєструвати (взяти на облік) ОСОБА_1 , як отримувача виплат із Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, згідно Закону № 2620 прикінцеві та перехідні положення ч.2; ч.5; ч.6;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві як правонаступника Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві, перерахувати та виплатити заборгованість, за період з 09.06.2004 по 07.02.2024, яка виникла в Управлінні виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в м. Києві, із вини Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в м. Києві з невиплати коштів, які виплачував ВАТ „Трест Київміськбуд-6” ОСОБА_1 , потім передав це зобов'язання правонаступнику - Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві;
- зробити перерахунок та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла в Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві із вини Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві з невиплати коштів, присуджених внаслідок ушкодження здоров'я: рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13.05.2003 в справі № 2-113 2003, яким стягнуто з ВАТ „Трест Київміськбуд-6”, безстроково, щомісячні виплати по компенсації виплати на: 22 грн. 80 коп. доповнення до додаткове харчування, - як правонаступника Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві за період з 09.06.2004 по 07.02.2024 із розрахунку 1728,00 гривень щомісячно (22 дні + 7 днів + 6 міс. + 1 міс. + 228 міс.: 57,60 грн./день* 29 днів = 1670,40 грн. + 235 міс.* 1728,00 грн./міс. = 406080,00 грн.)
Пунктами 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 5 частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Як вбачається з позовної заяви, спір виник у зв'язку з відмовою, на думку позивача, виплачувати Головним управлінням Пенсійного Фонду України у м. Києві заборгованість, яка виникла у зв'язку із невиплатою Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві позивачеві страхових виплат за період з 09.06.2004 по 07.02.2024.
Слід зауважити, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли у період з 09.06.2004 по 07.02.2024, водночас з даним позовом до суду позивач звернувся 07.02.2024, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд наголошує, що страхові виплати, які були призначені позивачеві є щомісячним платежем, а щодо їх отримання, на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та про порушення своїх прав, позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць.
Отже, з дня отримання страхової виплати особою, якій призначена виплата, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком із цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру звернулась до уповноваженого органу із заявою про надання їй відповідної інформації. Однака, позивачем не було надано до суду відповідних звернень адресованих до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві у проміжок часу з 09.06.2004 по 07.02.2024, з яких можна було б встановити вчинення позивачем активних дій щодо захисту порушених прав.
З огляду на викладене, отримуючи у період з 09.06.2004 по 07.02.2004 страхові виплати не в повному обсязі, позивач повинен був бути обізнаним про порушення його прав та не був позбавлений можливості звернутися до суду щодо захисту останніх у строк визначений чинним законодавством.
Позивач, звернувшись у лютому 2024 року до суду з позовними вимогами за період з 09.06.2004 по 07.02.2024, пропустив строк звернення до суду та не надав клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності причин пропуску такого.
У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачеві слід надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази на підтвердження обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
В силу приписів пункту четвертого, п'ятого частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
При цьому, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло.
Як вбачається з пункту 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд «зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві як правонаступника Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві, перерахувати та виплатити заборгованість, за період з 09.06.2004 по 07.02.2024, яка виникла в Управлінні виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві, із вини Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві з невиплати коштів, які виплачував ВАТ „Трест Київміськбуд-6” ОСОБА_1 » .
Частиною першою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Суд зауважує, що предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, при цьому підставою позову є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутись до суду з відповідними позовними вимогами до відповідача.
При цьому, заявлений позивачем предмет позову «зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві як правонаступника Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві, перерахувати та виплатити заборгованість, за період з 09.06.2004 по 07.02.2024, яка виникла в Управлінні виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві, із вини Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві з невиплати коштів, які виплачував ВАТ „Трест Київміськбуд-6” ОСОБА_1 » , не містить нормативно-правового обґрунтування, зокрема зазначення конкретних норм права, які б давали можливість відповідному органу здійснити перерахунок недоплачених страхових виплат за 20 років, які виникли з вини іншого органу.
Суд звертає увагу позивача, що правову категорію “зміст позовних вимог” слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Зі змісту предмету позову суду не надається за можливе встановити, які саме види страхових виплат не було в належному обсязі виплачено позивачу, з приводу чого останній звернувся до суду. Відтак позивачу слід зазначити виклад обставин з наданням відповідних доказів щодо видів страхових виплат, які не були своєчасно виплачені у період часу з 09.06.2004 по 07.02.2024 Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві, та у подальшому мають бути нараховані та виплачені Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Положення Кодексу адміністративного судочинства України не дозволяють звертатися до суду із вимогою про зобов'язання відповідача вчинити певні дії без поєднання її разом із вимогою про визнання бездіяльності відповідача протиправною або з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення.
У противагу наведені нормі, позивач не конкретизує, які саме дії відповідача мають бути визнані протиправними, які на переконання позивача порушують його права та інтереси.
Отже, позивачу слід привести свої вимоги у відповідність до положень частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом визначення чітких і зрозумілих вимог та посиланням на норми Закону, якими обґрунтовуються останні.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання безпосередньо до суду:
- позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із викладенням чітких вимог до відповідача, у тому числі із зазначенням вимоги про визнання протиправною, дії, бездіяльності чи рішення відповідача, яким було порушено права позивача, та із зазначенням чіткого нормативно-правового обґрунтування даним вимогам, з урахуванням викладених вище судом зауважень;
- письмового викладу обставин з наданням відповідних доказів щодо видів страхових виплат, які не були своєчасно виплачені у період часу з 09.06.2004 по 07.02.2024 Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві, та у подальшому мають бути нараховані та виплачені Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві;
- заяви про поновлення строку звернення до суду із відповідним позовом та докази на підтвердження обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Керуючись 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панова Г. В.