19 квітня 2024 року Справа № 280/1738/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8)
Державної служби з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845)
про визнання протиправною та скасування постанови, -
23.02.2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1), Державної служби з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
скасувати постанову винесену виконуючим обов'язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Олегом Мустафаєвим №ПШ 010324 від 13.02.2024 про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу згідно з Законом України «Про автомобільний транспорт».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач хоча і є власником транспортного засобу «MAN TGA 18.310», д.н. НОМЕР_1 та керував ним як водій 09.01.2024, однак не являвся на той момент перевізником, не використовував його жодним чином для своєї господарської діяльності, а лише транспортував авто до станції технічного обслуговування на діагностику та ремонт. Зазначає, що справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглянута відповідачем без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення і як наслідок без урахування усіх обставин, що мають значення, а постанова про застосування адміністративно- господарського штрафу №ПШ 010324 від 13.02.2024 складена щодо позивача безпідставно та незаконно, у зв'язку із чим її належить визнати протиправною та скасувати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач є належним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною.
Ухвалою суду від 28.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , є власником транспортного засобу «MAN TGA 18.310», д.н. НОМЕР_1 .
09.01.2024 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Укртрансбезпеки проводилася рейдова перевірка на 305 км а/д М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський.
Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 (власник ОСОБА_1 ), під керуванням водія ОСОБА_1 .
У відповідності до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 4 Порядку № 422, водій транспортного засобу ОСОБА_1 пред'явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Укртрансбезпеки: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 ; посвідчення водія НОМЕР_3 ; ТТН № 9-2/24 від 09.01.2024.
На момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки було виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 33 Інструкції, а саме відсутність у водія, під час здійснення вантажного перевезення, тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР або бланком підтвердження діяльності, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.01.2024 №001013.
Водій ОСОБА_1 з актом перевірки № 001013 був ознайомлений, від пояснень відмовився, акт засвідчив підписом.
29.01.2024 відповідачем було направлено запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства на 13.02.2024, яке зафіксоване актом перевірки від 09.01.2024 №АР001013, що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованих листів зі штампом Укрпошти від 29.01.2024, фіскальним чеком від 29.01.2024 (трекінг відправлення-№0600082569062).
Позивач на розгляд справи не з'явився, справу про порушення було розглянуто 13.02.2024 року за наявними матеріалами.
За результатом розгляду винесено постанову № ПШ010324 від 13.02.2024 про застосування до позивача адміністративно- господарського штрафу за порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазнає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Стаття 6 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту (частина 7).
Згідно ст.18 Закону №2344-III, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 № 1567, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. (п.3 Порядку №1567).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно з положеннями статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху.
За змістом статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень (стаття 49 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
В силу частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведених норм убачається, що даними нормами покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів, а за відсутності документів, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, на підставі яких виконуються вантажні перевезення транспортним засобом, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Непред'явлення, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-III.
Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340), встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Відповідно до п.1.3 Положення №340, його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з п.6.1 Положення №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
За приписами п.6.3 Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання тахографів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа «k», характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу «w», ефективного кола шини «l», а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін «адаптація тахографа до транспортного засобу», за визначенням ЄУТР ( 994_016 ), - «калібрування».
Контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з положеннями пункту 3.3, 3.6 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Судом встановлено, що належний позивачу транспортний засіб, який був об'єктом перевірки, обладнаний працюючим та повіреним цифровим тахографом, що не заперечується відповідачем. Водночас, актом перевірки зафіксовано відсутність у водія, під час здійснення вантажного перевезення, тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР або бланком підтвердження діяльності. Наявність у водія індивідуальної контрольної книжки водія - не зафіксовано.
Доводи позивача про протиправність спірної постанови зводяться до того, що позивач не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» та Положення №340, оскільки позивач не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався.
В позовній заяві позивач зазначає, що хоча він і є власником транспортного засобу «MAN TGA 18.310», д.н. НОМЕР_1 та керував ним як водій 09.01.2024, однак не являвся на той момент перевізником, не використовував його жодним чином для своєї господарської діяльності, а лише транспортував авто до станції технічного обслуговування на діагностику та ремонт. При собі будь-якої товарно-транспортної накладної ОСОБА_1 не мав, будь-який товар або вантаж пов'язаний із господарською діяльністю ОСОБА_1 не перевозив. Відповідно ОСОБА_1 як власник транспортного засобу, 09.01.2023 не використовував транспортний засіб «MAN TGA 18.310», д.н. НОМЕР_1 для здійснення господарської діяльності.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що позивач пред'явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну № 9-2/24 від 09.01.2024, відповідно до якої автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 , водієм ОСОБА_1 .
Відповідно до товарно- транспортної накладної № 9-2/24 від 09.01.2024 позивач 09.01.2024 перевозив паливо дизельне у кількості 11535,40 кг. Вказана обставина повністю спростовує твердження позивача про те, що на момент проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не був автомобільним перевізником та не перевозив вантаж.
Щодо зазначення позивачем про те, що в товарно-транспортні накладній № 9-2/24 від 09.01.2024 відсутні відомості щодо дати і часу виїзду з підприємства вантажовідправника, дати і часу прибуття до вантажоодержувача та дати і часу виїзду від вантажоодержувача, суд зазначає наступне.
Згідно п.11.1. Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Тобто, дані вказані позивачем, не зазначаються в товарно-транспортній накладній, що спростовує твердження позивача.
Щодо зазначення позивачем про те, що перевезення вантажу у кількості 11 535,40 кг за ТТН № 9-2/24 від 09.01.2024 до вантажоодержувача - ПП «Трім» здійснив інший транспортний засіб - RENAULT PREMIUM 270, державний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне зазначити, що позивач пред'явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну № 9-2/24 від 09.01.2024.
Суд зазначає, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.
Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.
У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортних засобів матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази). Приєднання до матеріалів адміністративного позову документів не свідчить про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки та на момент розгляду справи. Надані до позову матеріали не є юридично значимими документами для цілей з'ясування правомірності винесеної постанови, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання їх згодом, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин. Надання до суду інших матеріалів, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин.
Відтак, позивач на належному йому транспортного засобі (масою понад 3,5т) здійснював перевезення вантажу без картки водія у слоті цифрового тахографа, а також без індивідуальної контрольної книжки водія, тому суд дійшов висновку, що позивачем вчинено порушення ст. 48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ.
Щодо процедури розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 25-27 Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Судом встановлено, що відповідачем 29.01.2024 було направлено запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства на 13.02.2024, що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованих листів зі штампом Укрпошти від 29.01.2024, фіскальним чеком від 29.01.2024 (трекінг відправлення-№0600082569062). Проте, запрошення позивачем не отримано.
Суд зазначає, що обов'язок відповідача повідомити суб'єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи. Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв'язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 809/1198/17 та від 13 червня 2018 року у справі № 820/6755/16.
Крім того, суд враховує позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17: "завчасне у межах достатнього поза розумним сумнівом строку надходження поштового відправлення (до складу якого входить повідомлення про дату, час та місце розгляду питання стосовно накладення штрафу на перевізника) до установи поштового зв'язку і не отримання цього повідомлення перевізником не виключає можливості накладення штрафу за відсутності перевізника, адже кожен учасник суспільних відносин повинен дотримуватись базових правил добропорядності, доброчесності та сумлінності тощо, а не ухилятись від отримання поштової кореспонденції задля уникнення юридичної відповідальності. Надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік який визначений статтею 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, є підставою для відповідальності перевізників згідно зі статтею 60 цього Закону.
Щодо тверджень позивача про те, що в момент проведення рейдової перевірки він повідомив про зміну місця проживання, суд зазначає, що матеріалах справи відсутні будь-які документи для підтвердження доводів позивача.
Так, в акті від 09.01.2024 №001013 позивач не зазначив дані про зміну місця проживання, тобто в момент ознайомлення позивача з актом, він був згоден із зазначеною в акті адресою: а саме: м. Запоріжжя.
Оскільки, позивач був присутнім під час проведення перевірки та складання акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.01.2024 №001013, то відповідно повинен був вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому правопорушення.
Таким чином, не лише на відповідача покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, але й позивач повинен вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому правопорушення.
Відповідачем виконано всі законодавчо встановлені дії щодо направлення на адресу позивача: АДРЕСА_2 , запрошення на розгляд справи, однак, позивачем не здійснено відповідних дій щодо його отримання.
Суд звертає увагу на те, що надсилання відповідачем виклику на розгляд справи рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов'язків відповідачем щодо інформування сторони про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Таким чином, позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу права на спростування вини у судовому порядку, а, отже, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17.
Суд зазначає, що позивачем надано пояснення та зауваження щодо прийняття оскаржуваної постанови у межах розгляду цієї справи, проте, такі жодним чином не спростовують факту вчинення правопорушення та правомірності прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.
З огляду на вказане, суд звертає увагу на те, що позивачем не було доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Виходячи з проаналізованих норм права та обставин справи, приходить до висновку про правомірність прийняття відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 010324 від 13.02.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Часиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8), Державної служби з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845)-відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 19.04.2024.
Суддя О.В. Конишева