19 квітня 2024 року (09:10)Справа № 280/2251/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, вул. Кобилянської Ольги, буд. 1/пл. Центральна, буд.3, код ЄДРПОУ 40329345); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
13.03.2024 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком №083850020836 від 23.02.2024;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до його страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, періоди його роботи з 16,05.1988 по 01.12.1092 - у Запорізькому автотранспортному підприємстві 12301, з 20.02.1995 по 01.03.1995 - в Приватному підприємстві «Брокерська компанія «Шмас», з 03.03.1995 по 20.10.2000 - у Відкритому акціонерному товаристві «Запорізький автомобільний транспортно-експедиційний комбінат 12360», та повторно розглянути заяву позивача від 16.02.2024 про призначення пенсії урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач у встановленому законом порядку звернулась до третьої особи із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області №083850020836 від 23.02.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки наявність у позивача права на призначення пенсії підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_2 від 07.09.1981. Наявність певних недоліків у трудовій книжці не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 18.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
02.04.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15828), в якому останній зазначає, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.02.2024 про призначення пенсії, ГУ ПФУ в Чернівецькій області прийнято рішення №083850020836 від 23.02.2024 про відмову в призначенні пенсії. За нормами статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу 31 рік. При опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком, Головним управлінням розраховано стаж, який склав 30 років 8 місяців 8 днів. До страхового стажу позивача, Головним управлінням не зараховано зокрема: період роботи з 16.05.1988 по 01.12.1992, оскільки в записах трудової книжки відсутня назва підприємства при прийнятті та дата прийняття; період роботи з 20.02.1995 по 01.03.1995, оскільки в записах трудової книжки при звільненні з роботи відсутня посада та підпис відповідальної особи; період роботи в ВАТ «Запорізькому автомобільному транспортно - експедиційному комбінаті 12360» з 03.03.1995 по 20.10.2000, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу починаючи з 01.02.1998 звітує ВАТ «Експотранс». Враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства вважаємо, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головним управлінням проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства, таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у позивача відсутній страховий стаж для призначення пенсії.
09.04.2024 до суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення на позов (вх. № 16754), в яких останній зазначає, що рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 23.02.2024 № 083850020836, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Після винесення оскаржуваного рішення воно було направлено до ГУ ПФУ в Запорізькій області для долучення до матеріалів електронної пенсійної справи позивача. Про прийняте рішення позивача повідомлено листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 04.03.2024 № 0800-0215-8/18763. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
16.02.2024 позивач звернувся ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області №083850020836 від 23.02.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж становить 31 рік. Страховий стаж особи становить 30 років 8 місяців 8 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 16.05.1988 по 01.12.1992, оскільки в записах трудової книжки відсутня назва підприємства при прийнятті та дата прийняття; період роботи з 20.02.1995 по 01.03.1995, оскільки в записах трудової книжки при звільненні з роботи відсутня посада та підпис відповідальної особи; період роботи в ВАТ «Запорізькому автомобільному транспортно - експедиційному комбінаті 12360» з 03.03.1995 по 20.10.2000, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу починаючи з 01.02.1998 звітує ВАТ «Експотранс». Для зарахування вказаного періоду роботи необхідно акт зустрічної перевірки.
Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду із вимогами про його скасування та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як встановлено судом з оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 16.05.1988 по 01.12.1992 оскільки в записах трудової книжки відсутня назва підприємства при прийнятті та дата прийняття та період роботи з 20.02.1995 по 01.03.1995 оскільки в записах трудової книжки при звільненні з роботи відсутня посада та підпис відповідальної особи.
З цього приводу, суд зазначає, що з аналізу вказаних норм права судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд зазначає, що відсутність у трудовій книжці позивача у записі №27 про звільнення з Приватного підприємства «Брокерська компанія «Шмас» посади та підпису відповідальної особи не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Разом з цим, щодо відсутності в записах трудової книжки назви підприємства при прийнятті та дата прийняття на роботу у Запорізьке автотранспортне підприємство 12301, то суд зазначає, що у записі №19 «а» біля запису про прийняття водієм другого класу наявний штамп «АТП 12301», з якого відповідач мав можливість встановити, що ОСОБА_1 був прийнятий водієм другого класу саме у АТП 12301, а момент прийняття на зазначене підприємство вважати з дати прийняття наказу № 69к, тобто - 16.05.1988.
Суд критично оцінює позицію відповідача у даній справі та зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17), від 19.12.2019 (справа №307/541/17).
Разом з цим, суд зауважує, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 07.09.1981 наявний запис № 20 про те, що період роботи у АТП 12301 з 01.10.1991 по 30.09.1992 у загальний та безперервний трудовий стаж не зараховується (а.с.11 зворот).
З урахуванням вищезазначеного, період роботи у АТП 12301 з 01.10.1991 по 30.09.1992 не підлягає до зарахування до страхового стажу позивача, а тому у відповідній вимозі про його зарахування слід відмовити.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача у АТП 12301 з 16.05.1988 по 30.09.1991 та з 01.10.1992 по 01.12.1992, період роботи позивача у ПП «Брокерська компанія «Шмас» з 20.02.1995 по 01.03.1995 має бути зараховані до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому трудову книжку позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Період роботи позивача у АТП 12301 з 16.05.1988 по 30.09.1991 та з 01.10.1992 по 01.12.1992, у ПП «Брокерська компанія «Шмас» з 20.02.1995 по 01.03.1995 підтверджується записами №№19 «а» - 21, 26-27 в трудовій книжці НОМЕР_2 від 07.09.1981.
Вищезазначені відомості з трудової книжки, які підтверджують, що позивач у зазначений період дійсно працював на підприємстві, відповідачем не спростовані.
Крім того, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Запорізький автомобільний транспортно-експедиційний комбінат 12360» з 03.03.1995 по 20.10.2000, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу починаючи з 01.02.1998 звітує ВАТ «Експотранс», суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1058-ІV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-ІV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-ІV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок Пенсійного фонду день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового чи пільгового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, за висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа №316/1392/16-а), від 23.02.2020 у справі №535/1031/16-а, зазначено, що за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством- страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
При цьому, суд повторно зазначає, що згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 07.09.1981, зокрема записи №№ 28-30, позивач у період з 03.03.1995 по 20.10.2000 - працював водієм другого класу у Відкритому акціонерному товаристві «Запорізький автомобільний транспортно-експедиційний комбінат 12360» та отримував від цієї юридичної особи у спірні періоди заробітну плату, однак, як зазначено відповідачем у спірному рішенні в індивідуальних відомостях про застраховану особу починаючи з 01.02.1998 звітує ВАТ «Експотранс».
Оскільки, з наявних у справі письмових доказів слідує, що в спірний період позивачеві була нарахована та виплачена заробітна плата на яку, в свою чергу, нараховувалися страхові внески, тим більше, що відповідними записами трудової книжки позивача підтверджено факт його роботи у цей період у Відкритому акціонерному товаристві «Запорізький автомобільний транспортно-експедиційний комбінат 12360», а сплата страхових внесків відбувалась ВАТ «Експотранс», на думку відповідача не роботодавцем, суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, зокрема, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а, отже, сплата страхових внесків ВАТ «Експотранс» не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, підтверджених даними трудової книжки.
При цьому, судом враховується, що за правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, пункт 72, від 19.06.2012). Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «Формер Кінг Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).
Відповідний висновок щодо застосування норм права узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, які суд має враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з приписам ч. 5 ст. 242 КАС України.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком №083850020836 від 23.02.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області №083850020836 від 23.02.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком та зобов'язання ГУ ПФУ в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи у Запорізькому автотранспортному підприємстві 12301 з 16.05.1988 по 30.09.1991 та з 01.10.1992 по 01.12.1992, у ПП «Брокерська компанія «Шмас» з 20.02.1995 по 01.03.1995, у Відкритому акціонерному товаристві «Запорізький автомобільний транспортно-експедиційний комбінат 12360» з 03.03.1995 по 20.10.2000 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 07.09.1981 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 16.02.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Чернівецькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, вул. Кобилянської Ольги, буд. 1/пл. Центральна, буд.3, код ЄДРПОУ 40329345); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком №083850020836 від 23.02.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи у Запорізькому автотранспортному підприємстві 12301 з 16.05.1988 по 30.09.1991 та з 01.10.1992 по 01.12.1992, у ПП «Брокерська компанія «Шмас» з 20.02.1995 по 01.03.1995, у Відкритому акціонерному товаристві «Запорізький автомобільний транспортно-експедиційний комбінат 12360» з 03.03.1995 по 20.10.2000 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 16.02.2024.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.04.2024.
Суддя Ю.В. Калашник