про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
19 квітня 2024 рокум. Ужгород№ 260/1929/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження №15 від 21.02.2024 року Усть-Чорнянського селищного голови про ліквідацію бібліотеки в селищі Усть-Чорна.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
18 квітня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із заявою про забезпечення адміністративного позову, в якій просить застосувати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії розпорядження селищного голови ОСОБА_2 №15 від 21.02.2024 року про ліквідацію бібліотеки в селищі Усть-Чорна, Усть Чорнянської селищної ради до набрання законної сили рішенням суду.
Заява про забезпечення адміністративного позову аргументована тим, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення розпорядження Усть-Чорнянського селищного голови Костяк П.П. №15 від 21.02. 2024 року буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки воно відповідає предмету адміністративного позову, водночас не зумовлює фактичного вирішення спору по суті до закінчення розгляду справи. Більше того, заявник вважає, що вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на реалізацію відповідачем усіх законних дій після розгляду справи по суті. Відтак переконана, що є достатні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки викладені вище обставини щодо забезпечення позову та невжиття заходів щодо зупинення розпорядження Усть-Чорнянського селищного голови ОСОБА_2 порушують і обмежують законні права та інтереси позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження.
Дослідивши надані заявником докази в обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин 1 статті 151 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» №2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Тому, у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.
Як вбачається із позовної заяви позивач, зокрема, просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження селищного голови Усть-Чорнянської селищної ради від 21.02.2024 року за №15 «Про ліквідацію бібліотеки».
При цьому суд зауважує, що заява про забезпечення позову мотивована тим, що головою Усть-Чорнянської селищної ради порушено порядок ліквідації закладів культури - бібліотеки в селищі Усть-Чорна. Порядок формування базової мережі закладів культури затверджується постановою KMУ від 24 жовтня 2012року №984 виключення закладів із базової мережі здійснюється за погодженням з Мінкультури згідно із переліком закладів культури поданим місцевою держадміністрацією за затвердженим органом місцевого самоврядування або поданим центральним органом виконавчої влади із зазначенням причини та обґрунтування необхідності такого виключення. Усть-Чорнянський голова селищної ради, не погодивши із засновником на сесії Усть-Чорнянської ТГ, ігноруючи Усть-Чорнянську територіальну громаду, як засновника, видав розпорядження про ліквідацію бібліотеки в селищі Усть-Чорна. Крім того, даним розпорядженням ОСОБА_1 , як завідуючу бібліотеки, попереджено про вивільнення у двомісячний термін, який закінчується 24 квітня 2024 року.
З огляду на предмет позову та засоби доказування такого, суд зазначає, що забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження селищного голови Усть-Чорнянської селищної ради від 21.02.2024 року за №15 «Про ліквідацію бібліотеки» буде фактично вирішенням справи по суті до постановляння рішення в даній справі, без дослідження всіх належних та допустимих доказів, без заслуховування сторін та без надання сторонам можливості подати до суду належні та допустимі докази в обґрунтування їхньої правової позиції щодо предмету спору.
Зокрема, оцінка діям відповідача може бути надана тільки з урахуванням всіх належних та допустимих доказів у їх сукупності та при дотриманні принципу змагальності сторін у наданні до суду доказів.
Перевіряючи доводи заяви, суд звертає увагу на те, що заявником не надано належних і допустимих, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказів та не наведено обґрунтованих доводів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди її правам та інтересам, унеможливлення їх захисту без вжиття відповідних заходів або ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а отже, й не доведено наявності будь-яких правових підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення його позову, відповідно до ст. 150 КАС України.
Сам по собі факт прийняття рішення, виходячи з кола прав та інтересів, що підлягають захисту в межах адміністративного судочинства, не може свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт можливого порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Перевірка доводів заявника, наведених у її заяві про забезпечення позову, протиправності такого рішення, фактично призведе до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, що не відповідає завданням та цільовому призначенню інституту вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування, чого у даному випадку судом не встановлено.
Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про застосування яких просить заявник, а отже й про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України», в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29).
Крім того, на переконання суду, подання адміністративного позову, предметом якого є оскарження рішення відповідача, не є беззаперечним доказом очевидної ознаки їх протиправності.
Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Суддя Я. М. Калинич