18 квітня 2024 року м. Ужгород№ 260/1523/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши в письмовому провадженні спрощеному позовного провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) , яким просить:
1.Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 27 січня 2024 року.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 27 січня 2024 року.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби та звільнення з неї майстер - сержант ОСОБА_1 перебував на усіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивачеві здійснювались нарахування та виплата грошового забезпечення за період з січня 2020 року по травень 2022 року з затримкою, зокрема:
- 31.05.2023 військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі № 360/1708/22 виплачено заборгованість з грошового забезпечення у розмірі 25 061,59 грн., що підтверджується випискою по картці рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК;
-27.01.2024 військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі № 360/1708/22 виплачено заборгованість з грошового забезпечення у розмірі 5 603,83 грн. що підтверджується випискою по картці рахунку ІНФОРМАЦІЯ_3 .
--27.01.2024 військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі № 360/1708/22 виплачено заборгованість з грошового забезпечення у розмірі 108 310,58 грн., що підтверджується випискою по картці рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК.
Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, а саме не своєчасне здійснення виплати одноразової грошової допомоги (щомісячна додаткова грошова винагорода (частина грошового забезпечення)) має наслідком виплату компенсації втрати частини доходів. Відтак, на думку позивача, за період з січня 2020 року по день фактичної виплати 27 січня 2024 року відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати місячного грошового забезпечення .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року відкрите спрощене позовне провадження в справі та залучено до участі в справі в якості співвідповідача: Державну прикордонну службу України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, Україна, Код ЄДРПОУ 00034039.) Зобов'язано Державну прикордонну службу України надати суду в термін 5 днів з дня отримання даної ухвали : контактні дані ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), оскільки поштова адреса відповідача станом на сьогоднішній день знаходиться на не підконтрольній Україні території).
26 березня 2024 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшла заява на виконання ухвали суду.
27 березня 2024 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позов, відповідно до якого Адміністрація Державної прикордонної служби України прийшла до висновку, що викладені у позові доводи не визнає і вважає, що вони не ґрунтуються на законі, є безпідставними виходячи з наступного.
Так зазначено, що «Державна прикордонна служба України» в даній адміністративній справі не має процесуальних прав та обов'язків (адміністративно процесуальної правоздатності) відповідно до частини першої статті 43 КАС України, та не має здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, передбачені частиною третьою статті 44 КАС України. Грошове забезпечення під час проходження військової служби в загоні та розрахунок Позивача за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, проводив ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).
Крім того зазначено, що в нашій країні йде повномасштабна війна та усі ресурси максимально йдуть на оборону країни, дефіцит державного бюджету просто величезний та на теперішній час здійснюється значне скорочення видатків у усіх сферах, окрім оборони.
З огляду на це Адміністрація Державної прикордонної служби України вважає недоречним звертатись до суду з позовною вимогою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про нарахування та виплату компенсації встати частини доходів при відсутності факту порушення строків виплати грошового забезпечення під час проходження військової служби.
01 квітня 2024 року, від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) надійшов відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами викладеним у позовній заяві, відповідач не згідний, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі № 360/1708/22 позивачу 31.05.2023 здійснено перерахунок та виплату посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 25061,59 грн. (пдфо - 5603,83 грн., військовий збір - 466,99 грн.).
В подальшому, 27.01.2024 позивачу компенсований пдфо у розмірі 5603,83 грн.
Додатково, на виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 позивачу здійснено перерахунок грошового забезпечення у розмірі 108310,58 грн. (військовий збір - 1649,40 грн.). Зазначає, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення. Однак, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-Ш є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Враховуючи вищенаведене, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі № 360/1708/22 (що не заперечується позивачем) виконане, тому відсутні правові підстави щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 27 січня 2024 року, а тому адміністративний позов є незаконним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того зазначено, що позовна вимога в частині зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів з січня 2020 року є необґрунтованою, оскільки імовірна заборгованість з перерахунку грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 08 травня 2022 року виникла з червня 2022 року (з наступного місяця за місяцем останньої виплати грошового забезпечення).
2. Обставини, встановлені судом.
06.05.2022 року Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) №673-ОС, ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в запас, без права носіння військової форми одягу.
Наказом начальника загону від 06.05.2022 №677-ОС «По особовому складу» ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 08 травня 2022 року.
У період із січня 2020 року до часу звільнення з військової служби у вересні 08 травня 2022 року майстер - сержант ОСОБА_1 перебував на усіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі № 360/1708/22 , яке набуло законної сили 12.05.2023 р. ухвалено:
- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування з 29 січня 2020 року по 08 травня 2022 року при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704.
- Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 29 січня 2020 року по 08 травня 2022 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням) шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2020 року, 2021 року та 2022 року), згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням відповідних податків та зборів.
31.05.2023 військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі № 360/1708/22 позивачу виплачено заборгованість з грошового забезпечення у розмірі 25061,59 грн., що підтверджується випискою по картці рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК
27.01.2024 згідно виписки по картці рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі № 360/1708/22 виплачено :
- 5 603,83 грн., 23957,74 грн. ,-1411,17 компенсація ПДФО,
-108 310,58 грн. компенсацію грошового забезпечення за 2020-2022 роки.
29 січня 2024 року до відповідача було направлено запит на інформацію, де позивач просив надати інформацію щодо добровільного виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі № 360/1708/22 з наданням письмового розрахунку нарахувань та утримань, а також нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення нарахованого та виплаченого на виконання судового рішення за період з січня 2020 року по день фактичної виплати із наданням відповідних розрахунків нарахувань та утримань.
Однак, листом від 03.02.2024 № 09/ЗПТ-3/ НОМЕР_2 прикордонним загоном у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів відмовлено .
Мотиви та норми права застосовані судом.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частинами першою, другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Верховний Cуд у постанові від 19 березня 2020 у справі №820/5286/17, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного суду у справі №522/2738/17, сформулював аналогічний правовий висновок.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Враховуючи те, що Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі № 360/1708/22 , яке набуло законної сили 12.05.2023 р. визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування з 29 січня 2020 року по 08 травня 2022 року при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, відповідно він набув право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Відповідно до висновків Верховного Суду, які висловлені у постанові від 24.10.2018 (справа № 820/3211/17) чинним законодавством передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та індексація.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9-рп/2013.
Отже, слід дійти висновку, що поняття "грошове забезпечення", "заробітна плата", які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір у цій адміністративній справі охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці".
Аналогічну правову позицію було неодноразово висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 807/363/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 804/496/18, від 26 червня 2019 року у справі № 820/4748/17, від 22 травня 2020 року у справі № 808/3200/17, від 04 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19.
При цьому аргументи відповідача про те, що нараховані позивачу кошти були виплачені своєчасно після набрання законної сили рішення суду у справі №260/245/23 є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу , а не виконання рішення суду.
Приймаючи постанову у справі №240/11882/19 Верховний Суд вказав на таке:
-Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17.
Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу №240/11882/19, вказала, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Суд при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відступу від викладеної вище правової позиції та вважає, що наведені правові норми, якими врегульовані спірні в цій частині правовідносини, підлягають саме такому застосуванню.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 27 січня 2024 року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) код ЄДРОПОУ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 27 січня 2024 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяЗ.Б.Плеханова