18 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/28357/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року, та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн;
- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області нарахувати та виплатити їй суддівську винагороду і допомогу на оздоровлення:
за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, з доплатою за вислугу років в розмірі 50%, доплатою за перебування на адміністративній посаді (за період з 29.09.2021 по 31.12.2021) розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривня, з доплатою за вислугу років в розмірі 50%, доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
за період з 01 січня по 31 серпня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
вихідну допомогу у зв'язку з виходом у відставку в розмірі з місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати їй суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення: за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, з доплатою за вислугу років в розмірі 50%, доплатою за перебування на адміністративній посаді (за період 29 вересня 2021 року по 31 грудня 2021 року) у розмірі 10% від посадового окладу; за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривня, з доплатою за вислугу років в розмірі 50%, доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу; за період з 01 січня по 31 серпня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати їй суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення: за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, з доплатою за вислугу років в розмірі 50%, доплатою за перебування на адміністративній посаді (за період з 29 вересня 2021 року по 31 грудня 2021 року) у розмірі 10% від посадового окладу; за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривня, з доплатою за вислугу років в розмірі 50%, доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу; за період з 01 січня по 31 серпня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу, та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу; та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- зобов'язати відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України територіальне управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області та Державну судову адміністрацію України, як суб'єктів владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення, подати у строк один місяць звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за час перебування на посаді судді Баранівського районного суду Житомирської області в період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року нарахування та виплата їй суддівської винагороди здійснювалася не в повному обсязі, оскільки при її нарахуванні застосовано базовий розмір посадового окладу судді із врахуванням "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" в сумі 2102,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік". Вважаючи такі дії відповідачів протиправними та такими, що порушують його право на отримання належного матеріального забезпечення судді, позивачка звернулася до суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 прийнято до провадження позовну заяву та відкрите провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
09.11.2023 на електронну адресу суду від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (далі - відповідач 1, управління) надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що ТУ ДСА не наділене правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу судді та виплату у вищому розмірі, ніж це передбачено законодавством України. Вказує, що ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів виділив Територіальному управлінню ДСА України в Житомирській області на 2021-2023 рр. кошти на виплату суддівської винагороди відповідно до положень ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" із застосуванням для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн, у зв'язку із чим, позивачці нараховано та виплачену суддівську винагороду з січня 2021 року по 31 серпня 2023 року в межах бюджетних асигувань.
09.11.2023 від представника Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2) надійшов до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що оклад судді складається з розрахункової величини "прожиткового мінімуму для працездатних осіб", розмір якого встановлюється на 1 січня календарного року та відповідного коефіцієнту (множника), який залежить від інстанції. Вказує, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII не дає визначення "прожиткового мінімуму для працездатних осіб" та не вказує нормативно-правового акту, яким необхідно керуватися для визначення розміру такої розрахункової величини, а тому у даних спірних правовідносинах ДСА України та ТУ ДСА України в Житомирській області при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди діяли та діють в межах чинного законодавства.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає про таке.
Відповідно до Указу Президента України від 23.12.2005 №1824/2005 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Володарсько-Волинському міськрайонного суду строком на 5 років.
Указом Президента України від 25.06.2009 №488/2009 "Про переведення суддів", ОСОБА_1 переведено на роботу на посаду судді Романівського районного суду Житомирської області, у межах п'ятирічного строку.
Постановою Верховної Ради України від 03.02.2011 позивачку обрано на посаду судді Баранівського районного суду Житомирської області безстроково.
Наказом в.о. голови Баранівського районного суду Житомирської області №11-к від 10 березня 2011 року ОСОБА_1 зараховано до штату Баранівського районного суду Житомирської області.
Наказом голови Баранівського районного суду Житомирської області №17-к від 15 березня 2019 року з 27 березня 2019 року позивачці встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу.
Згідно з наказом №49-к від 29.09.2021 позивачку призначено виконуючою обов'язки голови Баранівського районного суду Житомирської області з 29.09.2021 та відповідно до рішення зборів суддів №2 від 08.04.2022 обрано головою Баранівського районного суду Житомирської області з 08.04.2022 строком на три роки. Відповідно до наказу №18-к/тр від 08.04.2022 ОСОБА_1 встановлено доплату за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу.
Наказом в.о. голови Баранівського районного суду Житомирської області №41-к/ тр від 06 вересня 2023 року позивачку відраховано з 08 вересня 2023 року зі штату Баранівського районного суду Житомирської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку та звільненням з посади судді Баранівського районного суду Житомирської області. У зв'язку з виходом у відставку виплатити вихідну допомогу в розмірі 3-х місячних суддівських винагород на посади голови судді.
Обчислення суддівської винагороди позивачці з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року проведено, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" із застосуванням для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн.
Вважаючи такі дії ТУ ДСА в Житомирській області протиправними, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом з метою захисту порушеного права.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 7 статті 43 Конституції України передбачено право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У розумінні ч.1 ст.126 та ст.130 Конституції України умови виплати та розмір суддівської винагороди є невід'ємним елементом незалежності судді.
Відповідно до положень ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Спеціальним законом з питання визначення суддівської винагороди є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), ч.1 ст.135 якого передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Як передбачено приписами ст.4 Закону №1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом, а зміни можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону №1402-VIII.
Положеннями ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII (що за рішенням Конституційного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Положеннями ч.4 ст.135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, встановленого частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Відповідно до ч.5 ст.135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Приписами ст.136 Закону №1402-VIII визначено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Згідно з ч.9 ст.135 Закону №1402-VIII передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-IX (далі по тексту - Закон України №1082-IX) встановлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 2 грудня 2021 року №1928-IX (далі по тексту - Закон України №1928-IX) встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 3 листопада 2022 року №2710-IX (далі по тексту - Закон України №2710-IX) встановити з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Спірним у межах цієї справи є питання застосування до розрахунку суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року, з 1 січня 2022 року та січня 2023 року в розмірі 2102 грн.
Суддівську винагороду позивача за період з 01.01.2021 по 31 серпня 2023 року обчислено, виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11 -р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
Необхідно також вказати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон №1401-VIII).
Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Верховний Суд звертає увагу на те, що Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
Статтею 1 Закону №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".
При цьому, судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
Аналогічно статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", разом із встановленням на 01 січня 2022 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, визначено "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
Також, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", разом із встановленням на 01 січня 2023 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, визначено "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період з грудня 2021 по липень 2023 року, а також до Закону №966-ХІV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Закон №1082-ІХ, а в подальшому Закон №1928-ІХ та Закон № 2710-ІХ, фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Відповідно до положень Закону №1082-ІХ (Закон №1928-ІХ та Закон №2710-ІХ) не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Законів України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 12.07.2023 року по справі №140/5481/22.
Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), на 01 січня 2022 року (2481,00 грн), на 01 січня 2023 року (2684,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі положень Закону №1082-ІX, Закону №1928-ІX та Закону №2710-ІХ є неправомірним.
За таких обставин позивачка має право на розмір суддівської винагороди, встановлений статтею 135 Закону №1402-VIII, шляхом виплати позивачу недоотриманих коштів (заборгованості).
Територіальне управління державної судової адміністрації України у Житомирській області, хоч і не наділене правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та здійснювати виплату у вищому розмірі, втім необхідність виконання відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог чинного законодавства, не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії незалежності суддів.
Відповідач 2, як розпорядник бюджетних коштів, мав першочергово забезпечити виплату суддівської винагороди у повному обсязі за рахунок видатків Державною бюджету України на 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік на забезпечення здійснення правосуддя судами та функціонування органів і установ системи правосуддя.
Такий обов'язок та пріоритетність виплати суддівської винагороди у порівнянні з іншими виплатами, крім згаданого вище, випливає також із особливого статусу судді, необхідності неухильного дотримання гарантій його незалежності.
Натомість відповідачем зазначений обов'язок не був виконаний через помилкове застосування до спірних правовідносин приписів статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та через відсутність відповідних бюджетних призначень з боку Державної судової адміністрації України.
Варто зазначити, що відповідно до правил частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
За приписами статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України па поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України. Своєю чергою Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження у межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі (на 2021 - 2023 рр.).
Підсумовуючи викладене, ТУ ДСА України в Житомирській області допустило протиправні дії щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, починаючи з січня 2021 року по 31 серпень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні, отже порушені права позивача мають бути захищені в судовому порядку.
При вирішенні питання щодо обрання належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача суд бере до уваги, що за правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансовою забезпечення усіх інших судів, окрім Верховною Суду та вищих спеціалізованих судів: функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України. Отже, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач ТУ ДСА України в Житомирській області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила на відповідні роки (2021, 2022, 2023 рр.).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон №4901-VІ) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень. Пунктом 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип цільового використання бюджетних коштів, відповідно до якого бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
В Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням цієї програми є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів. При цьому саме в межах бюджетної програми КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів передбачено бюджетні призначення та асигнування на виплату заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів, яка стягується у безспірному порядку на підставі Закону №4901-VI та постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі - Постанова №845). Крім того, таке стягнення на підставі пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, Закону №4901-VІ, Постанови №845 здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, який відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ "Про виконавче провадження" не є органом примусового виконання.
Відповідно до статті 3 Закону №4901-VІ, пункту 25 Постанови №845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Отже, оскільки у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів), тому безспірне списання коштів на виконання рішення судів на користь суддів може бути здійснено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів лише за цією бюджетною програмою. Звідси, саме ДСА України є належним відповідачем за позовною вимогою про стягнення на користь позивача суми недоотриманої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за рахунок коштів окремої бюджетної програми КПКВК 0501150.
Крім того, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №580/4201/20, у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, призначена саме для таких цілей. Приписами пункту 25 Порядку №845 обумовлено, що наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону №4901-VI, списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (ДСА України).
В постановах від 23 червня 2021 року у справі №520/13014/2020, від 22 липня 2021 року у справі №460/6542/20, від 05 серпня 2021 року у справі №160/6089/20, а також у низці інших постанов Верховний Суд вказував на те, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України як суб'єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.
Крім того, у постанові від 02 червня 2022 року у справі №640/20133/20 Верховний Суд не заперечив, що територіальне управління ДСА є належним відповідачем за позовом. Зазначення цього органу як відповідача видається цілком закономірним, адже саме він як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня нараховує і виплачує суддівську винагороду. Разом з тим. Верховний Суд також ураховує, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, призначена саме для таких цілей. За наявності такої програми та відповідно до правил пункту 25 Порядку №845 списання коштів здійснюватиметься саме за такою програмою.
Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо позовної вимоги про забезпечення територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати їй суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення у належному розмірі у період з 01.01.2021 по 31.08.2023, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до положень чч 3, 4 ст. 148 Закону №1402-VIII, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Приписами ст. 149 Закону №1402-VIII визначено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, слід дійти висновку про те, що положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями ч.ч. 1, 2, 5 ст.22, ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України. В той же час, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження у межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі (на 2021-2023 рр.).
Однак, суд, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення Державною судовою адміністрацією України забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги, у зв'язку із виходом у відставку за спірний період, виходячи із встановленого на 01 січня відповідного року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що призвело до вчинення протиправних дій відповідачем 1 відносно позивачки, які призвели до порушення її прав.
З урахуванням положень статті 9 КАС України, а також предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що для повного захисту прав позивача та обрання ефективного способу захисту його прав, належить визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління державної судової адміністрації України в Житомирській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивача за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270 грн; за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн; за період з 01.01.2023 до 31.08.2023 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн, та зобов'язати Державну судову адміністрацію України вчинити такі дії.
Правомірність обрання судом такого способу захисту порушеного права підтверджена Верховним Судом у постановах від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а, від 27.07.2023 у справі №240/3795/23.
Щодо зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області та Державної судової адміністрації України, як суб'єктів владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення, подати у строк один місяць звіт про виконання судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єктів владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках. В даному випадку, підстави зобов'язувати відповідачів подавати звіт про виконання судового рішення, як просить позивачка у своєму позові, відсутні.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши вищевикладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат судом вирішується відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Лятошинського, 5, м.Житомир,10014. ЄДРПОУ: 2551710201), Державної судової адміністрації України (вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601, ЄДРПОУ: 26255795) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року, та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року, та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, обчислених виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 гривень за 2021 рік, 2481,00 гривень за 2022 рік, 2684,00 гривень за 2023 рік.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 гривень за 2021 рік, 2481,00 гривень за 2022 рік, 2684,00 гривень за 2023 рік, та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 гривень за 2021 рік, 2481,00 гривень за 2022 рік, 2684,00 гривень за 2023 рік та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 18 квітня 2024 р.