Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 квітня 2024 року Справа№200/11549/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
07.09.2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 85 927,84 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн., відповідно до абз. 4,6 п.5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078,
- зобов'язати нарахувати та виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн. за період з 01.03.2018 по 30.06.2019 включно у сумі 71410 гривень 40 копійок відповідно до абз. 4, 6 п.5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року №44.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він з 05.06.2015 року по 23.04.2016 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 (попередня назва - НОМЕР_4 ), в період з 24.04.2016 року по 30.06.2019 року проходив службу у Військовій частині НОМЕР_3 (попередня назва - НОМЕР_5 ) та весь час був зарахований на грошове забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 01.12.2015 по 30.06.2019 не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. 18.04.2021 позивач направив заяву до Військової частини НОМЕР_1 із проханням виплатити індексацію грошового забезпечення та надати інформацію про розмір посадового окладу станом на 01.01.2008, 01.02.2018, 01.03.2018 за кожною посадою, яку позивач займав в період з 01.12.2015 по 30.06.2019.
Проте, у визначений законодавством термін відповідь надана не була.
Отже, позивач вважає, що йому належна індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця січня 2008 року, відповідно до пунктів 5, 10-2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” не виплачена, а сума належна до виплати за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 складає 85 927,84 грн. Крім того, позивач стверджує, що він має право на індексацію грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” за період з 01.03.2018 по 30.06.2019 у фіксованій величині 4 463, 15 грн. в місяць, у загальній сумі 71 410,40 грн.
Позивач також зазначає, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01.01.2008 року, затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Тобто, січень 2008 року є місяцем підвищенням посадових окладів, а тому відповідно до Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
01.03.2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою було підвищено посадові оклади військовослужбовцям. Пунктом 2 Порядку №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Проте одночасно зі збільшенням посадових окладів, відповідачем зменшено розмір “щомісячної премії” та скасовано виплату “щомісячної додаткової винагороди” внаслідок чого збільшення грошового доходу позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року не відбулося та становить 0,00 грн.
Вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 28 грудня 2021 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) та у якості третього відповідача Військову частину НОМЕР_3 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2023 позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 апеляційну скаргу відповідача Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2023 - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.01.2024 касаційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2 - задоволено частково, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2023 та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі № 200/11549/21 - скасовані в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Донецького окружного адміністративного суду. У іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року залишено без змін.
В результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.02.2024 визначено суддю Зінченка О.В. для розгляду даної адміністративної справи №200/11549/21.
Ухвалою суду від 21.02.2024 прийнято до провадження адміністративну справу №200/11549/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, у частині позовних вимог (у задоволенні яких рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2023 було відмовлено), ухвалено розгляд справи проводити одноособово, встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з дня отримання ухвали про прийняття до провадження адміністративної справи, в якому необхідно надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для скасування Верховним Судом судових рішень у справі, а також для надання до суду доказів розміру підвищення доходу позивача в березні 2018 року; суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року.
На виконання ухвали суду від 21.02.2024 відповідачами відзивів, пояснень та документів до суду не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відтак, враховуючи, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, без поважних причин не подали відзив на позовну заяву, виходячи із обставин справи, зважаючи на положення ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджено копією посвідчення серія НОМЕР_7 від 10.06.2015 року.
Позивач з 05.06.2015 року по 23.04.2016 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 (попередня назва - НОМЕР_4 ), в період з 24.04.2016 року по 30.06.2019 року проходив службу у Військовій частині НОМЕР_3 (попередня назва - НОМЕР_5 ), що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_8 .
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.04.2016 №102 молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира 3 розвідувального відділення 1 розвідувального десантного взводу розвідувальної десантної роти, який прибув для подальшого проходження служби з Військової частини польова пошта НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_9 від 19 квітня 2016 року № 101 на посаду головного сержанта командира відділення розвідувального взводу Військової частини польова пошта НОМЕР_5 , з 25 квітня 2016 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення при Військовій частині НОМЕР_9 . Вважати таким, що з 25 квітня 2016 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, з посадовим окладом 740,00 гривень, шпк “старший сержант”, ВОС-106975Д.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 27.09.2018 №268 увільнено від займаної посади та призначено сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта 3 аеромобільно-десантної роти - головним старшиною, ВОС - 929981Д, шпк “старший прапорщик”, з посадовим окладом 4510 грн.
Згідно із витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 30.06.2019 №186 старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта військової частини НОМЕР_3 , військовослужбовця військової служби за контрактом, відповідно до підпункту "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовця Збройних Сил України звільнено з військової служби у запас. 3 30.06.2019 виключно зі списків особового складу військової частини, знято з усіх видів забезпечення при Військовій частині НОМЕР_3 , з котлового забезпечення при Військовій частині НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2021 позивач направив до Військової частини НОМЕР_1 заяву від 14.04.2021 року, в якій просив надати: 1) довідку про розмір основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.12.2015 по 30.09.2019 або витяг з роздавальних відомостей за період з 01.12.2015 по 30.06.2019; 2) довідку про розмір виплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 30.06.2019; 3) копії карток особового рахунку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01.12.2015 по 30.06.2019; 4) розрахунок належної заявнику індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 30.06.2019 із зазначенням базових місяців для розрахунку індексу споживчих цін та щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення; 5) копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 про зарахування до списків особового складу; 6) копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 про здачу справ та посади та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .
Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, у визначений законодавством термін відповідь на заяву від 14.04.2021 відповідачем надана не була.
Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-7 страхові внески за ОСОБА_1 за період з червня 2016 року по червень 2019 року сплачувала Військова частина НОМЕР_1 (код НОМЕР_10 ).
Відповідно до довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за період проходження служби з 24.04.2016 по 28.02.2018 ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення не нараховувалась і не виплачувалась на підставі роз'яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, листів Міністерства Соціальної політики України від 09.06.2016 №252/10/136/16, від 08.08.2017 №78/0/66-17. З квітня 2018 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась і не виплачувалась, оскільки величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації. З грудня 2018 року по лютий 2019 року індексація грошового забезпечення склала 71,08 грн. в місяць, з березня 2019 року по червень 2019 року - 134,47 грн. в місяць.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року та бездіяльність відповідача щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн., відповідно до абз.4,6 п.5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 протиправною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Як вказувалось судом вище, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2023 позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року у сумі: 85927,84 грн, суд дійшов висновку, що це питання належить до повноважень відповідача, тому відсутні підстави для зобов'язання його здійснити розрахунок вказаної індексації саме у розмірі: 85927,84 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, які стосуються періоду індексації грошового забезпечення з 1 березня 2018 року до 30 червня 2019 року включно, суд виходив з того, що грошове забезпечення позивача належало індексувати з грудня 2018 року. Установивши, що у період з грудня 2018 року до червня 2019 року позивачу виплачувалася індексація грошового забезпечення, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про те, що у вказаний період індексація мала складати фіксований розмірі у сумі: 4463,15 грн.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2023 залишено без змін.
Втім, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.01.2024 касаційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2 - задоволено частково, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2023 та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі № 200/11549/21 - скасовані у частині відмови у задоволенні позовних вимог, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Донецького окружного адміністративного суду. У іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року залишено без змін.
Відповідно до висновків зазначеної постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 , серед іншого, зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків, позаяк не врахували правових позицій Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм пункту 5 Порядку №1078.
Водночас суди помилково визначили характер спірних правовідносин і неправильно застосували норми пункту 5 Порядку №1078, дійшовши необґрунтованих та передчасних висновків у частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Внаслідок цих помилок суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили питання правильності здійсненого позивачем розрахунку суми індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року; не провели розрахунок суми індексації, належної до нарахування й виплати в цій частині спірних правовідносин.
Також суди не дослідили спірні правовідносини в частині вимог щодо нарахування й виплати індексації-різниці за період з 1 березня 2018 року до 30 червня 2019 року; не з'ясували обставини, які необхідні для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078; не встановили, чи порушене право позивача на отримання індексації-різниці, а якщо порушене, то яка сума належить до перерахунку й доплати з боку відповідача за указаний період.
Відповідно до розрахунків представника позивача сума індексації за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року становить 85 927,84 грн. Відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 вказаний розрахунок позивача не спростований, а судом обставини його неправильності не встановлені.
Отже, виходячи з наведеного, сума індексації позивача за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року має становити 85 927,84 грн.
Однак, вирішуючи заявлені позовні вимоги позивача в означеній частині, суд виходить із того, що вищезгаданою постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.01.2024, якою скасовані судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог, також залишено без змін рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року, яким визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень - 2008 року, а також зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум. Таким чином, відповідача судом зобов'язано нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за спірний період, однак без зазначення «фіксованої суми»
На переконання суду, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, унеможливлює повторний розгляд судом цих позовних вимог, а саме повторного зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачеві індексації грошового забезпечення за вказаний період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Повторне зобов'язання відповідача виплатити спірну індексацію на користь позивача із вказанням фіксованої суми матиме наслідком подвійну виплату на користь позивача індексації за спірний період, що є неприпустимим.
Наведена обставина стала підставою для прийняття судом ухвали від 19 квітня 2024 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 85927,84 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення , грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року №44.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн., відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн. за період з 01.03.2018 по 30.06.2019 включно у сумі 71 410 гривень 40 копійок відповідно до абз. 4, 6 п.5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення , грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року №44, суд зазначає наступне.
Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що суди попередніх інстанцій, при постановленні рішень, не дослідили та не перевірили істотні для справи обставини, а відтак не підтвердили й не спростували доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року і що це право порушив відповідач.
Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, потрібно установити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Разом з тим, суди попередніх інстанцій формально підійшли до дослідження доказів та встановлення обставин, необхідних для правильного розв'язання спору, зокрема неправильно визначивши характер спірних правовідносин, які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2019 року, та, як наслідок, помилково не застосували абзаци 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували й того, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Відтак, визначаючись щодо позовних вимог в цій частині, суд керується такими мотивами.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі-Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі-Закон № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас в силу вимог ст. ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок № 1078.
З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивачки та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку вона займала.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.
Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містили.
Цей термін фігурував у додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21.
Проте Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
З наведеного суд робить висновок, що у спірному періоді повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
Такі висновки судом у цій справі зроблено з огляду на останню актуальну правову позицію Верховного Суду щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, зокрема в постановах від 23.05.2023 у справі №380/7782/21 і від 18.05.2023 у справі №400/7421/21.
Аналогічні за змістом висновки висловлені Верховним Судом, з-поміж інших постанов, у постановах від 19.05.2022 в справі №400/103/21, від 31.05.2022 в справах №380/7071/21, №400/4491/20, від 09.06.2022 в справі №600/524/21-а, від 28.09.2022 у справі №560/3965/21, від 21.03.2023 в справі №620/7687/21, від 22.03.2023 в справі №380/1730/22, від 06.04.2023 в справах №380/166/21, №380/12370/21, №380/19089/21, №420/18162/21, від 19.04.2023 в справі №380/10594/21, від 20.04.2023 в справі №320/8554/21, від 27.04.2023 року в справах №380/6869/21, №420/15397/21, від 03.05.2023 в справах №400/5597/20, №160/10790/22, від 04.05.2023 в справі №640/29759/21 та від 10.05.2023 в справі №260/5461/21.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 року у справі №825/694/17.
Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21 суд касаційної інстанції зазначив наступне:
"…104. Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд звертає увагу на таке.
105. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
105.1. розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
105.2. суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
105.3. чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
106. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
106.1. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
107. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
108. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
109. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) ".
При вирішенні питання про те, чи має позивач право на отримання індексації-різниці з березня 2018 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом вище, з наданої представником позивача форми ОК-7 вбачається що саме Військовою частиною НОМЕР_1 проводилась виплата грошового забезпечення позивача.
Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 %.
В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %.
Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100:
1 762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4 463,15 грн.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4463,15 грн.
Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 00 грн. = 4463,15 грн.
Таким чином, розрахунок, наданий представником позивача за цей період в сумі 71 410,40 не спростовується наявними в матеріалах справи доказами, оскільки, як зазначалося судом вище, жодних доказів розміру підвищення доходу позивача в березні 2018 року; суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року відповідно до ухвали суду від 21.02.2024 відповідачами суду не надано.
При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази про нарахування та виплати відповідачем суми індексації-різниці.
Отже, в період з 01.03.2018 року по 30.06.2019 року включно позивач мав право на нарахування і виплату індексацію-різниці.
Спірний період з 01.03.2018 року по 30.06.2019 року включно складає 1 рік 4 місяця.
Отже, сума індексації-різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу, за період з 01.03.2018 року по 30.06.2019 року включно становить: 4463,15 грн. х 16 місяців + (4463,15*16) = 71 410,40 грн.
Стосовно встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подання до суду в установлений судом термін з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення, слід зазначити наступне.
Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, враховуючи особливості покладення обов'язків згідно цього рішення, суд вважає, що зазначена вимога позивача є передчасною, а у випадку невиконання рішення відповідачем в подальшому по цій справі, позивач не позбавлений права на звернення до суду для контролю за виконанням рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином у розглядуваному випадку наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2019 року включно індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн., відповідно до абз.4,6 п.5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині у розмірі 4463,15 грн. за період з 01.03.2018 по 30.06.2019 включно у сумі 71 410,40 грн. відповідно до абз. 4, 6 п.5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення , грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року №44.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2019 року включно індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн., відповідно до абз.4,6 п.5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 ) індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн. за період з 01.03.2018 по 30.06.2019 включно у сумі 71 410,40 грн. відповідно до абз. 4, 6 п.5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення , грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року №44.
Повний текст рішення складено та підписано 19 квітня 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко