Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у задоволенні клопотання
18 квітня 2024 року Справа №200/1678/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську (надалі - ТУ ДБР у м. Краматорську, відповідач), про:
- визнання протиправною бездіяльності, що виразилася у не зарахуванні з 25.06.2019 до вислуги років, страхового стажу, державної служби - вислугу років у пільговому обчисленні - 31 рік 03 місяці, як учаснику бойових дій;
- зобов'язання зарахувати вислугу років у пільговому обчисленні 31 рік 03 місяці 00 днів, як учаснику бойових дій - до вислуги років, страхового стажу, державної служби і його обчислювати з 25.06.2019;
- визнання протиправною бездіяльності, що виразилася у не нарахуванні та не включенні до заробітної плати з 25.06.2019 доплати за вислугу років у розмірі 40% відсотків посадового окладу, як такому, що мав 31 рік 03 місяці 00 днів вислуги років у пільговому обчисленні, як учаснику бойових дій;
- зобов'язання здійснити донарахування та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) із включенням до заробітної плати та інших пов'язаних із цим виплат з 25.06.2019 доплату за вислугу років у розмірі 40% відсотків посадового окладу, як такому, що мав 31 рік 03 місяці 00 днів вислуги років у пільговому обчисленні, як учаснику бойових дій.
Ухвалою суду від 28 березня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику осіб, відповідно до ст. 12, частин 1, 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, приймаючи до уваги Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України, поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом.
15 квітня 2024 року до суду надійшло клопотання від представника ТУ ДБР у м. Краматорську, в якому зазначено, що на переконання відповідача наявні правові підстави для переходу із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача посилається на те, що позивач, займаючи посаду начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську, є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, у значенні примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», тому дана справа підлягає розгляду виключно у порядку загального позовного провадження. Також, ТУ ДБР у м. Краматорську просить суд врахувати те, що розгляд даної справи становить значний суспільний інтерес і має особливе значення не тільки для ТУ ДБР у м. Краматорську, а й в цілому для системи органів Державного бюро розслідувань (далі - ДБР). Так, ДБР фінансується виключно за кошти Державного бюджету України. Разом з цим, заявляючи необґрунтовані позовні вимоги майнового характеру, позивач намагається безпідставно отримати державні кошти, що зумовить здійснення надмірних витрат з Державного бюджету України, при тому, що це особливо критично під час дії воєнного стану. На переконання ТУ ДБР у м. Краматорську, з урахуванням обсягу заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та фактичних обставин справа, що розглядається, становить значну складність, а тому дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин неможливе при здійсненні її розгляду в порядку спрощеного провадження і для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду необхідно здійснювати розгляд справи саме в загальному позовному провадженні.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення клопотання здійснювати розгляд справи № 200/1678/24 за правилами загального позовного провадження, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Як зазначено у частині 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Відповідно до частини 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Пункт 20 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України надає визначення терміну адміністративна справа незначної складності - як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Разом з тим, згідно частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище, є для цілей цього Кодексу справами незначної складності.
На підставі примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, є для цілей цього Кодексу справами незначної складності.
Відповідно до примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, слідчі.
Судом встановлено, що позивач обіймає посаду начальника Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
Отже, беручи до уваги, що слідчі відносяться до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, ця справа не відноситься до малозначних. Проте ця обставина автоматично не наділяє цю справу ознаками справи, що має виняткову складність і вимагає її розгляду із застосуванням особливостей загального позовного провадження.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 05 червня 2023 року у справі № 200/760/22 (за якою сторонами також є ТУ ДБР у м. Краматорську, як відповідач, та ОСОБА_1 , як позивач).
Крім того, спірні правовідносини не стосуються безпосереднього виконання позивачем своїх службових обов'язків.
Також, суд не приймає посилань відповідача на те, що розгляд даної справи становить значний суспільний інтерес і має особливе значення не тільки для ТУ ДБР у м. Краматорську, а й в цілому для системи органів Державного бюро розслідувань, оскільки останнім не наведено жодних підстав та доказів, у відповідності до яких дана справа має особливе значення.
Частинами другою-третьою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що крім малозначних справ у порядку спрощеного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, за винятком справ, які обов'язково мають бути розглянуті в порядку загального позовного провадження.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, категорію спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, суд дійшов висновку, що предмет даного позову не підпадає під жодну з підстав, визначених частиною четвертою статті 257 КАС України, згідно яким дана справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Окрім того, суд звертає увагу на наступне.
У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно пункту 4 частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За частинами 1-3 статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, та інші права.
Вказані у статті 44 КАС України права сторін є змагальними.
Згідно частини 4 статті 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.
Ці права, за своєю правовою природою, є диспозитивними.
Окрім цього, згідно частини першої статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Таким чином, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, що здійснюється без виклику сторін, зважаючи на його особливості, не обмежує відповідача у його змагальних та диспозитивних правах, і тим більш не порушує змагальності адміністративного процесу, оскільки сторони не обмежені у поданні до суду письмових доказів, заяв, пояснень та заперечень.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною дев'ятою статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
З наведеного слідує, що пояснення сторін, надані в ході судових засідань, не є доказами в розумінні приписів статті 72 КАС України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Разом з цим суд також звертає увагу відповідача на те, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеп v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що під час розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідач не обмежений у поданні доказів, предмет заявленого позову не підпадає під жодну з підстав, визначених частиною п'ятою статті 257 КАС України, згідно яким дана справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає заявлене клопотання відповідача необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 4, 12, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську про розгляд справи в порядку загального позовного, залишити без задоволення.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Згідно ч. 2 статті 256 КАС України, ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Чучко