19 квітня 2024 рокуСправа №160/4101/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "КУТАН" до Дніпровської митниці про про визнання протиправними та скасування рішень,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів:
- № UA 110130/2023/000239/1 від 01.12.2023;
- № UA 110130/2023/000247/1 від 05.12.2023;
- № UA 110130/2023/000250/1 від 05.12.2023;
- № UA 110130/2023/000252/1 від 06.12.2023;
- № UA 110130/2023/000253/1 від 07.12.2023;
- № UA 110130/2023/000260/1 від 11.12.2023;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:
- № UA 110130/2023/000917;
- № UA 110130/2023/000932;
- № UA 110130/2023/000936;
- № UA 110130/2023/000944;
- № UA 110130/2023/000947;
- № UA 110130/2023/000959, винесені Дніпровською митницею.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару № UA 110130/2023/000239/1 від 01.12.2023, № UA 110130/2023/000247/1 від 05.12.2023, № UA 110130/2023/000250/1 від 05.12.2023, № UA 110130/2023/000252/1 від 06.12.2023, № UA 110130/2023/000253/1 від 07.12.2023, № UA 110130/2023/000260/1 від 11.12.2023 прийнято митним органом без урахування усіх обставин, відтак останні підлягають скасуванню у судовому порядку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Відповідачем 07.03.2024 надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Також зазначив, що позивач протягом грудня 2023 року звертався до Дніпровської митниці для здійснення митного оформлення товару «Свіжі їстівні овочі в асортименті… врожай 2023 року, призначені для споживання людиною. Розфасований в коробках пластикових, розміщених на дерев'яних піддонах, які призначені для циркуляції охолодженого повітря, не для роздрібної торгівлі. Вищезазначений товар надійшов на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 23.08.2023 № 01/23-U, укладеного між ТОВ "Компанія "Кутан" та компанією SAM SEBZE MEYVE ARACILIK HIZMETLERI G. TUR. TIC. SANAYI VE TIC. LTD SIRKETI (Туреччина) та заявлений до митного оформлення шляхом електронного декларування за митними деклараціями: від 01.12.2023 №23UA110130024833U4; від 05.12.2023 №23UA110130025126U0; від 05.12.2023 №23UA110130025129U7; від 06.12.2023 №23UA110130025249U3; від 07.12.2023 №23UA110130025286U4; від 11.12.2023 № 23UA110130025525U0. Статтею 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МКУ. Митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності і неточності. У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач правом на надання відповіді на відзив не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КУТАН» - (покупець) та Компанією SAM SEBZE MEYVE ARACILIK HIZMETLERI GIDA TURIZM TASIMACILIK SAN. VE TIC. LTD. STI (Туреччина) (продавець), укладено Контракт № 01/23-U від 23 серпня 2023 року.
Відповідно до умов контракту, продавець зобов'язується продати, а покупець купити товари, в асортименті, за цінам, вказаними в інвойсах, прийнятих до оплати, які є невід'ємною частиною цього контракту.
Згідно п. 3.1 Контракту, товар поставляється на умовах СРТ або FCA згідно з Інкотермс- 2010. Остаточні умови поставки обумовлено в інвойсах, прийнятих до оплати та є невід'ємною частиною цього контракту.
Поставка товару здійснюється партіями, відповідно до замовлення Покупця (п. 3.2.).
Умови оплати - 100% попередня оплата, якщо інше не вказується в інвойсах, сума оплати також вказується в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту (п 4.1.).
Всі платежі здійснюються в доларах США (п. 4.2.).
Так, на виконання умов даного Контракту позивачу поставлено 6 партій товару з метою митного оформлення якого останнім подано відповідачу 6 митних декларацій:
1) за умовами наведеного контракту та на підставі рахунку-фактури (інвойс) № SAM 2023000000237 від 20.11.2023 та рахунку e-FATURA № SAM 2023000000237 від 22.11.2023 позивач придбав та ввіз на митну територію України огірки в кількості 20 000 кг, вартістю 15 000 USD, ціна за один кілограм 0,75 USD. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжною інструкцією № 19 від 20.11.2023.
За цією партією товару, ТОВ «КОМПАНІЯ «КУТАН» подало 01.12.2023 до Дніпровської митниці митну декларацію № 23UA110130024833U4 від 01.12.2023. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом за ціною договору (контракту) та рахунку (інвойсу) у розмірі 0,75 USD, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.
До цієї митної декларації декларантом додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 01/23- U від 23.08.2023 р.; рахунок-фактура (інвойс) № SAM 2023000000237 від 20.11.2023; рахунок e-FATURA № SAM 2023000000237 від 22.11.2023; платіжна інструкція №19 від 20 листопада 2023 року; вантажна митна декларація № TR 07010000167126 від 22.11.2023; митна декларація країни відправника №23070100ЕХ00026390 від 22.11.2023; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 22.11.2023; сертифікат якості № А1186251 від 22.11.2023; фітосанітарний сертифікат №ЕС/TR А 5375229 від 22.11.2023;
2) за умовами наведеного контракту та на підставі рахунку e-FATURA № SAM 2023000000239 від 25.11.2023 позивач придбав та ввіз на митну територію України огірки в кількості 20 000 кг, вартість 15000 USD ціна за один кілограм 0,75 USD. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжною інструкцією № 24 від 04 грудня 2023 року.
ТОВ «КОМПАНІЯ «КУТАН» подало 05.12.2023 до Дніпровської митниці митну декларацію № 23UA110130025126U0 від 05.12.2023. Митна вартість визначена декларантом за основним методом за ціною договору (контракту) та рахунку (інвойсу) у розмірі 0,75 USD, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/У країна,
До митної декларації додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 01/23- U від 23.08.2023; рахунок e-FATURA № SAM 2023000000239 від 25.11.2023; платіжна інструкція №24 від 04 грудня 2023 року; митна декларація країни відправника № 23070100ЕХ00026732 від 25.11.2023; вантажна митна декларація № 23TR 07010000170014 від 25.11.2023; СМР - міжнародна автомобільна накладна від 25.11.2023; сертифікат якості № А 1186252 від.25.11.2023; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5375296 від 25.11.2023;
3) за умовами наведеного контракту та на підставі рахунку e-FATURA № SAM 20230000000240 від 25.11.2023 позивач придбав та ввіз на митну територію України кабачки в кількості 6 500 кг, вартістю 5850 USD, ціна за один кілограм 0,90 USD, огірки в кількості 7050 кг, вартістю 5287,50 USD, ціна за один кілограм 0,75 USD та перець солодкий в кількості 4600 кг, вартістю 5520 USD, ціна за один кілограм 1,2 USD. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжною інструкцією № 20 від 21 листопада 2023 року.
ТОВ «КОМПАНІЯ «КУТАН» подало 05.12.2023 до Дніпровської митниці митну декларацію № 23 UA110130025129U7 від 05.12.2023. Митна вартість визначена декларантом за основним методом за ціною договору (контракту) та рахунків e-FATURA у розмірі 0,90 USD, 0,75 USD та 1,2 USD, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.
До митної декларації додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 01/23-U від 23.08.2023; рахунок e-FATURA № SAM 20230000000240 від 25.11.2023; платіжна інструкція № 20 від 21 листопада 2023 року; вантажна митна декларація № 23 TR07010000170006 від 25.11.2023; митна декларація країни відправлення №23070100EX00026734 від 25.11.2023; ЦМР міжнародна автомобільна накладна від 25.11.2023; сертифікат якості № А 1186253 від 25.11.2023; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5375648 від 25.11.2023 та фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5375850 від 25.11.2023;
4) за умовами наведеного контракту на підставі рахунку e-FATURA № SAM 20230000000243 від 28.11.2023 позивач придбав та ввіз на митну територію України томати в кількості 20 000 кг, вартість 14000 USD, ціна за один кілограм 0,70 USD. Оплата, товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжною інструкцією № 24 від 04 грудня 2023 року.
ТОВ «КОМПАНІЯ «КУТАН» подало 06.12.2023 до Дніпровської митниці митну декларацію № 23 UA110130025249U3 від 06.12.2023. Митна вартість визначена декларантом за основним методом за ціною договору (контракту) та рахунку (інвойсу) у розмірі 0,70 USA, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.
До митної декларації додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 01/23-U від 23.08.2023; рахунок e-FATURA № SAM 2023000000243 від 28.11.2023; платіжна інструкція №24 від 04 грудня 2023 року; митна декларація країни відправника №23070900ЕХ00005083 від 28.11.2023; вантажна митна декларація № 23TR 07090000045245 від 28.11.2023; ЦМР міжнародна автомобільна накладна від 28.11.2023; сертифікат якості № А 1083047 від 28.11.2023; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5311454 від 28.11.2023;
5) за умовами наведеного контракту на підставі рахунку-фактури (інвойс) № SAM 20230000000244 від 23.11.2023 року та e-FATURA № SAM 20230000000244 від 30.11.2023 позивач придбав та ввіз на митну територію України огірки в кількості 20 000 кг, вартість 16 000 USD, ціна за один кілограм 0,80 USD. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця за платіжною інструкцією № 21 від 24 листопада 2023 року.
ТОВ «КОМПАНІЯ «КУТАН» подало 07.12,2023 до Дніпровської митниці митну декларацію № 23 UA110130025286U4 від 07.12.2023. Митна вартість визначена декларантом за основним методом за ціною договору (контракту) та рахунку (інвойсу) у розмірі 0,80 USD, умови постачання назначено CPT--ЇМ. Дніпро/Україна.
До митної декларації додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 01/23-U від 23.08.2023; рахунок-фактура (інвойс) № SAM 2023000000244 від 23.11.2023; рахунок e-FATURA № SAM 20230000000244 від 30.11.2023; платіжна інструкція №21 від 24 листопада 2023 року; митна декларація країни відправлення № 23070100ЕХ00027310 від 30.11.2023; вантажна митна декларація № 23TR 07010000174071 від 30.11.2023; ЦМР міжнародна автомобільна накладна від 30.11.2023; сертифікат якості № А 1186254 від 30.11.2023; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5484413 від 3.0.11.2023;
6) за умовами наведеного контракту на підставі рахунку e-FATURA № SAM 20230000000245 від 01.12.2023 позивач придбав та ввіз на митну територію України томати в кількості 20 000 кг, вартість 14 000,00 USD ціна за один кілограм 0,70 USD. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжною інструкцією № 26 від 11 грудня 2023 року.
ТОВ «КОМПАНІЯ «КУТАН» подало 11.12.2023 до Дніпровської митниці митну декларацію № 23 UA110130025525U0 від 11.12.2023. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом « 1» ціною договору (контракту) у розмірі 0,70 USA, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.
До митної декларації додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 01/23-U від 23.08.2023; рахунок e-FATURA № SAM 20230000000245 від 01.12.2023; платіжна інструкція № 26 від 11 грудня 2023 року; митна декларація країни відправлення № 23070900ЕХ00005135 від 01.12.2023; вантажна митна декларація № TR 07090000045692 від 01.12.2023; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 01.12.2023 р.; сертифікат якості № А 1083048 від 01.12.2023 р.; фітосанітарний сертифікат № ЕС/TR А 5311492 від 01.12.2023.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідачем підприємству було направлено електронні повідомлення про необхідність подання додаткових документів.
Позивачем відповідачу направлено повідомлення про надання додаткових пояснень, у яких вказано, що надані до митного оформлення документи містять всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості зазначеної в митних деклараціях. Також повідомив, що надав усі документи на підтвердження заявленої митної вартості, інших документів немає.
Разом з тим, Дніпровська митниця здійснила коригування митної вартості декларованого товару, прийнявши рішення про коригування митної вартості товарів: № UA 110130/2023/000239/1 від 01.12.2023; № UA 110130/2023/000247/1 від 05.12.2023; № UA 110130/2023/000250/1 від 05.12.2023; № UA 110130/2023/000252/1 від 06.12.2023; № UA 110130/2023/000253/1 від 07.12.2023; № UA 110130/2023/000260/1 від 11.12.2023, відповідно до яких вартість товару визначено за резервним методом.
Суд зазначає, що викладені у рішеннях підстави відмови у розрахунку митної вартості за ціною договору (за основним методом) за своєю суттю є аналогічними та ґрунтуються на одних і тих самих правовідносинах, що охоплюються одним Контрактом, а тому можуть бути об'єднані в такі групи:
- відсутність підтвердження факту 100% передоплати за товар (як передбачено контрактом), а також невідповідність сум платежу за поставлений товар за платіжними інструкціями та ціни товару, що заявлена у митних деклараціях.;
- невідповідність посилань в графі «призначення платежу» в наданих платіжних інструкціях номерів та дат інвойсів (рахунків) за якими сплачено вартість товару;
- наявність сумнівів щодо зазначених в інвойсі умов поставки (СРТ), оскільки у транспортних документах CMR перевезення товару здійснювалось українським перевізником;
- зазначення у транзитних документах місця відправлення товару - Анталія, тоді як відповідно до відміток CMR відправлення здійснено з Fethiye/Mugla.
Позивач скориставшись правом, що визначене п. 2 ч. 3 ст. 52 МК України, задекларував зазначені партії товарів, а митним органом випущено товар у вільний обіг за митними деклараціями з коригованою вартістю товарів.
Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив картками відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Не погоджуючись з рішеннями митного орган про коригування митної вартості товарів, а також винесеними на їх основі картками відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.
Згідно із ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - Митний кодекс України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст.55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4 ст.337 Митного кодексу України)
Згідно з ч.1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у рішеннях вказується на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв'язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд досліджуючи прийняття оскаржуваних рішень на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.
Щодо відсутності підтвердження факту 100% передоплати за товар (як передбачено контрактом), а також невідповідності сум платежу за поставлений товар за платіжними інструкціями та ціни товару, що заявлена у митних деклараціях.
Так, митним органом у підставах коригування вартості товарів зазначено про відсутність можливості здійснити перевірку числових значень вартості товару, зокрема:
- у МД № 23 UA110130025286U4 від 07.12.2023, оскільки сплачена сума розраховується у розмірі - 15000 USD, проте, задекларована вартість становить - 16000 USD;
- у МД № 23UA110130024833U4 від 01.12.2023 оскільки сплачена сума розраховується у розмірі - 29000 USD, проте, задекларована вартість становить - 15000 USD.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Отже, декларант має обов'язок підтвердити оплату товару, що декларується, якщо оплата вже відбулась.
Оскільки, як вже зазначено раніше, оплата за Контрактом 100% попередня оплата, якщо інше не вказується в інвойсах, сума оплати також вказується в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту.
З огляду на долучені платіжні документи оплата товару, що декларувався, відбулась. Суд наголошує, що з огляду на зміст контракту, умови оплати можуть бути відкориговані усними домовленостями між сторонами, що було зроблено у інвойсах.
Позивачем надано митному органу документи, що підтверджують оплату товару.
В митній декларації № 23 UA110130025286U4 вартість товару визначена у розмірі 16000 USD. Згідно рахунку-фактури (інвойс) № SAM 2023000000244 від 23.11.2023 за вказаною поставкою дійсно визначено вартість товару - 15000 USD (0,75 USD за кг).
Разом з тим, згідно зі складеним продавцем за результатами оплати рахунком e-FATURA № SAM 20230000000244 від 30.11.2023 вартість товару визначена у розмірі 16000 USD (0,80 USD за кг). За платіжною інструкцією №21 від 24 листопада 2023 року оплата за вказаним інвойсом здійснена на суму 15000 USD.
Аналогічні розбіжності містяться при митному оформленні товару за МД №23UA110130024833U4 від 01.12.2023 де згідно з заявленою митно вартістю товарів, яка підтверджується інвойсом та рахунком e-FATURA - 15000 USD, тоді як у платіжній інструкції розрахунок проведено одразу за декількома інвойсами на суму, що є більшою за визначену в МД - 29000 USD.
З огляду на встановлені розбіжності суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими митним органом витребувані додаткові документи.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі №815/3142/17.
Отже, вказані зауваження відповідача жодним чином не впливають на формування числових складових митної вартості товару.
Аналогічних висновків суд дійшов й щодо такої підстави як невідповідність посилань в графі «призначення платежу» в наданих платіжних інструкціях номерів та дат інвойсів (рахунків) за якими сплачено вартість товару.
Так, наприклад, при оформленні МД № 23 UA110130025129U7 від 05.12.2023, в графі «призначення платежу» в наданій платіжній інструкції № 20 від 21.11.2023 зазначено рахунок-інвойс № SAM 20230000000240 від 20.11.2023, в той час як до митного оформлення заявлено дату рахунку за таким інвойсом - 25.11.2023.
Суд наголошує, що зазначені відмінності, з огляду на надані митному органу документи, свідчать лише про похибку при зазначенні дати рахунків, проте, не впливають на можливість встановлення дійсної митної вартості товарів за ціною контракту.
Аналогічні підстави зазначено митним органом при оформленні також наприклад рішення про коригування митної вартості товарів за МД №23UA110130025126U0 від 05.12.2023.
Щодо зазначення у транзитних документах місця відправлення товару - Анталія, тоді як відповідно до відміток у документах CMR відправлення здійснено з Fethiye/Mugla.
Як вже зазначалось вище, згідно з п. 3.1. контракту, остаточні умови поставки обумовлено в інвойсах та є невід'ємною частиною даного контракту.
Так, згідно з долученими до МД, за якими винесено спірні рішення про коригування митної вартості товарів, інвойсах та рахунках e-FATURA, відділення завантаження товару - Анталія, адреса доставки - Україна, Дніпро, що свідчить про остаточне погодження сторонами контракту умов завантаження та відвантаження.
Зазначення у документах CMR щодо відправлення товару з Fethiye/Mugla не впливає на вже узгоджену та сплачену вартість товару з огляду на те, що за умовами поставки СРТ відповідальність за доставку товару лежить на продавцеві та основним є і місце призначення до якого продавець зобов'язаний здійснити належну доставку та оплатити її.
Щодо наявності сумнівів щодо зазначених в інвойсі умов поставки (СРТ), оскільки у транспортних документах CMR перевезення товару здійснювалось українським перевізником.
Митним органом зазначено, що позивачем не надано додаткових документів - договору перевезення або будь-яких інших транспортних документів, що підтверджують наявність таких відносин між контрагентами.
Разом з тим, судом встановлено, що за умовами контракту поставка товару можлива на умовах СРТ або FCA згідно правил Інкотермс-2010.
Наприклад, при митному оформленні МД від 01.12.2023 №23UA110130024833U4 згідно інвойсу № SAM 2023000000237 від 20.11.2023 та рахунку e-FATURA № SAM 2023000000237 від 22.11.2023 поставка товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки CPT/UKRAINE-DNEPR CITY/
Відповідно до міжнародних правил тлумачення комерційних термінів (Інкотермс) за терміном СРТ продавець зобов'язаний укласти договір перевезення та понести витрати по доставці товару до узгодженого місця призначення.
За вказаною поставкою, згідно відомостей CMR від 29.11.2023 перевезення партії товару здійснювалось українською компанією ПП «Влах Микола».
Відповідно до умов контракту продавець повинен передати разом з товаром: інвойс, накладну, фітосертифікат (п. 5.2 контракту). Передача інших документів покупцю контрактом не передбачено.
Отже, не зважаючи на те, що перевізником є українська компанія, згідно правил Інкотермс, продавець несе витрати по перевезенню товару, тому у нього знаходяться документи, що підтверджують вартість перевезення. З огляду на це, позивач повідомив відповідача у про відсутність у нього таких документів.
Тож, відсутність документів, що підтверджують перевезення, а також її вартість не свідчить про викривлення позивачем вартості товару, або про те, що надані для митного оформлення документи мають розбіжності або неточності, що спричиняють сумніви у визначеній митній вартості товарів.
Суд звертає увагу, що аналогічні порушення встановлено і в інших деклараціях, проте, з огляду на наведені висновки суду є такими, що спростовуються умовами поставки.
Згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, митним органом не доведено, що документи надані позивачем при митному оформленні, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Крім того, право митного органу на витребування додаткових документів, зокрема, яких не має у позивача та умовами контракту їх передача не передбачена, не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, сумніви митного органу наведені у повідомленнях та картці відмови, на думку суду, не мають під собою обґрунтованого підґрунтя.
Щодо правильності обрання відповідачем методу для визначення митної вартості.
У спірному рішенні, відповідач зазначає, що: «враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, про що зазначено у ході проведення консультацій шляхом направлення електронних повідомлень митниці, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосованим, відповідно до частини шостої ст. 54 МКУ та частини другої ст.58 МКУ.
У зв'язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядається можливість застосування резервного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). До товарів за спірними рішеннями застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод.
Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товарів, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, за тією ж вагою, оформленого за основним методом визначення митної вартості».
Із наведеного вбачається, що у рішеннях містяться посилання лише на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами.
У спірних Рішеннях зазначено лише дати раніше оформлених ЕМД, їх реєстраційні номери, вид торгівлі (роздрібна/ нерозфасовані для роздрібної торгівлі), рівень до якого скориговано митну вартість, метод за яким скориговано митну вартість. При цьому, в Рішенні не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, вагу одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива.
Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування». (Постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17 ).
Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та вмотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Приймаючи Рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.
Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах: від 30.01.2018р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018р., по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019р., по справі № 815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Суд зазначає, що обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; - зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень.
З огляду на встановлені судом обставини, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Разом з тим, суд зазначає, що картки відмови у митному оформленні товарів є похідними та прийняті на підставі рішень про коригування митної вартості товарів, а тому є також протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Тому, сплачений позивачем судовий збір на підставі платіжної інструкції від 09.02.2024 № 187 у розмірі 7504,39 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів: № UA 110130/2023/000239/1 від 01.12.2023, № UA 110130/2023/000247/1 від 05.12.2023, № UA 110130/2023/000250/1 від 05.12.2023, № UA 110130/2023/000252/1 від 06.12.2023, № UA 110130/2023/000253/1 від 07.12.2023, № UA 110130/2023/000260/1 від 11.12.2023.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110130/2023/000917, № UA 110130/2023/000932, № UA 110130/2023/000936, № UA 110130/2023/000944, № UA 110130/2023/000947, № UA 110130/2023/000959, винесені Дніпровською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ “КУТАН” (код ЄДРПОУ 44792491) судовий збір у розмірі 7504,39 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 19.04.2024 року.
Суддя Н.Є. Калугіна