19 квітня 2024 року Справа 160/10152/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін С.В ., перевіривши матеріали адміністративного позову Національного університету цивільного захисту України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат,-
18.04.2024р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Національного університету цивільного захисту України до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Національного університету цивільного захисту України витрати пов'язані з утриманням ОСОБА_1 в Національному університеті цивільного захисту України в сумі 300354.04 грн. (триста тисяч триста п'ятдесят чотири грн. 04 коп.).
Даний позов позивач подав до суду через систему “Електронний суд”.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи є передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Вивчивши подані позовні матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовну заяву подано з порушенням вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України.
За приписами ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 9 ст. 44 КАС України (в редакції, чинній з 26.05.2021) у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Суд зауважує, що згідно запиту з Єдиного державного демографічного реєстру адресою реєстрації відповідача є АДРЕСА_1 , в той час відповідачем в позові вказано місце реєстрації відповідача - АДРЕСА_2 .
Позивач додав до позовної заяви докази направлення копії позовної заяви з додатками на невірну адресу відповідача.
Згідно вимог ч.6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У позовній заяві позивач просить суд поновити строк звернення з позовом до суду. Клопотання обгрунтовано тим, що про порушення своїх прав позивач довідався 21.09.2023 року, коли отримав без вручення поштове відправлення з повідомленням відповідачу, і відповідно, у добровільному порядку витрати відповідачем не відшкодовано. Також позивач в якості поважної причини пропуску строку звернення з позовом до суду вказує на те, що позивач оскажив у судовому порядку наказ про звільнення; постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 року у справі № 200/4938/23 залишено без змін постанову Донецького окружного адміністравтивного суд від 05.01.2024 року про відмову у задоволенні позовнних вимог.
Суд розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду встановив наступне.
У відповідності до вимог ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно вимог ч.1 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Предметом позову є стягнення з відповідача витрат пов'язаних з утриманням в університеті.
Згідно вимог п.5 Порядку відшкодування особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, або в їх відокремлених структурних підрозділах, який завтерджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2023 року № 443, після видання наказу про відрахування із закладу вищої освіти особи керівник закладу вищої освіти або за його дорученням інша посадова особа видає під особистий підпис зазначеній відрахованій особі повідомлення із зобов'язанням відшкодувати ДСНС протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. У разі звільнення із служби особи до моменту відпрацювання нею трьох років після закінчення закладу вищої освіти територіальний орган ДСНС, у якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це закладу вищої освіти, у якому особа навчалася. У такому випадку повідомлення особі може бути видано під особистий підпис або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
У позовній заяві позивач вказує на те, що 21.08.2023 року направив відповідачу листи про добровільне відшкодування витрат; 21.09.2023 року позивач дізнався про порушення своїх прав, оскільки поштове відправлення повернулося від відповідача із відміткою пр оне вручення.
З даним позовом до суду позивач звернувся 18.04.2024 року через систему Електронний суд.
Отже, позовна заява подана позивачем з порушенням строку звернення з позовом до суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
У постанові Верховного Суду в справі № 500/1912/22 від 29.09.2022 зазначено, що «причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».
Водночас згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».
Суд зазначає, що на всій території України з 24.02.2022 року запроваджено воєнний стан.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
За вказаних обставин подання ОСОБА_1 позову до суду про скасування наказу про її звільнення зі служби не зупинило дію даного наказу, а тому позивач не був формально позбавлений можливості подати даний позов до суду в межах строку, передбаченого ст. 122 КАС України.
Таким чином, суд не вважає причини строку звернення до судуу, які наведені позивачем у позовній заяві поважними, та відмовляє у поновленні строку звернення з даним позовом до суду.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1 ст.123 КАС України).
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим ст. 161 КАС України, а тому згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України, у разі якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суддя,-
Відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення з даним позовом до суду, яке викладено у позовній заяві.
Позовну заяву Національного університету цивільного захисту України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали усунути недоліки шляхом надання до суду:
- доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення;
- зазначити вірну адресу місця реєстрації відповідача;
- надати суду клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду, у якому зазначити інші поважні підстави для повновлення строку звернення з позовом до суду.
Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання вимог ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до цієї ухвали, позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу, згідно ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін