19 квітня 2024 року Справа № 160/1963/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 23.10.2022 року по 02.11.2022 року; з 03.11.2022 року по 24.01.2023 року; з 28.01.2023 року по 30.01.2023 року; з 05.02.2023 року по 08.03.2023 року; з 30.03.2023 року по 06.04.2023 року, з 12.04.2023 року по 07.06.2023 року, та пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення в період з 09.06.2023 року по 08.07.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 23.10.2022 року по 02.11.2022 року; з 03.11.2022 року по 24.01.2023 року; з 28.01.2023 року по 30.01.2023 року; з 05.02.2023 року по 08.03.2023 року; з 30.03.2023 року по 06.04.2023 року; з 12.04.2023 року по 07.06.2023 року, та пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення в період з 09.06.2023 року по 08.07.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
29.01.2024 та 01.02.2024 позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 01.04.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженням в.о керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду Духа В.М. від 03.04.2024 року №163д проведено повторний автоматизований розподіл справи №160/1963/24, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді за його поданням заяви про відставку, ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 26.03.2024 року № 886/0/15-24.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 прийнято до свого провадження справу №160/1963/24, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, та запропоновано позивачу у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та доказами поважності причин такого пропуску.
15.04.2024 до суду від представника в інтересах позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду з цією позовною заявою.
В обгрунтування наданого клопотання представник позивача зазначає, що Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.» Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Таким чином, до вказаних правовідносин має застосовуватись стаття 233 КЗпП України у новій редакції. Оскільки, відповідь відповідача стосовно грошового утримання позивача була направлена позивачу 29.11.2023, відповідно, тримісячний строк звернення до суду в межах ст. 233 КЗпП спливає 29.02.2024, включно. При цьому, позивач звернувся із позовом 22.01.2024. Таким чином, позивач звернувся до суду в межах тримісячного строку з дати отримання відповіді на заяву, а саме з дати коли йому стало відомо про порушення його права. Враховуючи вищевикладене, просить вважати поважними причини пропуску строку на подання позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Розглянувши клопотання, вивчивши надані докази на його підтвердження, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Обгрунтовуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, представник позивача у позовній заяві зазначив, що дізнався про порушення свого права з відповіді, яка була направлена позивачу 29.11.2023 року.
Проте суд зазначає, що звернення представника позивача із адвокатським запитом до відповідача, не можна вважати підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки при визначенні початку строку для звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 у справі № 805/3881/18-а.
Під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
При цьому навіть у випадку отримання позивачем/представником позивача від відповідача відповіді на наведений запит не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення тощо.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду з цією позовною заявою, з мотивів викладених у клопотанні про поновлення строку звернення до суду від 15.04.2024.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 23.10.2022 перебуваючи на бойових позиціях позивачем одержано поранення під час захисту Батьківщини, відповідно до довідки про обставини травми №04/1846. Після чого, відповідно до долучених до матеріалів справи виписок із медичної картки стаціонарного хворого проходив довготривале лікування, після отриманого поранення.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Суд зазначає, що в постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.
Судом враховується, що позивач є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час дії воєнного стану, та відповідно проходження служби в умовах запровадження воєнного стану та перебування на лікуванні можуть бути визнаними поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Суд зазначає, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.
В той же час, згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Також, слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст.6 КАС України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
З огляду на викладене, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне поновити позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Отже, позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.
Згідно ч. 3,6-8 ст. 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд вважає за необхідне витребувати від Військової частини НОМЕР_1 : належним чином засвідчені накази про прийняття позивача на службу та її проходження; належним чином засвідчену, прошиту та пронумеровану копію особової справи позивача; розпорядчі документи, якими встановлено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 23.10.2022 по 02.11.2022; з 03.11.2022 по 24.01.2023 ; з 28.01.2023 по 30.01.2023; з 05.02.2023 по 08.03.2023; з 30.03.2023по 06.04.2023; з 12.04.2023 по 07.06.2023, з 09.06.2023 по 08.07.2023; належним чином засвідчені докази, які підтверджують виплату позивачу грошового забезпечення за період з 23.10.2022 по 02.11.2022; з 03.11.2022 по 24.01.2023 ; з 28.01.2023 по 30.01.2023; з 05.02.2023 по 08.03.2023; з 30.03.2023по 06.04.2023; з 12.04.2023 по 07.06.2023, з 09.06.2023 по 08.07.2023; належним чином засвідчені докази, які підтверджують нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022№168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 23.10.2022 по 02.11.2022; з 03.11.2022 по 24.01.2023 ; з 28.01.2023 по 30.01.2023; з 05.02.2023 по 08.03.2023; з 30.03.2023по 06.04.2023; з 12.04.2023 по 07.06.2023, з 09.06.2023 по 08.07.2023.
Керуючись статтями 80, 121, 171, 257-262, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Поновити строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 06.05.2024.
Витребувати від Військової частини НОМЕР_1 :
- належним чином засвідчені накази про прийняття позивача на службу та її проходження;
- належним чином засвідчену, прошиту та пронумеровану копію особової справи позивача;
- розпорядчі документи, якими встановлено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 23.10.2022 по 02.11.2022; з 03.11.2022 по 24.01.2023 ; з 28.01.2023 по 30.01.2023; з 05.02.2023 по 08.03.2023; з 30.03.2023по 06.04.2023; з 12.04.2023 по 07.06.2023, з 09.06.2023 по 08.07.2023;
- належним чином засвідчені докази, які підтверджують виплату позивачу грошового забезпечення за період з 23.10.2022 по 02.11.2022; з 03.11.2022 по 24.01.2023 ; з 28.01.2023 по 30.01.2023; з 05.02.2023 по 08.03.2023; з 30.03.2023по 06.04.2023; з 12.04.2023 по 07.06.2023, з 09.06.2023 по 08.07.2023;
- належним чином засвідчені докази, які підтверджують нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022№168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 23.10.2022 по 02.11.2022; з 03.11.2022 по 24.01.2023 ; з 28.01.2023 по 30.01.2023; з 05.02.2023 по 08.03.2023; з 30.03.2023по 06.04.2023; з 12.04.2023 по 07.06.2023, з 09.06.2023 по 08.07.2023.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Сліпець Н.Є.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідно до частин 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Роз'яснити відповідачу, що відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Інформацію щодо адміністративної справи учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Копію ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі надіслати всім учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Сліпець