08 квітня 2024 рокуСправа № 160/7218/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Наталія Віталіївна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
19.03.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №2-р-ДСК від 25.02.2022 року.
Ухвалою від 25.03.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду уточненої позовної заяви для суду та у відповідності до кількості учасників справи, обгрунтувавши як саме рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №2-р-ДСК від 25.02.2022 року впливає на права, інтереси та/або обов'язки позивача.
02.04.2024 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява. Так, позивачем зазначено, що рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №2-р-ДСК від 25.02.2022 року має нормативно-правовий характер, з яким позивача як члена територіальної громади міста Кривого Рогу не було ознайомлено в термін визначений законом, чим і порушено її право знати зміст зазначеного рішення.
Натомість, позивач вказує, що Рішення Ради оборони №44 від 13.12.2022 року про питання дії комендантської години на території міста Кривого Рогу, прийняте відповідно до протоколу засідання Ради оборони міста Кривого Рогу від 13.12.2022 року, не може мати законної сили, а зобов'язання позивача виконувати таке рішення порушує її право на свободу пересування на території міста Кривого Рогу, членом територіальної громади якої вона є, а її право на свободу пересування закріплене в ст. 33 Конституції України. Однак суд вказує, що Рішення від 13.12.2022 року не є предметом оскарження позивачем у межах цієї справи, тому суду незрозуміло як вказане рішення впливає на протиправність оскаржуваного рішення від 25.02.2022 року та на порушення прав та обов'язків позивача.
Те ж саме суд вказує і про Розпорядження №96 від 10.03.2022 року Про примусове відчуження автотранспортних засобів на користь територіальної оборони. Позивач вказує, що її не було ознайомлено з Рішенням №2-р-ДСК. Разом з тим, вона має у своїй власності авто. Тому у разі зупинення і ознайомлення з подібним наказом позивач має віддати своє майно, або автоматично буде визнана правопорушником. У свою чергу, якщо таке рішення не має жодної законної та юридичної сили, то відповідно до чинного законодавства позивачу не буде компенсовано вартість її майна (авто), тому що накази видані особами, які не мають на то владних підстав і повноважень можуть вважатися як злочинне угрупування, а, отже, в такому випадку позивач має право знати, як діяти в такій ситуації: слухняно віддавати своє майно (авто) або викликати поліцію і писати заяву про шахрайство і викрадення майна. Отже, такі рішення будуть порушувати Конституцію в частині права на володіння, користування і розпорядження своєю власністю. Але зазначене Розпорядження також не оскаржується позивачем.
Таким чином, судом досліджено уточнену позовну заяву, за змістом якої встановлено, що позивачем не виконано вимогу суду, викладену в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, так як позивачем жодним чином не обгрунтовано як саме оскаржуване рішення впливає на її права, інтереси, обов'язки. Також, незрозуміло яким чином Розпорядження №96 від 10.03.2022 року та Рішення Ради оборони №44 від 13.12.2022 року впливають на протиправність оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №2-р-ДСК від 25.02.2022 року та як наслідок на порушення прав позивача.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, зважаючи на невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд повертає позовну заяву ОСОБА_1 .
Разом з тим, пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Так, сплата судового збору у розмірі 1211,20 грн ОСОБА_1 підтверджується платіжним платіжною інструкцією №0.0.3528268381.1, а тому наявні підстави повернути платнику сплачений судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - повернути позивачу.
Повернути ОСОБА_1 сплачений відповідно до платіжної інструкції №0.0.3528268381.1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. з Державного бюджету України.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко